Рішення

від 14.12.2015 по справі 910/28123/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015Справа №910/28123/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гранум Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Діловий центр Європа" простягнення 23 197,96 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Пригара О.В. - представник за дов.;

від відповідача: Плахутін С.І. - представник за дов.

В судовому засіданні 14.12.2015 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранум Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Діловий центр Європа" про стягнення 23 197,96 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем договору купівлі-продажу товару - кондиціонер Fujitsu ASY12USCCW/AOY12USCC вартістю 8 075,00 грн., шафу індивідуальну - 14 640,00 грн., який переданий видатковою накладною №4 від 28.05.2015.

Ухвалою суду від 05.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28123/15, розгляд останньої призначено на 25.11.2015.

В судовому засіданні 25.11.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 14.12.2015, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив, що товаро-матеріальні цінності - кондиціонер Fujitsu ASY12USCCW/AOY12USCC вартістю 8 075,00 грн., шафу індивідуальну - 14 640,00 грн., передані ТОВ "Липська перлина" та оприбутковані, як безкоштовно отримані. Між позивачем та відповідачем, який діяв від імені ТОВ «Липська перлина» був укладений договір оренди №2014- ГРІН від 11.04.2014 року, за яким термін оренди приміщень закінчився 31.05.2015 року. Орендар (позивач) без згоди орендодавця здійснив поліпшення: встановив кондиціонер, вбудував кухню, здійснив інші поліпшення чим порушив цілістність стін, стель та дверей. Орендодавець усно запропонував Орендарю викупити частину зроблених поліпшень. На виконання чого орендодавець передав орендарю кондиціонер та шкафу індивідуальну Власнику ТОВ «Липська перлина».

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

На підставі видаткової накладної №4 від 28.05.2015, позивач передав відповідачу товар - кондиціонер Fujitsu ASY12USCCW/AOY12USCC (1 шт.) вартістю 8 075,00 грн., шафу індивідуальну згідно креслень (1 шт.) - 14 640,00 грн.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Згідно з приписами ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Оскільки надана до матеріалів справи видаткова накладна містить найменування товару, кількість та ціну, слід дійти висновку, що між сторонами в цій частині мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Доказів існування укладеного між сторонами окремого договору поставки у формі єдиного документу суду не представлено.

Отже, між сторонами укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

У відповідності зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 538 ЦК України передбачено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №33 від 28.05.2015 на оплату товару - кондиціонер Fujitsu ASY12USCCW/AOY12USCC (1 шт.) вартістю 8 075,00 грн., шафу індивідуальну згідно креслень (1 шт.) - 14 640,00 грн., разом з претензією №255-01/08 від 10.08.2015, які надіслані відповідачу на адресу місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Музейний, 4 - 11.08.2015 згідно фіскального чеку №7365 від 11.08.2015 та опису вкладення у цінний лист (в належним чином засвідчених копія долучені до матеріалів справи).

У відповідь на претензію, відповідач підтвердив отримання зазначених товаро-матеріальних цінностей від ТОВ "Гранум Інвест" згідно видаткової накладної №4 від 28.05.2015, однак на підставі п. 7.21 договору оренди №2014-ГРІН від 11.04.2014, відповідач вважав їх безкоштовно отриманими та такими, що не підлягають будь-якому відшкодуванню вартості.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що товаро - матеріальні цінності за видатковою накладною №4 від 28.05.2015 є поліпшеннями орендованого позивачем приміщення у ТОВ "Липська Перлина", які не можуть бути відокремленими без пошкодження. Тому, як зазначає відповідач, ТОВ "Липська Перлина" (як власник орендованого приміщення у м. Києві, провулок Музейний, 4, літера А) відмовився від відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранум Інвест" вартості поліпшень, а ТОВ з іноземними інвестиціями "Діловий центр Європа" (як орендодавець за договором оренди №2014-ГРІН від 11.04.2014) видатковою накладною №722 від 16.10.2015 передав кондиціонер Fujitsu ASY12USCCW/AOY12USCC (1 шт.), шафу індивідуальну згідно креслень (1 шт.) передав ТОВ "Липська Перлина", які згідно наказу №11 від 16.10.2015 останнім оприбутковані, як безкоштовно отримані.

Наведені пояснення відповідача при вирішення спору, суд взяв до уваги, однак вони не спростовують наведені обставини у позовній заяві, надані докази з наступних підстав.

Предметом доказування у справі є правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем щодо продажу товару. Правовідносини за договором оренди не є предметом спору в зазначеній справі. Крім того в матеріалах справи міститься Акт прийому передачі від 31.05.2015 року, що є додатком №4 до договору №2014-ГРІН від 11.04.2014 року, за яким позивач передав відповідачу предмет оренди, в якому зазначено, що предмет оренди переданий в доброму технічному стані, претензій до стану переданого приміщення орендодавець не має. Єдине зауваження щодо пошкодження трьох металевих дверей. Видаткова накладна №4 від 28.05.2015 року підписана відповідачем та не містить будь-яких посилань на договір оренди, тому не підтверджує отримання відповідачем зазначеного товару саме на виконання умов договору оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 4 від 28.05.2015, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Тому, позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 22 715, 00 грн. судом визнані обґрунтованими, документально доведеними , відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 ).

Позивач заявив до стягнення інфляційні у розмірі 197, 31 грн. за період з 29.05.2015 - 28.10.20.15, 3 % річних - 285,65 грн. за період з 29.05.2015 - 28.10.2015.

Однак з урахуванням положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, товар повинен бути оплачений (29.05.2015) після його прийняття (28.05.2015), тому прострочення починається з 30.05.2015.

За перерахунком суду розмір 3 % річних підлягає до стягнення у розмірі 283, 78 грн.

Щодо заявлених інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З розрахунку, що міститься в позовній заяві вбачається, що позивач нараховує індекс інфляції на суму боргу - 22 715, 00 грн. за період з 29.05.2015-28.10.2015, однак як зазначалось вище оплата повинна була бути здійснена тільки 29.05.2015.

Разом з цим за даними Державної служби статистики України сукупний індекс інфляції за період з червня - жовтень 2015 року індекс інфляції становив 0,996, тобто мало місце дефляція

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 197,31 грн. збитків від зміни індексу інфляції, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку з чим на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Діловий центр Європа" (01001, м.Київ, провулок Музейний, будинок 4, код 30113822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум Інвест" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, кімната 416, код 38451405) суму основного боргу у розмірі 22 715,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот п'ятнадцять гривень 00 коп.), 3 % річних - 283, 78 грн. (двісті вісімдесят три гривні 78 коп.), судовий збір - 1 207,54 грн. (одна тисяча двісті сім гривень 54 коп.).

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.12.2015

Суддя І.В. Усатенко