Рішення

від 11.12.2015 по справі 923/1669/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2015 р. Справа № 923/1669/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Миколаївський експертно-технічний центр", м.Миколаїв

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтехексперт", м.Херсон

про визнання договору оренди майна з правом викупу недійсним та застосування наслідків недійсності

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1, представник за довіреністю від 23.10.2015р.;

від відповідача : ОСОБА_2, представник за довіреністю від 20.10.2015р.

Приватне акціонерне товариство "Миколаївський експертно-технічний центр" (позивач) звернулося до господарського суду херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтехексперт" (відповідач) про визнання договору оренди майна з правом викупу № 133-2 від 12.06.2012р. недійсним та зобов'язати відповідача повернути позивачу дефектоскоп ультразвуковий УДЗ-71 заводський № 779 вартістю 7010,00 грн. комплект дефектоскопічний "УниМАГ-01" заводський № 117 вартістю 1190,00 грн., товщиномір ультразвуковий ТУЗ-2 б/н вартістю 2600,00 грн., загальною вартістю 10800,00 грн.

17 листопада 2015 року позивачем надано клопотання про розгляд справи поза межами строку, встановленого ст..69 ГПК України, яке судом було задоволено.

7 грудня 2015 року позивач надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить визнати недійсним договір оренди майна з правом викупу № 133-2 від 12.06.2012р. та зобов'язати відповідача повернути позивачу дефектоскоп ультразвуковий УДЗ-71 заводський № 779 вартістю 27600,00 грн. комплект дефектоскопічний "УниМАГ-01" заводський № 117 вартістю 3600,00 грн., товщиномір ультразвуковий ТУЗ-2 б/н вартістю 8400,00 грн., загальною вартістю 39600,00 грн.

8 грудня 2015 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 11 грудня 2015 року, після чого розгляд справи було продовжено.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, а також просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд -

в с т а н о в и в:

12 червня 2012 року між Херсонською філією приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» (далі - філія) в особі директора філії ОСОБА_3, яка діяла на підставі Положення про Філію, довіреності та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтехексперт» (відповідач) в особі директора ОСОБА_4, який діяв на підставі Статуту, був укладений договір оренди майна з правом викупу №133-2 (далі - договір).

Відповідно до ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Позивач вважає, що договір укладений між філією та відповідачем з порушенням вимог ст.ст.92, 95, 627 ЦК України з перевищенням повноважень керівника філії та звернувся до суду з вимогою про визнання договору недійсним.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

Херсонська філія Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» є відокремленим структурним підрозділом Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» (позивач) без статусу юридичної особи, директор якої діяла на підставі Положення про Херсонську філію Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр», затвердженого Головою наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» (далі - Положення), протоколом Засідання наглядової ради від 02.06.2011 №3 та Довіреності від 09.12.2011 №14-06.01/172.

Згідно приписів ст..95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Пунктом 5.1. Положення про філію встановлено, що керівництво філією відбувається на принципах єдиноначальства, керівництво здійснює директор філії на підставі цього Положення.

Відповідно до п.5.2. Положення про філію, голова правління підприємства наказом призначає на посаду і звільняє з посади директора філії.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до ч.4 ст.95 ЦК України, п.п.п5.1., 5.2. Положення про філію позивач наказом від 17.09.2007 р. №66-к призначив директором філії з 17.09.2007 р. ОСОБА_3.

Розділ 5.3. Положення про філію містить обов'язки директора філії, зокрема:

5.3.4. отримувати відповідні узгодження щодо питань діяльності філії;

5.3.8. утримуватись від дій, що суперечать або не відповідають інтересам підприємства;

5.3.9. не має право використовувати з особистою метою, не пов'язаною з виконанням своїх посадових обов'язків, робоче приміщення, засоби транспорту та зв'язку, електронно-обчислювальну техніку, грошові кошти та інше майно, надане йому для виконання своїх посадових обов'язків;

5.3.10. не має права продавати та іншим чином відчужувати товарно-матеріальні цінності, які надані в повне господарське відання.

Пунктом 4.1. Положення про філію визначено, що майно філії формується шляхом виділення йому в користування частини майна позивача для досягнення мети діяльності згідно з цим Положенням. Матеріальне забезпечення діяльності філії здійснюється позивачем на підставі вимог, потреб філії. Майно використовується виключно для діяльності в межах повноважень, визначених цим Положенням. Пунктом 4.2. Положення про філію визначено, що майно, яке закріплене за філією, а також майно, отримане в результаті господарської діяльності, є майном позивача і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Матеріалами справи підтверджується, а саме копіями видаткових накладних від 06.06.2008 №212-0172, від 05.08.2008 №022, від 26.05.2010 №РН-0000183, що Херсонською філією в результаті господарської діяльності були придбані:

06.06.2008 - дефектоскоп Ультра МАГ-01;

05.08.2008 - дефектоскоп ультразвуковий УДЗ-71;

26.05.2010 - комплект для уз товщинометрії ТУЗ-2.

За умовами п.1.1. договору в порядку і на умовах, визначених договором, філія зобов'язується передати відповідачу у строкове платне користування майно, що визначене у цьому договорі (далі - майно), з наступним переходом права власності на майно від філії до відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти майно у строкове платне користування, а згодом і у власність, а також сплатити філії орендну плату за фактичний строк користування.

Пунктом 1.2. договору встановлені характеристики майна, п.п.1.2.3. визначено його загальну вартість, яка складає 10800,00 грн.

Відповідно до п.3.1. договору майно повинно бути передане філією та прийнято відповідачем протягом 10 днів з моменту набрання чинності цим договором, що оформлюється сторонами актом приймання-передачі.

Матеріалами справи підтверджується, що між філією та відповідачем був підписаний відповідний акт прийому -передачі майна згідно договору, за яким філія передала майно відповідачу.

Пунктом 4.1. договору визначено строк оренди - 10 місяців з моменту прийняття майна, що орендується за актом приймання-передачі.

За умовами п.5.1., п.5.2. договору відповідач зобов'язався сплатити орендну плату за строк фактичного використання майна, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок на момент закінчення оренди; орендна плата сплачується в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок філії. Крім того, відповідач зобов'язався протягом строку дії договору, але не пізніше дати його закінчення, перерахувати філії орендну плату згідно п.5.2. договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 09.04.2013 року відповідач здійснив оплату за договором у розмірі 10800,00 грн. (виписка банку від 09.04.2013 р.).

За умовами п.8.1. договору майно, що орендується, переходить у власність відповідача за умови, якщо він вніс Херсонській філії всю належну йому оплату з вартості зданого на повний термін майна, а також вніс Херсонській філії орендні платежі з залишкової вартості майна.

Пунктом 10.1. договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Суд погоджується з думкою позивача щодо обізнаності відповідача про наявність обмежень у керівника філії стосовно відчуження майна з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.3. Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» - … що до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК країни зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК країни). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був обізнаний про наявність обмежень щодо права продавати та іншим чином відчужувати товарно-матеріальні цінності директором філії, що підтверджується підписом представника відповідача в особі директора ОСОБА_4 у договорі, в преамбулі якого зроблено посилання на довіреність та Положення про філію.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з інформацією, яка міститься у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, датованому 26.08.2015 р., станом на 12.06.2012 р. (дата укладення договору між філією та відповідачем), - директор філії ОСОБА_3 була також у складі засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтехексперт», код ЄДРПОУ 37960124, тобто відповідача.

З огляду на викладене, суд констатує, що підписанням договору між філією, керівником якої була ОСОБА_3, та відповідачем, у складі засновників (учасників) якого вона знаходилась, - ОСОБА_3 порушила п.п.4.1., 4.2., 5.3.4., 5.3.8. - 5.3.10. Положення про філію, оскільки не мала права використовувати з особистою метою, продавати та іншим чином відчужувати товарно-матеріальні цінності, які надані в повне господарське відання.

Стаття 92 ЦК країни регламентує, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно приписів ст..241 ЦК країни - правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи із змісту ст. 215 ЦК України договір може бути визнано недійсним виключно з підстав недодержання в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, або якщо його недійсність встановлена законом.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно із п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» - правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання недійсним договору оренди майна з правом викупу від 12.06.2012 р. №133-2, оскільки директором філії ОСОБА_3 при підписанні договору були порушені вимоги, встановлені п.п. 5.3.4., 5.3.8. - 5.3.10. Положення про філію, норми Цивільного кодексу України.

Позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог (а.с.109), посилаючись на п.2.14. Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Югтехексперт» повернути дефектоскоп ультразвуковий ДЗ-71 заводський №779 вартістю 27600,00 грн., комплект дефектоскопічний УниМАГ-01 заводський №117 вартістю 3600,00 грн., товщиномір ультразвуковий ТУЗ-2 б/н вартістю 8400,00 грн. загальною вартістю 39600,00 грн. Приватному акціонерному товариству «Миколаївський експертно-технічний центр».

Згідно норм ст.. 216 ЦК країни у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відзиві (а.с.39, 40) відповідач стверджує, що не приймав від ПАТ «Миколаївський експертно-технічний центр» майно в оренду на праві повного господарського відання. Відповідачем надано до матеріалів справи Довідку №31 від 23.10.2015 р., яка підтверджує, що на балансі підприємства відсутнє майно дефектоскоп ультразвуковий ДЗ-71 заводський №779, комплект дефектоскопічний УниМАГ-01 заводський №117, товщиномір ультразвуковий ТУЗ-2 б/н.

В пункті 2.14. Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що за встановленої під час судового розгляду неможливості повернути одержане за правочином майно у натурі (через його втрату, псування, істотну зміну тощо) набувач повинен відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). З метою такого відшкодування заінтересована особа вправі звернутися до набувача з окремою позовною вимогою. У разі застосування реституції за недійсним договором, у якому не встановлена вартість майна і вона не може бути визначена виходячи з його умов, така вартість визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору (ч.4 ст.632 ЦК України). Звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачувалися за за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні. Доведення рівня таких цін покладається на особу, яка заявила вимогу про відшкодування вартості майна. У разі неможливості з'ясування вартості майна в такий спосіб та в інших необхідних випадках господарський суд за клопотанням заінтересованої сторони чи з власної ініціативи може призначити відповідну судову експертизу.

За приписами ст..41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішення господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».

З метою відновлення своїх порушених прав та законних інтересів позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Аспект» з заявкою від 16.11.2015 р. №14-06.01/415 про надання консалтингових послуг з визначення вартості (експертної оцінки): дефектоскопу ультразвукового ДЗ-71 заводський №779, комплекту дефектоскопічного УниМАГ-01 заводський №117, товщиноміру ультразвукового ТЗ-2 б/н. В листі від 17.11.2015 р. №285/11 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Аспект» повідомило середньостатистичну вартість подібного обладнання 2008 і 2010 років випуску.

Позивач, посилаючись на вищевказаний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Аспект», вважає, що загальна вартість дефектоскопу ультразвукового ДЗ-71 заводський №779, комплекту дефектоскопічного УниМАГ-01 заводський №117, товщиноміру ультразвукового ТУЗ-2 б/н складає 39600,00 грн. та просить суд задовольнити вимоги щодо повернення вищевказаного майна загальною вартістю 39600,00 грн.

Суд звертає увагу сторін, що проведення судової експертизи у даній справі, враховуючи обставини справи, є недоцільним, оскільки відповідач стверджує, що не приймав від ПАТ «Миколаївський експертно-технічний центр» майно в оренду на праві повного господарського відання.

Одночасно суд вважає за доцільне зазначити, що лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Аспект» не є належним доказом у даній справі, оскільки у справі не призначалась судова експертиза, не визначалось коло запитань експерту, не надавалось право учасникам судового процесу, а саме відповідачу, пропонувати коло питань судовому експерту, судового експерта не попереджено про кримінальну відповідальність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги позивача та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Югтехексперт» повернути позивачу дефектоскоп ультразвуковий УДЗ-71 заводський № 779 вартістю 7010,00 грн. комплект дефектоскопічний "УниМАГ-01" заводський № 117 вартістю 1190,00 грн., товщиномір ультразвуковий ТУЗ-2 б/н вартістю 2600,00 грн., загальною вартістю 10800,00 грн .

Одночасно з відзивом відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності, в якій просить суд застосувати позовну давність стосовно позову Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр». Суд відхиляє вищевказану заяву відповідача з огляду на наступне.

Згідно приписів ст.ст.256, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки під час розгляду справи судом було встановлено, що оплату за договором відповідач здійснив 09.04.2013 р., то саме 9 квітня 2013 року є датою належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Посилання відповідача на те, що договір та акт прийму-передачі майна згідно договору не скріплений печаткою, спростовуються матеріалами справи (а.с.129-133); посилання відповідача на те, що акт прийому - передачі не містить дати складення та невідомо, до якого договору цей документ складено, - також не заслуговують на увагу, оскільки доказів укладення інших договорів між Херсонською філією Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» та відповідачем не надано.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладених норм права та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати недійсним договір оренди майна з правом викупу від 12.06.2012 №133-2, укладений між Херсонською філією приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтехексперт».

3.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Югтехексперт» (73000, м.Херсон, пр.Ушакова, 48, ідентифікаційний код юридичної особи 37960124) повернути дефектоскоп ультразвуковий УДЗ-71 заводський № 779 вартістю 7010,00 грн., комплект дефектоскопічний "УниМАГ-01" заводський № 117 вартістю 1190,00 грн., товщиномір ультразвуковий ТУЗ-2 б/н вартістю 2600,00 грн., загальною вартістю 10800,00 грн . Приватному акціонерному товариству «Миколаївський експертно-технічний центр» (54055, м.Миколаїв, вул.Севастопольська, 67, ідентифікаційний код юридичної особи 23083365).

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтехексперт» (73000, м.Херсон, пр..Ушакова, 48, ідентифікаційний код юридичної особи 37960124) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» (54055, м.Миколаїв, вул.Севастопольська, 67, ідентифікаційний код юридичної особи 23083365) 2436,00 грн. судового збору.

Повне рішення складено 16.12.2015 р.

Суддя В.В.Литвинова