Постанова

від 10.11.2015 по справі 820/7956/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 листопада 2015 р. № 820/7956/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Головко Н.В.,

представника відповідача - Ралко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вега", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 12.05.2014 року №00008122040 про скасування податку на прибуток за 2013 рік у сумі 6103,75 грн., у тому числі основного платежу 4883,00 грн., та штрафної санкції у сумі 1220,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.03.2014 року ДПІ у Київському районі м. Харкові ГУ ДФС у Харківській області складено акт №655/20-31-22-04-07/23461577 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток підприємства ТОВ "ВЕГА" за 2013 рік", на підставі якого 12.05.2014 року було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000812204. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки, а при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік від 06.02.2014 року №9089845154 в рядку 06.4.32.1 додатку "ІВ" помилково зробив запис про нарахування роялті, в тому числі роялті нараховані на користь нерезидента. Викладені в акті судження інспекції є неточними та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.46) відповідач вказав, що викладені в акті №655/20-31-22-04-07/23461577 від 20.03.2014 р. судження ДПІ про заниження платником податків сум податкових зобов'язань з податкової звітності з податок на прибуток підприємств за 2013 рік є правильними та вірними. Вказане порушення встановлено цілком об'єктивно. В ході перевірки також була досліджена вся наявна податкова інформація, надана підприємством до ДПІ. За таких підстав, податкове повідомлення-рішення від 20.03.2015 року №0000812204 є правомірним та обґрунтованим. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вега", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 23461577.

На обліку як платник податків підприємство перебуває в ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Судовим розглядом встановлено, що 06.02.2014 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік №9089845154. (а.с.47).

На підставі п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75, ст.76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, п.200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України старшим державним ревізором-інспектором відділу проведення камеральних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на прибуток підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега", код ЄДРПОУ - 23461577, за 2013 рік.

Результати перевірки оформлені актом №655/20-31-22-04-07/23461577 від 20.03.2014 р. (а.с.21-25).

За висновками перевірки, позивачем - ТОВ "Вега", порушено п.1 ст.2 ст.140.1.2 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування (р.04) на суму 25700,0 грн. та заниження об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності (р.07) у розмірі 25700,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток (р.14) у сумі 4883,0 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 12.05.2014 року №0000812204, яким ТОВ "Вега" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 6103,75 грн., з яких 4883,00 грн. - основний платіж, 1220,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.26).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №655/20-31-22-04-07/23461577 від 20.03.2014 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно до п.п.75.1.1 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України встановлено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що контролюючим органом в установленому законом порядку направлявся на адресу позивача акт №655/20-31-22-04-07/23461577 від 20.03.2015 року про результати камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА", що підтверджується поштовим повідомленням та фіскальним чеком від 24.03.2014 року. (а.с.51).

Вказане не спростовується представником позивача, але останній повідомив суду, що у зв'язку з неотримання поштової кореспонденції директор підприємства звертався до поштового відділення з запитом щодо неотримання пошти.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області виконано обов'язок щодо направлення акту перевірки підприємству позивача.

Не отримавши примірнику акту перевірки №655/20-31-22-04-07/23461577 від 20.03.2015 року, 05.06.2015 р., директор ТОВ "Вега" надіслав запит до ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області з проханням надати інформацію щодо перевірки, надіслання копії акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки.(а.с.58).

Листом від 11.06.2015 р. №10/ЗПІ/10/20-31-22-04-13 відповідач надав відповідь на запит, разом з примірником акту камеральної перевірки підприємства ТОВ "Вега" від 20.03.2014 р. та податковим повідомленням-рішенням від 12.05.2014 р. №0000812204 та розрахунком штрафних санкцій. (а.с.59-60).

Вирішуючи спір суд відзначає, що відповідно до статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що ТОВ "Вега", виявивши помилки в податковій декларації, не подавало жодних уточнень щодо наданої ним декларації з податку на прибуток приватного підприємства за 2013 рік або заперечень на акт перевірки від 20.03.2014 року №655/20-31-22-04-07/23461577, відтак посилання позивача на неврахування податковим органом відомостей щодо помилкового зарахування роялті суд вважає безпідставними.

Суд також відзначає, що порядок формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, визначається ст. 140 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 п.140.2 ст. 140 Податкового кодексу України (чинною на момент спірних правовідносин), до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь:1) нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нарахувань, що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов: а) особа, на користь якої нараховуються роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу; б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам; в) роялті виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України.

З урахуванням викладеного вище, суд вказує, що хоча у позивача є право на невключення роялті при визначені об'єкту оподаткування, однак, це право не реалізовано позивачем, оскільки підприємством позивача не було правильно та вчасно це відображено в податковій декларації на прибуток підприємства за 2013 рік.

Таким чином, з'ясувавши обставини спірних правовідносин добутими доказами, оцінивши обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи фактичних даних, які б підтверджували презумпцію добропорядності і добросовісності суб'єкта господарювання як платника податків.

Отже, судовим розглядом не встановлено факту порушення спірним податковим рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то у задоволенні позову належить відмовити.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Розподіл судових витрат по справі належить здійснити за правилами ч. 2 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 16 листопада 2015 року.

Суддя О.В. Панченко