Рішення

від 14.12.2015 по справі 904/9446/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.15р. Справа № 904/9446/15 За позовом Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м.Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРІЯ", м.Кривий Ріг

про стягнення 11 946,71 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 5 від 30.12.14р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРІЯ" (далі-відповідач) про стягнення 11 946,71 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання № 2421 від 29.05.2003р., в частині розрахунків за теплову енергію.

Ухвалою господарського суду від 30.10.15р. порушено провадження у справі № 904/9446/15 та прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 14.12.15р.

14.12.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.15р. про порушення провадження у справі, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Господарським судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст.64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.12.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.03р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання № 2421 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1. якого, позивач бере на себе відповідальність відпускати відповідачу теплову енергію на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання в потрібних розмірах, а відповідач зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що позивач зобов'язується відпускати відповідачу теплову енергію за адресою вул. Янова, буд. 7, магазин "Дарія".

Облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутності (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору, згідно з Законом України від 20.05.99р. №686-ХІV "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення оплати за споживання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій" відповідач сплачує за відпущену теплову енергію на протязі 14 днів після отримання рахунка позивача. У разі не сплати відповідачем протягом 14 днів рахунка, з дня його отримання, відповідач сплачує пеню в розмірі 1,0% за кожний день прострочення загальної вартості заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За приписами п. 3.3. Договору, відповідач проводить передплату в грошовій формі, в розмірі 50% щомісячного споживання до 25 числа кожного місяця.

Цей договір укладається з 01.06.03р. до 31.12.03р. та діє на протязі року, а у разі відсутності у сторін заяв про розірвання договору не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну договору, договір вважається пролонгований на наступний рік (п. 6.1. Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору позивачем за період з 01.02.13р. по 12.04.15р. було здійснено постачання відповідачу теплової енергії, що підтверджують рахунки-фактури на оплату. Відповідач свого обов'язку по Договору щодо оплати за вказаний період належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 7 811,56 грн.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі п. 3.2. Договору була нарахована пеня у розмірі 1 601,47 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 2 311,02 грн. та 3% річних у розмірі 222,66 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію у розмірі 7 811,56 грн., пеню у розмірі 1 601,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 2311,02 грн., 3% річних у розмірі 222,66 грн., а всього 11 946,71 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було .

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 7 811,56 грн. є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

На підставі п. 3.2. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 1 601,47 грн., розрахунок якої господарським судом був перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто пеня нараховується лише за 182 дня.

Після перерахунку проведеного господарським судом (в ОСОБА_2), відповідно до вимог чинного законодавства України, пеня складає 1 595,05 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 1 595,05 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 2311,02 грн. та 3% річних у розмірі 222,66 грн.

Розрахунок 3% річних господарським судом був перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розрахунок інфляційних втрат судом також був перевірений та визнаний судом таким, що зроблений невірно.

Після перерахунку проведеного господарським судом (в ОСОБА_2), відповідно до вимог чинного законодавства України, інфляційні втрати складають 2 310,65 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 2 310,65 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Звертаю увагу на те, що відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарія" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Янова, буд. 7, приміщення 35, код ЄДРПОУ 13450472) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, буд. 9, код ЄДРПОУ 03342184) заборгованість за теплову енергію у розмірі 7 811,56 грн. (сім тисяч вісімсот одинадцять грн. 56 коп. ), пеню у розмірі 1 595,05 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять грн. 05 коп.), інфляційні втрати у розмірі 2 310,65 грн. (дві тисячі триста десять грн. 65 коп.), 3% річних у розмірі 222,66 грн. (двісті двадцять дві грн. 66 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 217,31 грн. (одна тисяча двісті сімнадцять грн. 31 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16.12.15р.

Суддя ОСОБА_3