Рішення

від 16.12.2015 по справі 921/1088/15-г/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2015 р.Справа № 921/1088/15-г/8 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Транспорт.Маркетинг.Технології", майдан ОСОБА_2, буд. 4, офіс 43, м. Тернопіль, 46001

про cтягнення заборгованості в загальній сумі 30 807 грн 13 коп., в т.ч. 7 065 грн 20 коп. пені

За участі представників:

Позивача: ОСОБА_2- уповноваженого, довіреність № 7800 від 02.03.2015 р.

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні 18.11.2015р. представнику позивача роз'яснювались його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Кредобанк", м. Львів, надалі - позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Транспорт.Маркетинг.Технології", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості за Договором про надання овердрафту №2810/2013 від 29.10.2013 р. в загальній сумі 30 807 грн 13 коп., в т.ч. 7 065 грн 20 коп. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про надання овердрафту №2810/2013 від 29.10.2013 року, зокрема в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено: Договір про надання овердрафту №2810/2013 від 29.10.2013 р., меморіальний ордер №35178640 від 29.10.2014 року, розрахунок заборгованості за Договором про надання овердрафту №2810/2013 від 29.10.2013 року, повідомлення - вимогу за вих. №о2810/2013/1 від 06.04.2015 року, виписку по особовому рахунку за період з 25.10.2013 р. по 27.10.2015 р., відомість про нарахування процентів за період з 31.10.2013р. по 28.10.2014р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 03.11.2015 р. на 10:00 год. 18.11.2015 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 15:15 год. 30.11.2015 р. та, відповідно, на 09:45 год. 16.12.2015 р., з викладених у відповідних ухвалах суду підстав.

В судове засідання 16.12.2015 р. повноважний представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав.

Відповідач в судове засідання 16.12.2015 р. не прибув, причин неприбуття не повідомив, витребовуваних ухвалою суду від 30.11.2015 р. документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Слід зазначити, що ухвала суду про порушення провадження у даній справі від 03.11.2015 р., як і ухвали суду від 18.11.2015 р. та від 30.11.2015 р., були надіслані судом на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві та яка значиться в ЄДР: ОСОБА_3, буд. 4, офіс 43, м. Тернопіль. Поряд з цим, ухвала суду про порушення провадження у справі отримана відповідачем 04.11.2015 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, ухвали суду від 18.11.2015р. та від 30.11.2015 р. про відкладення розгляду справи на 30.11.2015 р. та, відповідно, на 16.12.2015 р., повернулись на адресу суду із відміткою пошти: "за зазначеною адресою не проживає".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (правова позиція викладена у п.п.3.9.1 п.3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., із змінами та доповненнями).

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Зважаючи на те, що явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважного представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

29 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (банк/позивач), з однієї сторони, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Транспорт.Маркетинг.Технології" (позичальник/відповідач), з іншої сторони, укладено договір про надання овердрафту за №2810/2013 (надалі - Договір), за умовами якого Банк зобов'язується надати Позичальнику Овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а Позичальник зобов'язувався повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним (п. 1 Договору).

Згідно п. 2. Договору, Банк надає Позичальнику овердрафт, а Позичальник приймає його на наступних умовах:

Максимальний ліміт заборгованості по Овердрафту (максимальна сума, в межах якої Позичальник може здійснювати платежі протягом одного операційного дня зі свого поточного рахунку понад фактичний залишок коштів на ньому) становить 20 000,00 грн і встановлюється на поточний рахунок Позичальника у Тернопільському відділенні Центральної філії Банку (п. 2.1 Договору);

Процентна ставка - 25 % річних (п. 2.2 Договору).

Відповідно до пп. 2.2.2 п. 2.2 Договору, у разі невиконання вимог, передбачених у п. 2.5.2 цього Договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється 2% (два процентних пункти) вище діючої, починаючи з 1-го числа наступного місяця в якому було не дотримано даної умови. В подальшому при виконанні Позичальником зазначеної вимоги, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні, починаючи з 1-го числа наступного місяця, в якому виконана дана умова. Така зміна розміру процентів додаткового погодження сторонами не потребує.

Відповідно до п. 2.8. Договору, підставою надання Банком овердрафту є подання Позичальником в Банк розрахункових документів на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку.

Датою надання овердрафту вважається дата виникнення на поточному рахунку Позичальника дебетового сальдо (проведення платежів понад залишок коштів на поточному рахунку) (п. 2.9. Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, Позичальник зобов'язаний повернути Банку Овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього.

П. 2.4 Договору сторони визначили, що датою остаточного повернення овердрафту є "28" жовтня 2014 р.

П. 3.2 Договору передбачено, що проценти з користування овердрафтом нараховуються щоденно на суму заборгованості по овердрафту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, вказаною у п. 2.2 Договору, з урахуванням строку користування овердрафтом, з моменту надання овердрафту: до терміну, вказаному в п. 2.4 цього Договору; до дати звернення Банку із заявою до суду з вимогою про дострокове повернення суми овердрафту та сплати процентів, комісій та інших належних до сплати за цим договором платежів.

Відповідно до п. 3.3 Договору, Позичальник сплачує проценти/комісії при поступленні коштів на його поточний рахунок, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані ці проценти/комісії.

Згідно п. 4.7 Договору, Банк, у випадках, передбачених п.2.10 цього Договору, вправі вимагати дострокового повернення овердрафту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Відповідно до п. 10.1 р. 10 Договору, останній набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Матеріали справи свідчать про те, що за своєю правовою природою між сторонами у справі виникли зобов'язання за кредитним договором, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами та однією з підстав виникнення зобов'язань.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави (Кредит), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачуються ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 346 ГК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання взятих на себе зобов'язань Банком було надано відповідачу кредит в межах встановленого Договором ліміту, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку позичальника за період з 25.10.2013р. по 27.10.2015р.

Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, суму отриманого кредиту у встановлений в договорі строк - 28.10.2014 р. (дата остаточного повернення овердрафту) позивачу не повернув, у зв'язку з чим станом на день подачі позову до суду сума простроченої заборгованості за кредитом становить 18 963,26 грн, яку позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Факт надання відповідачу овердрафту, його використання та наявності перед позивачем боргу в сумі 18 963,26 грн підтверджено долученою до матеріалів справи банківською випискою з поточного рахунку відповідача - ТзОВ "Транспорт.Маркетинг.Технології" за період з 25.10.2013 р. по 27.10.2015 р. та меморіальним ордером № 35178640 від 29.10.2014 р. про віднесення суми кредиту на прострочення.

Окрім того, позивачем на підставі Договору, після віднесення суми кредиту на прострочення, за період з 31.10.2013 р. по 28.10.2014 р., нараховано відсотки за користування кредитом в розмірі 5 193,93 грн. Долучена позивачем до матеріалів справи банківська виписка з рахунку ТзОВ "Транспорт.Маркетинг.Технології" свідчить про те, що за період з 25.10.2013 р. по 27.10.2015 р. відповідачем в погашення заборгованості по нарахованих відсотках сплачено кошти в загальній сумі 415,26 грн. Таким чином, станом на день звернення до суду сума несплачених відсотків становить 4 778,67 грн, які позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Заборгованість відповідача по відсотках підтверджена відомістю по нарахуванню відсотків за період з 29.10.2013 р. по 09.09.2015 р. та наявним в матеріалах справи розрахунком позивача, який не спростований відповідачем.

Слід зазначити, що у зв'язку із тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору овердрафту, позивач звертався до останнього з повідомленням-вимогою за вих. №о2810/2013/1 від 06.04.2015 р., згідно якої просив погасити заборгованість по кредиту протягом 10 календарних днів з дати отримання цього повідомлення (вимога та докази її надіслання - в матеріалах справи). Проте відповідачем дана вимога була залишена без відповіді та задоволення, що і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. N 254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за № 559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З огляду на наведене вище, додані позивачем до матеріалів справи виписки по рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33-34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

Відповідач в судове засідання 16.12.2015 р. не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів належного виконання зобов'язань перед позивачем за Договором про надання овердрафту.

Таким чином, згідно вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, вимоги ПАТ "Кредобанк" щодо стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Транспорт.Маркетинг.Технології" 18 963,26 грн заборгованості за кредитом та 4 778,67 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1 Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) Банк має право стягнути з Позичальника пеню в розмірі визначеному п. 2.6 цього Договору,позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню в розмірі, визначеному п. 2.6 цього договору, а саме 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

На підставі наведених вище положень Договору, зважаючи на наявність простроченої заборгованості по кредиту та по сплаті відсотків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за період з 25.02.2015 р. по 24.08.2015 р. пеню в загальній сумі 7 065 грн 20 коп., з якої: 5 643 грн 15 коп. - пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту, 1 422 грн 05 коп. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Поряд із цим, відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

В п. 2.5 згаданої постанови Пленум ВГСУ звертає увагу на те, що приписом п. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

В п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013, зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується . У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Оскільки, умовами укладеного Кредитного договору сторони передбачили, що кінцевим терміном повернення кредиту є 28 жовтня 2014 р., суд прийшов до висновку, що позивач наділений правом нараховувати пеню на заборгованість, яка мала місце станом на 28.10.2014р., в період з 29.10.2014 р. по 29.04.2015р. Нарахування пені за межами вказаного періоду (з 30.04.2015 р. по 24.08.2015 р.) є безпідставним.

Згідно проведеного судом за період з 29.10.2014 р. по 29.04.2015 р. перерахунку пені правомірним є нарахування останньої в загальній сумі 4 676,18 грн, зокрема, за несвоєчасне повернення тіла кредиту - 3 734,98 грн та за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом - 941,20 грн.

Поряд із цим, зважаючи на те, що в силу приписів чинного законодавства, самостійно визначаючи суму пені у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, суд позбавлений права вийти за межі визначеного позивачем періоду , а також, встановлений судом факт нарахування останньої всупереч приписів ст. 232 ГК України, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги про стягнення пені за період з 25.02.2015 р. по 29.04.2015 р. в загальній сумі 2 402 грн 17 коп, з яких: 1 918,67 грн - пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту та 483,50 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом. Пеня в сумі 4 663,03 грн (3 240,98 грн - за несвоєчасне повернення тіла кредиту та 938,55 грн - за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом) нарахована безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 033 грн 64 коп. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2 .Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Транспорт.Маркетинг.Технології", майдан ОСОБА_3, буд. 4, офіс 43, м. Тернопіль (ідентифікаційний код34227153) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", вул. Сахарова, 78, м. Львів (ідентифікаційний код 09807862) 18 963 грн 26 коп. - заборгованості за кредитом, 4 778 грн 67 коп. - заборгованості по відсотках, 1 918 грн 67 коп. - пені за несвоєчасне повернення суми кредиту, 483 грн 50 коп. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, а також 1 033 грн 64 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти частини позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 16.12.2015 р.

Суддя І.М. Гирила