Рішення

від 06.06.2006 по справі 2/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "06" червня 2006 р.Справа №  2/140

 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Деревінська Л.В. розглянув у відкритому судовому засіданні  справу № 2/140

за позовом:  Державної податкової інспекції в м. Кіровограді, м. Кіровоград    

до відповідача:  приватного підприємства виробничо-заготівельної фірми “Метал-груп”, с. Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області

та приватного підприємства "Раскон", м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області       

про визнання недійсною угоди від 01.09.2003р.укладеної між відповідачами на суму 30000 грн., стягнення з відповідача -2 на користь відповідача –1 отримані грошові кошти в сумі 30000 грн. та стягнення з відповідача –1 на користь держави вартість отриманих по накладній № 26 від 04.03.2004р. промислового обладнання на суму 30000 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача – Скрипник О.М. , довіреність № 135  від 19.04.06;  

від відповідача 1 – участі не брав, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином;  

від відповідача 2 – участі не брав;

Державною податковою інспекцією в м. Кіровограді подано позов про визнання недійсною угоди від 01.09.2003р.укладеної між відповідачами на суму 30000 грн., стягнення з відповідача -2 на користь відповідача –1 отримані грошові кошти в сумі 30000 грн. та стягнення з відповідача –1 на користь держави вартість отриманих по накладній № 26 від 04.03.2004р. промислового обладнання на суму 30000 грн.

Відповідач – 1 позов не заперечив, витребувані судом матеріали не подав.

Відповідач – 2 позов не заперечив, витребувані судом матеріали не подав.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

                                            ВСТАНОВИВ:

Між відповідачами укладено угоду від 01.09.2003р. на поставку промислового обладнання. На виконання умов якої відповідач -2 передав на підставі накладної № 26 від 04.03.2004р. та податкової накладної № 26 від 30.03.2004р. промислове обладнання на суму 30000 грн., а відповідач розрахувався за отриманий товар відповідно до платіжного доручення № 125 від 30.03.2004р. на суму 30000 грн.

Позивач вважає зазначену угоду недійсною, як таку, що  укладена з метою  завідомо суперечні інтересам держави і суспільства, оскільки рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області 2.12.2005р. по справі № 2-415/05р. установчі документи ПП “Раскон” та свідоцтво платника податків від 15.07.2001р. на ім'я Радченко С.К. визнано недійсним з моменту реєстрації.

Отже, за твердженням позивача, надання автотранспортних послуг за спірною угодою направлено на ухилення від сплати податків.

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу  у обох сторін в разі виконання угоди  обома сторонами – в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а  в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане  нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною  відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б однієї їз сторін , щодо настання відповідних наслідків, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства  і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової чи іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Дослідивши матеріали справи та доводи позивача, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Із наданої головним міжрегіональним управлінням статистики у місті Києві  довідки від 20.03.2006р. вбачається, що  ПП “Раскон” зареєстровано, як юридичну особу (ідентифікаційний код 32550329), в установленому законом порядку 27.06.2003р. Добровеличківською райдержадміністацією Кіровоградської області за адресою – м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області. Керівником вказаного підприємства зазначено Цуркан В.В. Відомості про виключення із ЄДРПОУ ПП “Раскон “ відсутні. Свідоцтво платника податку не анульовано.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду від 15.05.2006р. по справі № 2/47 за позовом за позовом Добровеличківської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Добровеличківка Кіровоградської області до відповідача:  приватного підприємства "Раскон", м.Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області та відкритого акціонерного товариства "Помічнянський елеватор", м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області про визнання недійсними договорів купівлі - продажу № 171 від 23.10.2003р., № 188 від 31.10.2003р., № 209 від 12.11.2003р., № 250 від 05.12.2003р. укладені між відповідачами з метою завідомо суперечною інтересам держави; зобов"язання ПП "Раскон"  повернути ВАТ "Помічнянський елеватор" одержані кошти від договорів на загальну суму 835222 грн. 64 коп.; стягнення з ВАТ "Помічнянський елеватор" на користь держави вартості реалізованого насіння соняшника на суму 835222 грн. 64 коп..  

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області  від 2.12.2005р. установчі документи ПП “Раскон” та свідоцтво платника податків № 14826749 від 15.07.2003р. на ім'я Радченко С.К. визнано недійсним з моменту реєтрації.

Судом встановлено, що з 24.05.2004р. були внесені зміни до Статуту підприємства. Керівником та засновником його став Цуркан В.В., який фактично керівництво підприємством не здійснював. Це стало підставою для визнання недійсними установчих документів ПП “Раскон” з моменту їх реєстрації на Радченко С.К.

Тобто судом встановлено лише факт не здійснення керівництва підприємством Цуркан В.В., на якого в установленому законом порядку, що підтверджено довідкою статистики від 20.03.2006р., здійснена перереєстрація підприємства 24.05.2004р. Судом не встановлена реєстрація та перереєстрація підприємства на невстановлену особу.

Відповідно до п. 19 Роз'яснення Президії Вищого Господарського Суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних з визнанням угод недійсними” (з наступними змінами та доповненнями), у разі визнання у встановленому порядку  недійсними  установчих документів суб'єкта  підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документу, що посвідчує особу, або на підставну особу – засновника суб”єкта підприємницької діяльності, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності  угоди мають  визнаватись недійсними згідно ст. 49 Цивільного кодексу України, незалежно від часу їх складання..

Згаданим рішенням суду від 02.12.2005р. не встановлено факту здійснення відповідної реєстрації (перереєстрації) на підставі загубленого документу, що посвідчує особу, або на підставну особу – засновника суб”єкта підприємницької діяльності.

Факт відсутності наміру у засновників підприємства здійснювати підприємницьку діяльність під час державної  перереєстрації підприємства не доказує того факту, що дана діяльність після державної реєстрації та перереєстрації не здійснювалась. Здійснення підприємницької діяльності ПП “Раскон” підтверджується наявністю господарських операцій, в т.ч. і спірних, виконаних до проведення перереєстрації 24.05.2004р. Це спростовує твердження позивача про наявність умислу у ПП “Раскон”, в моменту укладення директором Радченко С.К. спірних договорів в 2003р., не сплачувати податки із отриманих сум за продане майно.

Крім того, позов про визнання недійсними статутних документів ПП “Раскон” пред'явленно податковою інспекцією, а не самим засновником ПП “Раскон.” Тим більше, що в рішенні суду Новоукраїнського району Кіровоградської області від 02.12.2005р. не зазначено ні ідентифікаційного номера, ні юридичної адреси ПП “Раскон”, статутні документи якого визнано недійсним.

Викладені обставини свідчать про те, що у господарського суду відсутнє рішення суду Добровеличківського району, який би вирішив питання про визнання недійсним установчих документів ПП “Раскон” за місцем його реєстрації – в Добровеличківському районі Кіровоградської області та за місцем його юридичної адреси – м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області.

Сам факт несплати податків юридичною особою тягне за собою кримінальну відповідальність повноважної особи – керівника підприємства.

Разом з тим, позивачем не надано доказів ухилення від сплати податків ПП “Раскон” , неподання звітності цього підприємства за період  виконання спірних договорів – 2003р., тобто до моменту здійснення перереєстрації – 24.05.2004р. Докази перевірки вказаного підприємства податковими органами за період з 15.07.2001р. відсутні.

Причини визнання недійсним установчих документів ПП “Раскон” рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 02.12.2005р. (нездійснення засновником  керівництва підприємством) не дають беззаперечних підстав вважати доведеним умисел ПП “Раскон” на укладення спірних договорів з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони. Кожна сторонами повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено факту укладення спірних договорів між відповідачами всупереч інтересам держави та суспільства.

Отже підстави для задоволення позову, за обставин, викладених в позовній заяві, відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по  сплаті державного мита та витрат по оплаті послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу покладаються на позивача та не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 35, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

                                            ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили після закінчення  десятиденного строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо у судовому  засіданні  було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення  десятиденного строку з дня  підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленого законом порядку.

Суддя   Л. В. Деревінська