Рішення

від 10.12.2015 по справі 910/28197/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015Справа №910/28197/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Одеської обласної Дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок - 1"

про стягнення 503492,64 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Костюк К.О. (довіреність № 545/12 від 23.10.2012)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" в особі Одеської обласної Дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок - 1" 448663,59 грн. заборгованості.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані невиконанням позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок - 1" взятих на себе зобов'язань за договором про надання овердрафту №015/1238/121719 від 23.04.2013, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача за договором складає 448663,59 грн., з яких: 172058,15 грн. - заборгованість по кредиту, 114797,54 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, 96187,56 грн. - пеня за порушення строків сплати кредиту, 43660,65 грн. - пеня за порушення строків погашення процентів, 18000,00 грн. - штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі №910/28197/15, розгляд справи призначено на 24.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2015, на підставі ст. 22 ГПК України, розгляд справи №910/28197/15 відкладено на 10.12.2015.

10.12.2015 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 10.12.2015, розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В заяві про збільшення позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 503492,64 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 172058,15 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 156161,65 грн., пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 123429,33 грн., пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 51843,51 грн.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи № 910/28197/15 буде здійснюватись щодо позовних вимог викладених у даній заяві та відповідно має місце нова ціна позову.

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги викладені у заяві про збільшення розміру позовних вимог та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2015 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), а відтак, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 10.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" в особі начальника Ширяївського відділення Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен банк Аваль", як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок - 1", як позичальником, було укладено договір про надання овердрафту №015/1238/121719 (надалі -договір), відповідно до умов якого кредитор на умовах договору надає позичальнику можливість використання овердрафту з поточного рахунку в межах діючого поточного ліміту, внаслідок чого за зазначеним поточним рахунком виникає дебетове сальдо (п.1.1.).

Згідно із п. 1.2. договору, позичальник зобов'язаний використовувати овердрафт за цільовим призначенням, погасити овердрафт, сплатити проценти за користування овердрафтом та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.

Відповідно до п. 1.3. договору, максимальний ліміт за договором складає 2000000,00 грн. в межах якого встановлюється поточний ліміт.

Розділом "визначення термінів" передбачено, що дата закінчення строк доступності овердрафту є 23.04.2014.

Відповідно до пункту 3.1. договору, процентна ставка за користуванням овердрафтом становить 21% річних, а у випадку скасування максимального та поточного ліміту, що передбачено положеннями цього договору, з дати скасування лімітів - процентна ставка становить 40 % річних.

Нарахування процентів за овердрафтом здійснюється щоденно на фактичну заборгованість позичальника за овердрафтом протягом всього строку наявності безперервного дебетового сальдо (п. 3.2. договору).

Згідно із 4.1. договору, протягом строку овердрафту позичальник зобов'язаний здійснювати погашення овердрафту не пізніше останнього дня максимального строку безперервного дебетового сальдо.

Погашення овердрафту відбувається за рахунок коштів, що надходять на поточний рахунок позичальника. Овердрафт є погашеним у випадку відсутності на поточному рахунку дебетового сальдо (п. 4.2. договору).

Позивач на виконання мов договору надав відповідачу овердрафт у розмірі 200000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача, однак, відповідачем були порушені взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку із чим, виникла заборгованість за кредитом у розмірі 172058,15 грн. Також, за користування кредитними коштами позивачем нараховані відсотки у розмірі 156161,65 грн.

Відповідно до пп. 7.3.2. п. 7.3. договору, кредитна заборгованість, проценти та інші платежі за договором повинні бути погашені позичальником негайно, а кредитор має право пред'явити вимогу до позичальника/поручителя щодо погашення кредитної заборгованості, сплати процентів та інших платежів, та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за договором, які не суперечать законодавству України.

06.10.2015 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. 140-6-0-00/8-620 від 02.10.2015 про погашення заборгованості за договором про надання овердрафту №015/1238/121719 від 23.04.2013. Проте, відповідач відповіді на вказану вимогу не надав. заборгованість за договором не сплатив.

Відповідно до п. 10.2. договору, позивальник на вимогу кредитора сплачує за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нарахована пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 123429,33 грн. та пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 51843,51 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику овердрафт (кредит), тоді як позичальник свої зобов'язання, як вбачається із матеріалів справи та розрахунку заборгованості, в частині своєчасної сплати кредитних коштів та відсотків за користування кредитом у розмірах та терміни, передбачені умовами кредитного договору не виконував.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості за кредитом у розмірі 172058,15 грн., докази повернення кредитних коштів в строк до 23.04.2014 включно, відсутні.

Розрахунок відсотків (процентів) за користування кредитом у розмірі 156161,65 грн., здійснений позивачем є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що розмір невиконаного зобов'язання за договором про надання овердрафту №015/1238/121719 від 23.04.2013 в частині погашення суми овердрафту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 172058,15 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 156161,65 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем, також, заявлено до стягнення (у редакції заяви про збільшення позовних вимог) пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 123429,33 грн. та пеню за прострочення сплати відсотків у розмірі 51843,51 грн.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків повернення кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитом передбачена п. 10.2 договору.

Розрахунок пені за прострочення сплати відсотків у розмірі 51843,51 грн. (за періоди визначені позивачем у розрахунку) є арифметично вірним, а відтак, суд задовольняє позов у цій частині.

Нарахування пені за несвоєчасну сплату кредиту здійснено позивачем за загальний період з 24.04.2014 по 26.11.2015.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах у справах № 10/065-11 від 11.12.2012, № 17/034-11 від 04.12.2012, № 13/110-11 від 27.04.2012.

Пунктом п. 10.2. договору визначено, що позивальник на вимогу кредитора сплачує за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

З аналізу пункту 10.2. договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, узгодили обов'язок позичальника сплатити кредитору пеню за весь період часу, протягом якого не виконане грошове зобов'язання по день фактичного виконання позичальником простроченого зобов'язання (сплати кредитних коштів та відсотків).

За умовами договору, в даному випадку період нарахування пені не обмежується шестимісячним строком, оскільки, пункт 10.2. договору включає в себе строк нарахування, що відповідно до ст. 252 ЦК України визначається в днях - "за кожен день", а також період такого нарахування -"по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно".

Відтак, з огляду на положення п. 10.2. договору, сторони передбачили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Водночас, суд, перевіривши розрахунок пені за прострочення сплати кредиту (в межах визначених позивачем періодів) встановив, що при розрахунку позивачем допущено арифметичні помилки, а розмір пені за прострочення сплати кредиту за перерахунком суду складає 107802,68 грн., у зв'язку із чим, вимоги у даній частині підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок - 1" (04071, м. Київ, вул. Олегівська, будинок 36, код ЄДРПОУ 34858220) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, будинок 9, код ЄДРПОУ 14305909) в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль" (65001, м. Одеса, вул. Садова, 10, код ЄДРПОУ 23876031) заборгованість за кредитом у розмірі 172058,15 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 156161,65 грн., пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 107802,68 грн., пеню за прострочення сплати відсотків у розмірі 51843,51 грн., судові витрати у розмірі 7317,99 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2015 р.

Суддя С.О. Турчин