Рішення

від 02.12.2015 по справі 910/25731/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015Справа №910/25731/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «АВІАЛІГА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРС ЕНД ТРЕВЕЛ»

про стягнення 38 876,54 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Перкова Н.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «АВІАЛІГА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРС ЕНД ТРЕВЕЛ» про стягнення 38 876,54 грн. (з яких: 23 378,00 грн. заборгованість, 14 528,19 грн. інфляційні втрати, 970,35 грн. три відсотки річних), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № А-358 від 24.03.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/25731/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.11.2015 р., зобов'язано сторін надати певні пояснення та документи.

Через відділ діловодства суду 10.11.2015 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали.

У судовому засіданні 18.11.2015 р. представник позивача надав суду оригінали документів для огляду у судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити; подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору у даній справі № 910/25731/15 спливає 29.11.2015 р.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 18.11.2015 р. не з'явився, вимог ухвали не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою уповноваженого представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 18.11.2015 р. розгляд справи відклав на 02.12.2015 р.; зобов'язав сторін надати суду певні документи та пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2015 р. надав суду додаткові письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи; надав суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 02.12.2015 р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 02.12.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «АВІАЛІГА» (надалі - агент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТУРС ЕНД ТРЕВЕЛ» (надалі - посередник) був укладений договір № А-358 від 24.03.2014 р. (надалі - договір), згідно з умовами якого посередник здійснює посередницькі послуги з пошуку, залучення споживачів транспортних послуг, представляє їх інтереси, діє від їх імені та за їх дорученням або діє від власного імені при бронюванні та купівлі квитків та інших перевізних документів (надалі - квитків), а також здійснює іншу діяльність, пов'язану з представленням інтересів своїх клієнтів (фізичних або юридичних осіб, надалі - клієнтів), при придбанні ними квитків. Посередник, який укладає даний договір не лише в своїх інтересах, а в інтересах третіх осіб, діє в межах ст. 636 Цивільного кодексу України.

Агент надає послуги з бронювання та оформлення квитків на пасажирські авіаперевезення, залізничні перевезення та автобусні перевезення відповідно до укладених агентських (субагентських, посередницьких) угод (п. 1.2. договору).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами п. 2.1.1. договору, агент зобов'язується здійснювати оформлення квитків посереднику та/або клієнтам посередника за заявками на оформлення та/або придбання (надалі - оформлення) квитків, отриманими від посередника, в тому числі, використовуючи систему бронювання Galileo. Система бронювання Galileo означає автоматизовану комп'ютерну систему бронювання, що надає інформацію про розклад руху, наявність місць, ціни та інші продукти, які мають відношення до подорожей, та за допомогою якої здійснюється бронювання та/або оформлення квитків та/або інших пов'язаних з цим послуг.

Згідно з п. 2.2.1. договору, посередник зобов'язується своєчасно подавати заявки на оформлення авіаквитків в електронній формі, затвердженій у додатку № 2 до договору.

Відповідно до п. п. 2.2.3. та 2.2.4. договору, посередник зобов'язується своєчасно приймати від своїх клієнтів грошові кошти в рахунок оплати авіаквитків та пов'язаних зборів; своєчасно перераховувати агенту кошти для оплати замовлених та/або оформлених квитків та пов'язаних зборів у порядку, розмірах та у строки, встановлені даним договором. Посередник, не зважаючи на те, отримав він оплату за квитки від своїх клієнтів чи ні, здійснює оплату оформлених квитків агенту.

Пунктом 2.2.6. договору визначено, що посередник зобов'язується бронювати, передавати та доставляти квитки своїм клієнтам у суворій відповідності до вимог діючого законодавства України, міжнародного законодавства, правил ІАТА (International Air Transport Association), а також правил, умов, повідомлень та інструкцій, затверджених та/або наданих перевізником, системою Galileo, агентом, які регулюють застосування тарифів, знижок, визначають порядок та процес оформлення і повернення квитків тощо.

За умовами п. 4.1. договору, оформлення авіаквитків для посередника та/або клієнтів посередника здійснюється за цінами відповідно до тарифів та пов'язаних зборів перевізників, діючих на момент оформлення авіаквитків, з додавання сервісного збору агента, розмір якого встановленій у додатку № 1 до даного договору. Розмір сервісного збору може змінюватись за домовленістю сторін.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що оформлення квитків посереднику та/або клієнтам посередника проводиться після повної оплати їх вартості та сервісного збору агенту. У виключних випадках можливе оформлення квитків до їх оплати у повному обсязі за попередньою домовленістю сторін.

Пунктом 4.3. договору сторони обумовили, що оплата здійснюється посередником та/або клієнтами посередника в гривнях, на підставі виставленого агентом рахунку, через касу, відділення банків або шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок агента в день виставлення рахунку. При цьому в призначенні платежу вказуються реквізити виставленого агентом рахунку. Рахунки направляються посереднику на його електронну пошту або факсом. Доказом отримання посередником рахунків є факт направлення цих рахунків посереднику. Кошти, отримані посередником від своїх клієнтів для оплати квитків, за виключенням винагороди посередника, з транзитними, не є власністю посередника і підлягають перерахуванню на рахунок агента. Фактом виконання посередником грошового зобов'язання по оплаті рахунків вважається момент надходження коштів на рахунок агента. При цьому ризик затримки здійснення банківських операцій відноситься на посередника.

Відповідно до п. 4.4. договору, сроки та умови оплати квитка, узгоджені між посередником та його клієнтами, є їх особистими правовідносинами і жодним чином не впливають на строки взаєморозрахунків посередника з агентом відповідно до умов даного договору.

Винагородою агента за цим договором є різниця між отриманими коштами від посередника та/або клієнтів посередника та перерахованими на рахунки перевізників (п. 4.5. договору).

Винагородою посередника за цим договором є різниця між отриманими коштами від своїх клієнтів і перерахованими на рахунок агента. Розмір даної винагороди визначається посередником самостійно, є його власністю, залишається в розпорядженні посередника та не перераховується на рахунок агента (п. 4.6. договору).

Згідно з п. 4.7. договору, суми за квитки, збори аеропортів, депозити, оформлені документи різних зборів та ін. пов'язані збори перераховуються посередником агенту разом із сервісним збором агента.

У відповідності до п. 4.8. договору, повернення коштів за повернені квитки може бути здійснено також шляхом вирахування сум із наступних платежів та/або шляхом проведення взаємозаліку.

Надання послуг за даним договором фіксується актами наданих послуг. У випадку, якщо протягом 10 календарних днів з моменту фактичного отримання акту наданих послуг посередник не направить підписаний акт агенту, акти вважаються підписаними, послуги вважаються наданими належним чином та підлягають оплаті.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання обов'язків за даним договором сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Пунктом 5.2. договору сторони встановили, що за несвоєчасне перерахування коштів посередник сплачує, крім суми завданих збитків, неустойку у розмірі 0,5 % від суми належної до сплати по відповідним виставленим рахункам за кожен день прострочення платежу. Штрафні санкції нараховуються з моменту направлення рахунків посереднику.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом одного року (п. 9.1. договору).

У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов даного договору за один місяць до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на таких самий строк і на тих самих умовах, при чому кількість таких продовжень необмежена (п. 9.2. договору).

Позивача пояснив суду, що на виконання умов договору № А-358 від 24.03.2014 р. ним було надані послуги з оформлення авіаквитків відповідачу на загальну суму 48 630,00 грн.

Підставою для оплати наданих послуг позивача є виставлені ним рахунки № 3313 від 29.03.2014 р. на суму 7 390,00 грн.; № 3374 від 31.03.2014 р. на суму 4 428,00 грн.; № 3671 від 07.04.2014 р. на суму 4 699,00 грн.; № 4197 від 20.04.2014 р. на суму 9 514,00 грн.; № 4261 від 22.04.2014 р. на суму 2 840,00 грн.; № 4515 від 28.04.2014 р. на суму 4 021,00 грн.; № 4543 від 29.04.2014 р. на суму 6 933,00 грн.; № 4546 від 29.04.2014 р. на суму 8 805,00 грн.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, оплатив лише частину наданих послуг, зокрема оплата була здійснена лише за рахунками № 4197 від 20.04.2014 р. на суму 9 514,00 грн., № 4543 від 29.04.2014 р. на суму 6 933,00 грн. та № 4546 від 29.04.2014 р. на суму 8 805,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 29.04.2014 р. та від 26.05.2014 р. На загальну суму 25 252,00 грн.

Таким чином, неоплаченими залишились рахунки № 3313 від 29.03.2014 р. на суму 7 390,00 грн.; № 3374 від 3 1.03.2014 р. на суму 4 428,00 грн.; № 3671 від 07.04.2014 р. на суму 4 699,00 грн.; № 4261 від 22.04.2014 р. на суму 2 840,00 грн.; № 4515 від 28.04.2014 р. на суму 4 021,00 грн. Загальна сума заборгованості складає 23 378,00 грн.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «АВІАЛІГА» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРС ЕНД ТРЕВЕЛ» про стягнення 38 876,54 грн. (з яких: 23 378,00 грн. заборгованість, 14 528,19 грн. інфляційні втрати, 970,35 грн. три відсотки річних), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № А-358 від 24.03.2014 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором № А-358 від 24.03.2014 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за даним договором не виконав належним чином.

Відповідач у жодних належних доказів обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРС ЕНД ТРЕВЕЛ» заборгованості за надані послуги за договором № А-358 від 24.03.2014 р. в розмірі 23 378,00 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «АВІАЛІГА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРС ЕНД ТРЕВЕЛ» про стягнення 23 378,00 грн. заборгованості за надані послуги за договором № А-358 від 24.03.2014 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «АВІАЛІГА» просить суд також стягнути з відповідача 14 528,19 грн. інфляційних втрат за період з 29.04.2014 р. до 15.09.2015 р. та 970,35 грн. 3 % річних за період з 29.04.2014 р. до 15.09.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № А-358 від 24.03.2014 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.4. договору, у випадку порушення клієнтом терміну оплати, визначеного в п. 3.11. цього договору, клієнт зобов'язаний сплатити на користь експедитора додатково 10 % річних (від суми заборгованості) за кожен день прострочення згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 14 528,19 грн. інфляційних втрат за період з 29.04.2014 р. до 15.09.2015 р. та 970,35 грн. 3 % річних за період з 29.04.2014 р. до 15.09.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № А-358 від 24.03.2014 р.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «АВІАЛІГА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРС ЕНД ТРЕВЕЛ» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРС ЕНД ТРЕВЕЛ» (04043, м. Київ, вул. Сирецька, 46, кв. 18, код ЄДРПОУ 39143970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «АВІАЛІГА» (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 23, офіс 4, код ЄДРПОУ 37729028) 23 378 двадцять три тисячі триста сімдесят вісім) грн. 00 грн. заборгованості, 14 528 (чотирнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 970 (дев'ятсот сімдесят) грн. 35 коп. трьох відсотків річних та 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 11.12.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина