Рішення

від 10.12.2015 по справі 922/5902/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р.Справа № 922/5902/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелійний завод Золото", м. Краматорськ; до відповідача-1: Приватне АТ "Харківський ювелірний завод" м. Харків, та до відповідача-2: Червонозаводський ВДВС Харківського міського управління юстиції, м. Харків; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", м. Київ, про звернення стягнення на предмет іпотеки та усунення перешкод за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01 від 15.01.2015 р.;

відповідача-1 - ОСОБА_2, довіреність від 28.10.2015 р.;

відповідача-2 - не з'явився; 3-ої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

28.10.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю В«Ювелірний завод ЗолотоВ» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства В«Харківський ювелірний заводВ» , та до відповідача-2: Червонозаводського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції. В позові позивач просить:

1. В рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства В«Харківський ювелірний заводВ» , ЄДРПОУ 00227258, 61010, м. Харків, пр. Гагаріна, 12, перед Товариством з обмеженою відповідальністю В«Ювелірний завод ЗолотоВ» , ЄДРПОУ 33792379, 84333, м. Краматорськ, вул. Соціалістична, 24, за основним договором від 25.04.2014 № 10 про надання грошової позики у сумі 750000,00 грн. - звернути стягнення шляхом визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю В«Ювелірний завод ЗолотоВ» на предмет іпотеки за укладеним між ТОВ В«Ювелірний завод ЗолотоВ» та Приватним акціонерним товариством В«Харківський ювелірний заводВ» іпотечним договором від 29.05.2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської обл. ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за № 2502, а саме - на нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. В«И-3В» загальною площею 2420,9 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 12, на земельній ділянці розміром 1,3790 га, кадастровий номер 6310138800:02:006:0012.

2. Звільнити з-під арешту, накладеного Червонозаводським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції постановою № 44488321, виданою 04.09.2014, майно, що передане в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю В«Ювелірний завод ЗолотоВ» , а саме - на нежитлову будівлю літ. В«И-3В» загальною площею 2420,9 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 12.

3. Скасувати заборону на відчуження, оголошену Червонозаводським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції постановою № 44488321, виданою 04.09.2014, майна, що передане в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю В«Ювелірний завод ЗолотоВ» , а саме - нежитлову будівлю літ. В«И-3В» загальною площею 2420,9 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 12.

В обґрунтування позову вказує на невиконання відповідачем-1 зобов’язань за договором від 25.04.2014 р. № 10, а саме щодо своєчасного повернення позики, наданої останньому позивачем, що є підставою, у відповідності до п. 18 цього договору, для звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.05.2014 р., посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської обл. ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за № 2502, і укладеним між позивачем та відповідачем-1 з метою забезпечення виконання останнім своїх зобов’язань за договором від 25.04.2014 р. В частині позову до відповідача-2 позивач вказує на те, що зареєстроване до винесення судом рішення право іпотеки позивача виключає передбачену ст. 54 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» можливість арешту майна та оголошення заборони на його відчуження з метою звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями (26.06.2015 р. позивачем отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна - предмета іпотеки від 17.06.2015 року № 39233676, згідно якої наявний запис про обтяження 6895910 від 04.09.2014, підстава - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 44488321, виданий 04.09.2014, видавник Червонозаводський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, отже дане обтяження було внесено після державної реєстрації іпотеки за Іпотечним договором). Отже, внаслідок дій відповідача-2, а саме накладення арешту на все майно відповідача-1 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.09.2014 р., що вчинені у тому числі з порушенням ч. 4 ст. 37 ЗУ "Про іпотеку", ч. 1 ст. 54 ЗУ "Про виконавче провадження", позивач не має можливості реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки; в якості правових підстав позову позивач вказує на норми ст. ст. 11, 15, 16, 202, 321, 328, 392, 509, 525, 526, 546, 610, 612, 626, 629, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 54, 57, 60 Закону України "Про виконавче провадження".

10.12.2015 р. позивач звернувся з заявою в порядку ст. 22 ГПК України, у якій просить суд задовольнити позовну заяву з урахуванням такої редакції п. 2 та п. 3 позовних вимог:

"2. Звільнити з-під арештів майно, що передане в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю В«Ювелірний завод ЗолотоВ» , а саме - на нежитлову будівлю літ. В«И-3В» загальною площею 2420,9 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 12, шляхом скасування постанов Червонозаводського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про накладення арештів на все майно ПрАТ "Харківський ювелірний завод".

3. Скасувати заборони на відчуження майна, що передане в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю В«Ювелірний завод ЗолотоВ» , а саме - на нежитлову будівлю літ. В«И-3В» загальною площею 2420,9 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 12, оголошені на підставі постанов Червонозаводського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції."

Вказана заява вмотивована тим, що позивачу стало відомо про існування інших постанов про накладення арешту на спірне майно, винесених відповідачем-2.

Розглянувши вказану заяву, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно роз"яснень, наданих у п. 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Враховуючи, що заява позивача від 10.12.2015 р. фактично є заявою про зміну предмету та підстав позову, подана після початку розгляду справи по суті, суд відмовляє у такій.

Представник позивача в судовому засіданні 10.12.2015 р. підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві в редакції від 28.10.2015 р.

Представник відповідача-1 зазначає, що у відповідності до п. 4.1. договору позики відповідач мав намір повернути грошові кошти в повному обсязі, однак, у зв"язку з накладенням арешту відповідачем-2 на все майно відповідача-1, господарська діяльність останнього фактично зупинена, і через ці обставини відповідач-1 не має можливості виконати вимогу позивача щодо повернення позики, що письмово викладено у відзиві на позовну заяву від 16.11.2015 р. (вх. № 46106, т. І а. с. 106-107). Крім того, представник відповідача-1 звернувся з клопотанням про долучення пояснень № 1217 від 10.12.2015 р. (вх. № 49486) та доданих до них доказів до матеріалів справи.

Відповідач-2 свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, причини неявки у судове засідання суду не повідомив.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ювелірний завод Золото» (позивач, позикодавець) та Приватним акціонерним товариством "Харківський ювелірний завод" (відповідач-1, позичальник) було укладено договір від 25.04.2014 р. № 10 (договір позики, т. І а. с. 25) про надання безпроцентної грошової позики у сумі 750.000,00 грн.

Грошові кошти у вказаній сумі були перераховані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача-1: 25.04.2014 р. в сумі 335.000,00 грн., 28.04.2014 р. в сумі 340.000,00 грн. та 29.04.2015р. в сумі 75.000,00 грн. (виписки банку, т. І а. с. 26-27).

Згідно п. 3.1., п. 4.1. договору позики, позикодавець передає позику позичальникові до 30.04.2015 р. і позика має бути повернута в повному обсязі до 31.12.2015 р.

З метою забезпечення виконання зобов’язання, що виникло у відповідача-1 за договором позики, між позивачем та відповідачем-1 було укладено іпотечний договір від 29.05.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської обл. ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 2502 (Іпотечний договір, т. І а. с. 28-30), згідно умов якого Іпотекодавець (відповідач-1, ПРАТ "ХЮЗ") передав в іпотеку Іпотекодержателю (позивачу, ТОВ "ЮЗ Золото") нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. "И-3" загальною площею 2420,9 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 12, на земельній ділянці розміром 1,3790 га, кадастровий номер 6310138800:02:006:0012 (предмет іпотеки).

29.05.2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської обл. ОСОБА_3 було накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі іпотеки нерухомого майна та 29.05.2015 зареєстровано дану заборону в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 2503 (т. І а. с. 31, 32, 33-39).

Грошові кошти за договором позики, у відповідності до умов п. 3.1. договору, відповідачем-1 позивачу повернуті не були.

Як слідує з позовної заяви, 21.01.2015 р., відповідно до умов п.12 Іпотечного договору та на підставі ст.ст. 12, 35 Закону України "Про іпотеку" позивачем була направлена відповідачу-1 письмова Вимога про надання документального підтвердження про наявність обтяження Предмету іпотеки та про дострокове виконання основного зобов’язання за Договором позики (т. І а. с. 41), вимога була отримана відповідачем-1 22.01.2015, але жодних дій щодо виконання Вимоги відповідачем-1 не вчинено та будь-якої відповіді щодо запропонованих Вимогою заходів не надано.

У встановлений 30-денний строк з дати направлення вимоги суму позики позивачу відповідач-1 не повернув, незважаючи на попередження Вимоги, а саме, що у разі її невиконання протягом встановленого 30-денного строку розпочнеться звернення стягнення на предмет іпотеки у будь-який спосіб, у тому числі шляхом прийняття позивачем письмового рішення про набуття предмету іпотеки у власність.

На підставі п.18 Іпотечного договору (Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя (Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, далі - Застереження) 23 лютого 2015 року Позивачем було постановлено Рішення про набуття Предмету іпотеки у власність, що передбачено в застереженні Іпотечного договору та нормами ст.36 Закону України "Про іпотеку" (рішення, т. І а. с. 42).

Позивач стверджує, що у січні 2015 року ним виявлений факт наявності вимог третіх осіб на предмет іпотеки, а саме наявність обтяження, накладеного на предмет іпотеки 04.09.2014 р. Червонозаводським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в інтересах ПАТ "Дельта Банк" (постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 44488321 від 04.09.2014 р., т. І а. с. 131).

Рішення позивача, а також Вимога від 23.02.2015 про надання документів, що підтверджують право власності ПРАТ "ХЮЗ" на предмет іпотеки та технічну документацію, копій постанов Червонозаводського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції від 21.08.2014 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження були отримані Відповідачем-1 24 лютого 2015 року (т. І а. с. 43).

Проте відповідач-1 проігнорував дану вимогу, основне зобов’язання за договором позики не виконав, будь-яку документацію щодо предмета іпотеки не передав. Станом на дату подання цього позову позика відовідачем-1 не повернута.

08.05.2015 р. позивачу було відмовлено у державній реєстрації прав власності на предмет іпотеки, оскільки документи для проведення таких дій подані позивачем після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна (рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08.05.2015 р. № 21199193).

Позивачем 26.06.2015 р. за № 6 (т. І а. с. 46) подано письмову заяву до Червонозаводського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про надання копії постанови про накладення арешту на майно відповідача 1 та винесення постанови про зняття арешту з предмету іпотеки, яка вмотивована тим, що відповідно до вимог ст. З Закону України "Про іпотеку", позивач має пріоритет права іпотекодержателя переважно перед іншими особами.

Крім того, позивач стверджує про порушення державним виконавцем ч. 4 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що про звернення стягнення заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Зазначена норма була проігнорована державним виконавцем Червонозаводського відділу ДВС Харківського МУЮ, в наданні затребуваної інформації в усній формі було відмовлено, на письмову заяву відповідь не надано.

Внаслідок таких дій відповідача-2 Позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на підставі правовстановлюючого документу - Іпотечного договору.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 та ст. 193 ГК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами, а зобов"язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Позивач вчасно та у повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором позики, перераховував Відповідачу-1 грошові кошти у сумі 750 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку. Відповідачем-1 порушено прийняті на себе зобов'язання, грошову позику не повернуто на вимогу Позивача, будь-яку відповідь на Вимогу не надано; також Відповідачем-1 порушено умови Іпотечного договору щодо повідомлення про виникнення обтяження Предмету іпотеки з боку іншої особи та не вчинено дій, які б сприяли позасудовому вирішенню питань виконання ним своїх договірних зобов’язань.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

У відповідності до умов договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. З статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умові іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань передбачена нормами ч. 2 статті 16 ЦК України, ч. З статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку", - цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором, як це має місце в даному разі.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Верховний Суд України у своєму узагальненні роз'яснив, що початкова ціна предмета іпотеки (визначена іпотечним договором) не береться до уваги судом у разі заявлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на нього, оскільки згідно із ч.3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Ціна предмету іпотеки, відповідно до звіту з незалежної оцінки нерухомого майна від 12.10.2015 р. (т. І а. с. 63-76), - 1.102.000,00 грн.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлені обставини у справі, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку в рахунок погашення кредитної заборгованості шляхом визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю В«Ювелірний завод ЗолотоВ» на предмет іпотеки за укладеним між ТОВ В«Ювелірний завод ЗолотоВ» та Приватним акціонерним товариством В«Харківський ювелірний заводВ» іпотечним договором від 29.05.2014 року.

Вирішуючи позов про звільнення з-під арешту, накладеного Червонозаводським ВДВС ХМУЮ постановою № 44488321, виданою 04.09.2014, майна, що передане в іпотеці та скасування заборони на відчуження, оголошеної Червонозаводським ВДВС ХМУЮ постановою № 44488321, виданої 04.09.2014, майна, що передане в іпотеку, суд керується наступним.

Згідно приписів ст. 575 вказаного Кодексу, з якою кореспондуються положення ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами вищевказаних норм, іпотека є спеціальним заходом майнового характеру, який спрямований на забезпечення виконання основного зобов'язання підставою якого є договір.

Статтями 3, 4, 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Отже, фактичні обставини справи свідчать, по-перше, про те, що виконавче провадження, в межах якого Червонозаводським ВДВС ХМУЮ накладено арешт на спірне майно, розпочато за наказом від 04.07.2014 р., виданим на виконання судового рішення від 16.06.2014 р. у справі № 922/1499/13 (т. І а. с. 120-128), тобто після укладення договору іпотеки від 29.05.2014 р.

Право іпотеки виникло у позивача з моменту укладення вищевказаного договору іпотеки і існує на теперішній час.

По-друге, зважаючи на загальний розмір заборгованості відповідача-1 перед позивачем, що станом на момент накладення арешту, складає 750.000,00 грн., яка є більшою ніж вартість предмету іпотеки - 613.000,00грн. (п. 4 іпотечного договору від 29.05.2014 р.), - звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом позасудового врегулювання спору, не дозволить у повному обсязі закрити кредитний борг перед банком, тобто, вартість предмета іпотеки не перевищує розмір заборгованості боржника іпотекодержателю.

Таким чином, арешт державного виконавця для реалізації на користь тртеьої особи предмету іпотеки, щодо якого позивач має першочергове (пріоритетне) право на звернення стягнення, суперечить чинному законодавству.

Зареєстроване право іпотеки позивача на майно виключає передбачену ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" можливість арешту та оголошення заборони на його відчуження з метою звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями.

У зв'язку з цим накладення арешту на заставне майно та оголошення заборони на його відчуження порушує права позивача, як іпотекодержателя та може завдати позивачу матеріальну шкоду.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Проте, вищевказані дії ДВС вчинені не були, доказів на підтвердження дотримання ДВС норм ч.4 ст. 54 ЗУ "Про виконавче провадження" в матеріалах справи не міститься, не надано таких доказів відповідачем-2 та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до частини другої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Особи, які не є стороною виконавчого провадження, однак вважають, що накладення арешту на майно порушує їх права, мають звертатися до суду із заявами в порядку позовного провадження відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки їх право на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця обмежене законом.

У процесі розгляду позову, пов"язаного з накладенням арешту на майно, суд перевіряє, чи були дотримані державним виконавцем вимоги закону під час накладення арешту на майно чи не порушені права позивача та третіх осіб у виконавчому провадженні, в протилежному разі звільняє майно від арешту. Суд не встановлює в такому випадку, кому належить майно - боржнику чи іншій особі, бо незалежно від цього майно повинно бути звільнене з-під арешту, позаяк арешт був накладений із порушенням зазначених у законі правил.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права. Способами захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України, зокрема - визнання права та припинення дії, яка порушує право.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України. За змістом п. 1 ч. 2, ч. 3 цієї статті одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Враховуючи вищенаведене та те, що порушене право позивача, як іпотекодержателя і обтяжувача з найвищим пріоритетом підлягає захисту, тобто предмет іпотеки має бути звільнені з-під арешту, заборона на відчуження - скасована, оскільки накладений арешт обмежує право позивача на реалізацію законних прав та інтересів, зокрема - звернення стягнення на майно, що перебуває у іпотеці позивача, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у даній справі, суд керується ст. ст. 44, 49 ГПК України, і судові витрати у даній справі, що складаються з 18.966,00 грн. (16.530,00 грн. - 1,5% від 1.102.000,00 грн. (вартість спірного приміщення, т. І а.с. 64) за вимогу майнового характеру та 2.436,00 грн.-1.218,00*2 вимоги немайнового характеру) судового збору, покладаються на відповідачів, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Таким чином, оскільки позивачем під час звернення із даним позовом сплачено 11.250,00 грн. судового збору (квитанція № 0.0.453500868.1 від 26.10.2015 р.), стягненню на користь позивача з відповідача:1 підлягають - 8.814,00 грн. судового збору, з відповідача:2 - 2.436,00 грн. судового збору, та з відповідача-1 на користь державного бюджету України - 7.716,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 20, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 54, 57, 60 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 22, 27, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства В«Харківський ювелірний заводВ» , ЄДРПОУ 00227258, 61010, м. Харків, пр. Гагаріна, 12, перед Товариством з обмеженою відповідальністю В«Ювелірний завод ЗолотоВ» , ЄДРПОУ 33792379, 84333, м. Краматорськ, вул. Соціалістична, 24, за основним договором від 25.04.2014 № 10 про надання грошової позики у сумі 750000,00 грн. - звернути стягнення шляхом визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю В«Ювелірний завод ЗолотоВ» на предмет іпотеки за укладеним між ТОВ В«Ювелірний завод ЗолотоВ» та Приватним акціонерним товариством В«Харківський ювелірний заводВ» іпотечним договором від 29.05.2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської обл. ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за № 2502, а саме - на нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. В«И-3В» загальною площею 2420,9 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 12, на земельній ділянці розміром 1,3790 га, кадастровий номер 6310138800:02:006:0012.

3. Звільнити з-під арешту, накладеного Червонозаводським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції постановою № 44488321, виданою 04.09.2014, майно, що передане в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю В«Ювелірний завод ЗолотоВ» , а саме - на нежитлову будівлю літ. В«И-3В» загальною площею 2420,9 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 12.

4. Скасувати заборону на відчуження, оголошену Червонозаводським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції постановою № 44488321, виданою 04.09.2014, майна, що передане в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю В«Ювелірний завод ЗолотоВ» , а саме - нежитлову будівлю літ. В«И-3В» загальною площею 2420,9 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 12.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський ювелірний завод" (61010, м. Харків, пр. Гагаріна, 12, код ЄДРПОУ 00227258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод Золото" (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Соціалістична, 24, код ЄДРПОУ 33792379) 8.814,00 грн. судового збору.

6. Стягнути з Червонозаводського відділу Державної виконавчої служби (61003, м. Харків, пл. Повстання, 7/8, код ЄДРПОУ 34952435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод Золото" (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Соціалістична, 24, код ЄДРПОУ 33792379) 2.436,00 грн. судового збору.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський ювелірний завод" (61010, м. Харків, пр. Гагаріна, 12, код ЄДРПОУ 00227258) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 7.716,00 грн. судового збору.

9. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_4

/Справа № 922/5902/15/