Рішення

від 15.12.2015 по справі 902/1540/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 грудня 2015 р. Справа № 902/1540/15

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" на адресу для листування: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 2, оф. 5/1

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янецьке Агро" (23851, Вінницька область, Теплицький район, село Кам`янки, вул. Центральна, буд. 6)

про стягнення 192625,31 грн.

Головуючий суддя Баранов М.М.

Cекретар судового засідання Сидоренко О.О.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреністю від 08.11.2015 року;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (м. Київ) звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янецьке Агро" (с. Кам`янки Теплицького району Вінницької області) про стягнення 334440,31 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості отриманого товару згідно умов договору поставки №Чк160315/03 з відстрочкою платежу до 16.04.2015 року. З цих підстав позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь 190464,67 грн. основної заборгованості, 47616,17 грн. штрафу, 62388,92 грн. пені, 33970,55 грн. 30% річних.

Ухвалою від 30.11.2015 року за вказаним позовом порушено провадження по справі № 902/1540/15 та призначено розгляд справи на 15.12.2015 року.

15.12.2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли три заяви про зменшення позовних вимог. Згідно першої заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 180464,67 грн. заборгованості, 47616,17 грн. штрафу, 62388,92 грн. пені, 33970,55 грн. 30% річних.

Відповідно до другої заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 98649,67 грн. заборгованості, 47616,17 грн. штрафу, 62388,92 грн. пені, 33970,55 грн. 30% річних.

Останньою заявою про зменшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 48649,67 грн. заборгованості, 47616,17 грн. штрафу, 62388,92 грн. пені, 33970,55 грн. 30% річних.

Підставою зменшення позовних вимог в заявах зазначено проведення відповідачем часткових розрахунків щодо сплати основного боргу після подання позивачем позову.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що зменшення позовних вимог не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяви про зменшення позовних вимог.

На визначену судом дату (15.12.2015 року) в судове засідання прибули представники позивача, які підтримали позовні вимоги (з врахуванням поданих заяв про зменшення позовних вимог) та просили задовільнити їх.

Відповідач в судове засідання 15.12.2015 року не з`явився, витребуваних пояснень та доказів не надав, про причини своєї неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвалу суду від 30.11.2015 року було надіслано на адресу відповідача рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення.

14.12.2015 року до суду надійшло повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається що поштове відправлення з ухвалою суду вручено 04.12.2015 року.

Отже, відповідача належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується його підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, суд констатує, що відповідачем не подано клопотань, заяв, телеграм, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Окрім того, суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані представниками позивача докази, суд встановив, що 16.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кам`янецьке Агро" укладено договір поставки №Чк160315/03 з відстрочкою платежу, за умовами якого позивач, як продавець, взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача, як покупця (поставити) товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого живлення, засоби захисту рослин), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно п. 2.2. договору оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до договору. Відповідно до додатку (специфікації) № 1 оплата вартості товару, що становила 286815,00 грн. (станом на дату підписання відповідного Додатку (специфікації) № 1), що є еквівалентом 13247,81 дол. США здійснюється до 16.04.2015 року.

Факт поставки товару позивачем відповідачу на суму 286815,00 грн. підтверджується видатковими накладними №Чк000191 і №Чк000192 від 16.03.2015 року.

Відповідно до п. 5.4. договору, у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті написання позовної заяви, вартості долару США (євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США (євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладання відповідної специфікації, то неоплачена ціна товару, яку має сплатити покупець, змінюється, та Покупець зобов'язаний здійснити її перерахунок самостійно за наступною формулою: С = В х (К2/К1) грн., де:

С - кінцева ціна неоплаченого товару, що підлягає оплаті в національній валюті України, після зміни ціни такого товару по вищевказаній формулі;

В - ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв'язку зі зміною вартості долара США (євро) по відношенню до гривні;

К2 - вартість 1 долара США (євро) в національній валюті України за курсом продажу долара США (євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними Інтернет-сторінки www.udinform.com., а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними Інтернет-сторінки http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті написання позовної заяви, збільшеним на кількість процентів, що вказана в специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією);

- К1- вартість 1 долара США (євро) в національній валюті України за курсом продажу долара США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними Інтернет-сторінки www.udinform.com. а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними Інтернет-сторінки http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання відповідної Специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана в cпецифікації (якщо збільшення передбачено cпецифікацією).

Сторони погодили, що перерахунок продавцем вартості неоплаченого товару за цим пунктом є обов'язковим для покупця та не потребує підписання сторонами жодних додаткових угод до договору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував, що станом на 18.11.2015 року відповідач не виконав своє зобов'язання зі сплати вартості отриманого товару в розмірі 286815,00 грн., і тому у зв'язку зі зміною курсу долара США до гривні заборгованість становила 190464,67 грн.

Відповідачем було частково оплачено вартість отриманого товару в розмірі 95000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за 24.04.2015 року, 03.09.2015 року, 29.09.2015 року, 08.10.2015 року, 19.10.2015 року, 05.11.2015 року, 13.11.2015 року.

Станом на 19.11.2015 року залишок боргу в розмірі 190464,67 грн. залишився неоплачений, що стало підставою позивачу для звернення до суду з даним позовом.

Згідно поданих позивачем заяв про зменшення позовних вимог, 01.12.2015 року відповідачем було сплачено 10000,00 грн., 14.12.2015 року сплачено 81815,00 грн. та 15.12.2015 року - 50000,00 грн.

Таким чином, станом на день прийняття рішення сума основного боргу складає 48649,67 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що зменшені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до чач. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу товар за відповідну плату згідно умов договору, а відповідач не в повному обсязі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, та має перед позивачем станом на момент прийняття рішення основну заборгованість в розмірі 48649,67 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач у встановленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 48649,67 грн. основної заборгованості доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф, які за розрахунками позивача становлять: 47616,17 грн. штрафу, 62388,92 грн. пені.

Згідно з п. 5.2. договору, за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі: 47616,17 грн. штрафу і 62388,92 грн. пені, виходячи з суми існуючої на час звернення до суду заборгованості в сумі 190464,67 грн. за період прострочення з 17.04.2015 року по 19.11.2015 року, нараховані відповідно до законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України та п. 5.3. договору, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 33970,55 грн. 30% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіркою правильності розрахунку 30 % річних за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора судом не виявлено помилок у проведеному обрахунку, що свідчить про обґрунтованість заявленої до стягнення суми 33970,55 грн. з врахуванням положення п.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" відповідно до якої якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Враховуючи вищевикладене, і те що сторони передбачили в договорі інший розмір процентів (30% річних), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 33970,55 грн. 30% річних також доведені та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

При розподілі судових витрат, судом враховано положення норм чинного законодавства щодо повернення позивачу з Державного бюджету України сплаченого судового збору.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Представником позивача не подано клопотання про повернення з Державного бюджету України сплаченої суми судового збору в зв'язку зі зменшенням позовних вимог, з огляду на що дане питання не вирішується судом в даному судовому засіданні, що не позбавляє права останнього звернутись в подальшому до суду з відповідним клопотанням.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янецьке Агро (23851; Вінницька область, Теплицький район, село Кам'янки код ЄДРПОУ 33696888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (02660, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 7; код ЄДРПОУ 30530159) 48649 грн. 67 коп. заборгованості, 47616 грн. 17 коп. - штрафу, 62388 грн. 92 коп. - пені, 33970 грн. 55 коп. - 30% річних, 2889 грн.38 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 16 грудня 2015 р.

Суддя Баранов М.М.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу на адресу для листування: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 2, оф. 5/1

3 - відповідачу (23851, Вінницька область, Теплицький район, село Кам`янки, вул. Центральна, буд. 6)