Постанова

від 23.11.2015 по справі 810/3489/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 року (16:42) м. Київ 810/3489/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представника позивача Десятника О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Савана» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу. Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Савана» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Київській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплати боргу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу щодо наявності у ТОВ «Савана» заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язковедержавне соціальне страхування в сумі 5 707, 66 грн., оскільки позивачем, у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», своєчасно та у повному обсязі було перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок на відповідну суму, що на думку позивача, свідчить про безпідставність прийняття відповідачем оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що у відповідності до даних картки особового рахунку ТОВ «Савана», позивач не здійснював сплату єдиного соціального внеску, що й зумовило виникнення відповідної суми заборгованості та прийняття податковим органом щодо ТОВ «Савана» оспорюваної вимоги про сплату недоїмки. У судому засіданні було замінено неналежного відповідача Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Київській області на належного - Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, про що судом було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення, у судове засідання не з'явився, в запереченнях на позовну заяву просив суд розглянути справу за його відсутністю. Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутністю представника відповідача. Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Савана» (код ЄДРПОУ 32885069) зареєстровано як юридична особа та як платник податків, зборів та інших обов'язкових платежів і перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Судом встановлено, що позивачем, з метою виконання вимог законодавства щодо сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, було перераховано на рахунок податкового органу грошові кошти на загальну суму 6 048, 79 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 512 від 20.02.2015 на суму 380, 13 грн., № 517 від 23.03.2015 н суму 2 275, 05 грн., № 521 від 20.04.2015 на суму 1 051, 41 грн., № 527 від 19.05.2015 на суму 1 171, 10 грн., № 530 від 23.06.2015 на суму 1 171, 10 грн.

Проте, податковим органом було встановлено наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внаслідок чого відповідачем було направлено на адресу ТОВ «Савана» вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-439-2390 від 23.06.2015 на суму 5 707, 66 грн.

Не погодившись з вищевказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання її протиправною та скасувати, з приводу чого суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування

і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Облік єдиного внеску, сплаченого в іноземній валюті, та внесення відомостей до Державного реєстру здійснюються у гривнях органами доходів і зборів за місцем реєстрації (останнім місцем проживання) громадянина в Україні на підставі копій платіжних документів, що підтверджують сплату єдиного внеску.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

У відповідності до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Пунктом 10 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її

зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Відповідно до ч.2-3 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (ч. 4 ст. 25 Закону № 2464).

Як встановленою вище, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що ТОВ «Савана» своєчасно та в повному обсязі здійснила сплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціального внеску, на підтвердження чого були надані вищевказані платіжні доручення.

В свою чергу, відповідач в запереченнях проти позовної заяви вказав на те, що на рахунок податкового органу не надходило жодних грошових коштів від позивача на оплату ЄСВ. На підтвердження вказаної позиції, відповідачем було долучено до матеріалів справи картку особового рахунку ТОВ «Савана» зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 31.12.2014 по 31.08.2015 з приводу чого суд зазначає наступне.

Засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах

України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами регулюються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III ( далі-Закон № 2346).

Відповідно до ст. 8 Закону № 2346 банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Згідно з п. 8.5 ст. 8 Закону № 2346 строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, крім встановлених пунктами 8.1-8.4 цієї статті, визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між учасниками та користувачами платіжної системи. Строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог, не може перевищувати строк, установлений п. 8.4 цієї статті.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України № 2346 ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону № 2346).

Пунктом 22.4 ст. 22 Закону № 2346 встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі. Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту (п. 22.8-22.9 ст. 22 Закону № 2346).

Згідно з п. 24.1-24.3 ст. 24 Закону № 2346 подання ініціатором до банку або іншої установи - учасника платіжної системи документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі здійснюється протягом операційного часу. Реквізити документів на переказ готівки та особливості їх оформлення встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. При використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Отже, проаналізувавши вказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що для платника, що здійснює переказ грошових коштів через відповідну установу банку, датою завершення переказу є саме дата звернення такої особи до банку з відповідним розрахунковим документом, в тому числі, з платіжним дорученням, про переказ коштів. В той час, як для банку операція з переказу є завершеною з моменту списання коштів з рахунку платника та їхнє подальше зарахування на рахунок одержувача.

Судом встановлено, що 01.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Савана» (Клієнт) та Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (Банк) був укладений договір про розрахунково-касове обслуговування № 20676, за умовами якого банк зобов'язався відкрити клієнт рахунок № 26000014905501 у національній валюті та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до п. 2.1 договору банк здійснює розрахунково-касове обслуговування вказаного рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Згідно з п. 2.2 договору списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у видках, передбачених чинним законодавством.

Як зазначено вище, позивачем у відповідності до платіжних доручень № 512 від 20.02.2015 на суму 380, 13 грн., № 517 від 23.03.2015 н суму 2 275, 05 грн., № 521 від 20.04.2015 на суму 1 051, 41 грн., № 527 від 19.05.2015 на суму 1 171, 10 грн., № 530 від 23.06.2015 на суму 1 171, 10 грн. було ініційовано переказ коштів на рахунок Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (р/р 26000014905501; банк одержувача ГУДКСУ у Київській області; код банку 821018; код 38614712). Вказані платіжні доручення містять підписи співробітників банку та штамп відповідного відділення банку про отримання від позивача відповідних коштів.

Зі змісту вказаних платіжних доручень вбачається, що призначення платежу «сплата Єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-травень 2015 року».

Отже, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що вищевказані платіжні доручення є належними та допустимими доказами, які підтверджують здійснення позивачем перерахунку грошових коштів на оплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на рахунок податкового органу.

Суд звертає увагу на те, що для ТОВ «Саванна», у відповідності до вимог п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» датами перерахунку грошових коштів є саме дати прийняття банківською установою відповідних платіжних доручень про сплату ЄСВ, тобто 20.03.2015, 23.03.2015, 20.04.2015, 19.05.2015 та 23.06.2015.

Отже, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог законодавства щодо строку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Окрім того, суд не приймає до увагу посилання відповідача на картку особового рахунку ТОВ «Саванна» з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як на доказ наявності у позивача недоїмки зі сплати ЄСВ за період з січня по травень 2015 року на суму 5 707, 66 грн., оскільки у вказаному документі не враховано сплати позивачем грошових коштів на суму 6 048, 79 грн. за вказаними платіжними дорученням і відповідно, наявності у ТОВ «Савана» переплати зі сплати ЄСВ в розмірі 341, 13 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують невиконання позивачем зобов'язань зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у той час як позивачем доведено здійснення ініціювання переказу грошових коштів зі сплати відповідного внеску на рахунок податкового органу, що на думку суду, свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу щодо наявності у позивача відповідної суми недоїмки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оспорюваної вимог про сплату боргу (недоїмки).

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки належним способом захисту, який в повній мірі забезпечує відновлення порушених прав позивача в даному випадку, є саме скасування вимоги Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-439-2390 від 22.06.2015.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 182 грн. 70 коп. підлягає стягненню на його користь з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

У судовому засіданні 23.11.2015 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 27.11.2015. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною та скасувати вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-439-2390 від 23.06.2015.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Савана» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 57, квартира 81, ідентифікаційний код 32885069) судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень -Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (09117, Київська область, місто Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, будинок 12, ідентифікаційний код 38614712).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.