Ухвала

від 07.12.2015 по справі 820/9605/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 р.Справа № 820/9605/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015р. по справі № 820/9605/15

за позовом Фонда загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Зміївського районного центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Зміївського районного центру зайнятості ( далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1( далі - відповідач) про стягнення коштів по відшкодуванню незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 7995,32 грн. на підставі його наказу № 95 від 07.08.2015 року та листа-претензії № 2006 від 07.08.2015 року, які на теперішній час є не відшкодованими.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 року адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Зміївського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми - задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 (адреса: 63403, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Блюхера, буд. 2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Зміївського районного центру зайнятості (адреса: 63404, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Леніна, буд. 41, код ЄДРПОУ: 22683100) кошти у вигляді незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 7995,32 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 32 коп. на р/р 37172300900227 в ГУДКСУ Харківської області, МФО 851011.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 29.09.2014 року гр. ОСОБА_1 звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Зміївського районного центру зайнятості, де була зареєстрована як шукаюча роботи з відкриттям персональної картки.

29.09.2014 року, відповідачем подана заява про надання статусу безробітного. Згідно поданої заяви, гр. ОСОБА_1 наказом від 29.09.2014 року № НТ 140929 з 29.09.2014 року наданий статус безробітного. Наказом від 06.10.2014 року № НТ141006 гр. ОСОБА_1 призначена виплата допомоги по безробіттю відповідно до ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " та п.2.1 "Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" з 06.10.2014 року по 30.09.2015 року.

Перебуваючи на обліку в Зміївському районному центрі зайнятості, як безробітна та отримуючи допомогу по безробіттю, ОСОБА_1 надавала послуги ДП "Ейвон Косметікс Юкрейн" за цивільно-правовим договором № 19752583 від 16.06.2014 року з 16.06.2014 року по 23.01.2015 року.

3 12.06.2015 року наказом позивача від 12.06.2015 року № НТ150612 гр. ОСОБА_1 припинено виплату допомоги та знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням безробітного відповідно до пп."1" п.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

За період з 06.10.2014 року по 11.06.2015 року відповідачем була отримана допомога по безробіттю в сумі 7995 грн. 32 коп.

Відповідно до п.7 Порядку, директором Зміївського районного центру зайнятості винесено наказ № 95 від 07.08.2015 року про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 в сумі 7995 грн., 32 коп. за період з 06.10.2014 року по 11.06.2015 року та направлено разом з листом-претензією від 07.08.2015 року №2006 та з вимогою перерахування відповідачем незаконно отриманих коштів в добровільному порядку протягом 15 календарних днів з дня ознайомлення з наказом про повернення коштів.

Копію наказу та лист-претензією відповідач отримав 18.08.2015 року.

Наказ № 95 від 07.08.2015 року про повернення коштів відповідачем не оскаржений, кошти в сумі 7995,32 коп. на рахунки Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття гр. ОСОБА_1 не перераховано.

У зв»язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач незаконно отримала допомогу по безробіттю, оскільки на час здійснення виплат відносилась до категорії зайнятого населення та не могла бути визнана безробітною, у зв'язку з чим сума незаконно отриманої допомоги по безробіттю складає 7995,32 грн., яка на теперішній час є не відшкодованою, що є правовою підставою для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно зі статтею 2 частиною 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обовязку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією із визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності обєднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз статті 50 частини 4 пунктів 1-4 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом субєкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання субєктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих субєктів владних повноважень.

Логічний спосіб тлумачення статті 50 частини 4 КАС України дозволяє суду дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків "превентивного" судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права субєкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обовязків та можливої дискреційної поведінки.

Відповідно до статті 50 частини 4 пункту 5 КАС України, субєкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх обєднань, юридичних осіб, які не є субєктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

В випадку, що розглядається, позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянина і, на думку суду, не підпадають під дію статті 50 частини 4 пункту 5 КАС України.

Відповідно до статті 36 частин 2 та 3 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Водночас за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є обєктами цивільних прав.

Отримавши допомогу по безробіттю, ОСОБА_1 набула право власності на неї, та йому як власникові цих грошових коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ними.

Отже, оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на виплачену допомогу по безробіттю позивачем у розмірі 7995,32 грн. та стягнення цієї суми з неї, як з недобросовісного набувача, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер. А відтак, його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція щодо юрисдикції спору висловлена Верховним Судом України у постановах: від 22 вересня 2015 року, що ухвалені у справах № 21-2209а15 та № 21-1884а15. Відповідно до статті 161 частини 2 та статті 2442 частини 1 абзацу 2 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, спірні правовідносини не є адміністративно-правовими, оскільки такі відносини за своєю правовою природою відносяться до цивільно-правових відносин.

Відповідно до статті 157 частини 1 пункту 1 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність закриття провадження у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, , 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015р. по справі № 820/9605/15 скасувати, провадження по справі - закрити .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О. Судді (підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 11.12.2015 р.