Постанова

від 07.12.2015 по справі 910/11510/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа№ 910/11510/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 07.12.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного видавництва «Преса України» Державного управління справами на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 (повне рішення складено 05.10.2015)

у справі №910/11510/14 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом державного видавництва «Преса України» Державного управління справами

до приватного підприємства «Газетний комплекс «Інтернет-медіа»

про стягнення 273 908,04 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі №910/11510/14 у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з державного видавництва «Преса України» Державного управління справами на користь приватного підприємства «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» 12 950,00 грн. витрат за проведення експертизи.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду державне видавництво «Преса України» Державного управління справами звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі №910/11510/14 та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновкам, викладених у рішенні обставинам справи і має місце порушення та неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою від 30.10.2015 Київським апеляційним господарським судом вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи №910/11510/14 за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні, підтримував доводи апеляційної скарги, надавав пояснення, та просив апеляційну скаргу державного видавництва «Преса України» Державного управління справами задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі №910/11510/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

Представник відповідача брав участь в судовому засіданні, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, надавав пояснення, та просив апеляційну скаргу державного видавництва «Преса України» Державного управління справами залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі №910/11510/14 - без змін.

Приватним підприємством «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу ДВ «Преса України» ДУС залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі №910/11510/14 - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2011 між державним видавництвом «Преса України» Державного управління справами (виконавець) та приватним підприємством «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» (замовник) укладено договір про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції №20, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню поліграфічної продукції. Тираж, характеристики продукції, що виготовляються, та вартість робіт вказуються у відповідному додатку, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. п. 2.2., 2.3. договору виконавець зобов'язується розпочати виконання робіт за цим договором у день підписання сторонами додатку на відповідне замовлення та за умови надання замовником електронного макету виробу, якщо інше не передбачено умовами додатку. У разі встановлення додатком передплати, виконавець розпочинає виконання робіт виключно після здійснення передплати з урахуванням вимог цього пункту. Виконавець зобов'язується виконати роботи у терміни, що зазначаються в додатку за умови виконання замовником п. 2.2. договору. В противному випадку, порушення термінів виконання робіт є виною замовника.

Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна сума договору складає суму всіх додатків.

Згідно з п. п. 3.2., 3.4. договору оплата за виконання робіт по виготовленню поліграфічної продукції здійснюється протягом 45-х календарних днів з дня виставлення виконавцем рахунку-фактури, що виставляється на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт за відповідний звітний місяць, якщо інший порядок та терміни оплати не передбачені додатком. Підтвердженням фактично виконаних робіт є акт прийому-передачі виконаних робіт, який укладається повноваженими представниками замовника та виконавця при передачі виконаних робіт. Такий акт перевіряється Сторонами та підписується в частині реально виконаних об'ємів робіт.

Виконані роботи приймаються повноважним представником замовника після повного виконання робіт (або поетапно кожної окремої партії продукції) та оформлюються актами прийому-передачі виконаних робіт (п. 4.1. договору).

Нормою п. 6.2. договору встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи по акту прийому-передачі виконаних робіт та провести оплату відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. 5.1. договору за прострочення термінів оплати замовник сплачує штраф в розмірі 0,1% від суми вартості робіт за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.3. договору виконавець не несе відповідальності за виготовлену продукцію, що знаходиться на складі виконавця понад зазначені у п. 6.3. строки. Крім того, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю штраф за порушення вимог п. 6.3 в розмірі 0,1% від загальної вартості виготовленої продукції.

Пунктом 9.1. договору, в редакції додаткової угоди №02 від 26.12.2012, до договору про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції №20 від 01.07.2011 визначено, що цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

04.12.2013 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції №20 від 01.07.2011, відповідно до якої, п. 3.2. договору викладено в наступній редакції: «Оплата за виконання поліграфічних послуг здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виготовлення поліграфічної продукції. Рахунок виставляється в день виготовлення». Зазначена додаткова угода набирає чинності з 01.01.2014 та є невід'ємною частиною договору.

Додатком №1 від 01.07.2011 до договору про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції №20 від 01.07.2011 сторони узгодили замовлення щодо видання газети «2000» періодичністю 1 раз на тиждень тиражем 35 000 примірників, вартість 1 примірника - 0,77 грн. Порядок оплати - відстрочення платежу 45 календарних днів. У випадку порушення термінів оплати вартість робіт з виготовлення газети збільшується і замовник зобов'язується оплатити вартість робіт з виготовлення поліграфічної продукції, виходячи з вартості 1 примірника - 0,96 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції №20 від 01.07.2011 та додатку №1 від 01.07.2011 відповідач доручив, а позивач в свою чергу виготовив поліграфічну продукцію, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №376 від 10.01.2013 на суму 25 993,38 грн., №398 від 17.01.2013 на суму 24 782,28 грн., №622 від 31.01.2013 на суму 24 858,24 грн., №940 від 07.02.2013 на суму 25 247,77 грн., №964 від 14.02.2013 на суму 25 242,10 грн., №1280 від 28.02.2013 на суму 25 178,24 грн., №1609 від 06.03.2013 на суму 25 179,79 грн., №1907 від 28.03.2013 на суму 25 188,06 грн., №2169 від 04.04.2013 на суму 24 872,33 грн., №2302 від 11.04.2013 на суму 24 872,33 грн., №2479 від 25.04.2013 на суму 24 631,51 грн., №2873 від 16.05.2013 на суму 24 667,63 грн., №3209 від 30.05.2013 на суму 24 995,23 грн., №3532 від 13.06.2013 на суму 24 439,85 грн., №3847 від 26.06.2013 на суму 24 189,24 грн., №4119 від 04.07.2013 на суму 23 731,88 грн., №7767 від 21.11.2013 на суму 23 203,06 грн., №330 від 23.01.2014 на суму 23 175,83 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Додатком №2 від 01.07.2011 до договору сторони узгодили замовлення щодо видання газети «2000» періодичністю 1 раз на місяць обсягом 40 сторінок тиражем 35 000 примірників, вартість 1 примірника - 1,05 грн. Порядок оплати: відстрочення платежу 45 календарних днів. У випадку порушення термінів оплати вартість робіт з виготовлення газети збільшується і замовник зобов'язується оплатити вартість робіт з виготовлення поліграфічної продукції, виходячи з вартості 1 примірника - 1,32 грн. з ПДВ.

На виконання умов укладеного договору та додатку №2 відповідач доручив, а позивач в свою чергу виготовив поліграфічну продукцію, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 30.08.2012 на суму 83 901,50 грн. та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №6993 від 18.10.2012 на суму 84 442,80 грн., №Ив0006989 від 13.12.2012 на суму 86 337,35 грн., №1079 від 21.02.2013 на суму 53 603,33 грн., №1706 від 21.03.2013 на суму 53 445,79 грн., №2376 від 18.04.2013 на суму 52 801,81 грн., №2951 від 23.05.2013 на суму 52 277,29 грн., №3715 від 20.06.2013 на суму 51 726,62 грн.

Додатком №3 від 01.07.2011 до договору сторони узгодили замовлення щодо видання газети «Уикенд» періодичністю 1 раз на тиждень обсягом 32 сторінки тиражем 30 000 примірників, вартість 1 примірника - 00,37 грн. Порядок оплати: відстрочення платежу 45 календарних днів. У випадку порушення термінів оплати вартість робіт з виготовлення газети збільшується і замовник зобов'язується оплатити вартість робіт з виготовлення поліграфічної продукції виходячи з вартості 1 примірника - 00,42 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору та додатку №3 відповідач доручив, а позивач в свою чергу виготовив поліграфічну продукцію, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №495 від 23.01.2013 на суму 9 657,74 грн., №593 від 30.01.2013 на суму 9 663,66 грн., №942 від 06.02.2013 на суму 9 817,58 грн., №991 від 13.02.2013 на суму 9 809,44 грн., №1147 від 20.02.2013 на суму 9 861,24 грн., №1905 від 20.03.2013 на суму 9 915,54 грн., №1952 від 27.03.2013 на суму 9 842,38 грн., №2254 від 10.04.2013 на суму 9 794,27 грн., №2333 від 17.04.2013 на суму 9 854,21 грн., №2478 від 24.04.2013 на суму 9 780,22 грн., №3842 від 19.06.2013 на суму 9 661,07 грн., №4118 від 03.07.2013 на суму 9 445,73 грн., №7845 від 20.11.2013 на суму 9 978,90 грн., №480 від 22.01.2014 на суму 9 237,42 грн.

Додатком №4 від 01.09.2011 договору сторони узгодили замовлення щодо видання Газети «Рынок: новости и тенденции» періодичністю 1 раз на місяць обсягом 8 сторінок тиражем 34 000 примірників, вартість 1 примірника - 00,9265 грн. та загальною вартістю тиражу 31 500,00 грн.

Додатком №5 від 01.09.2011 до договору про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції №20 від 01.07.2011 сторони узгодили замовлення щодо видання Газети «2000 Город» періодичністю 1 раз на тиждень обсягом 16 сторінок тиражем 100 000 примірників, вартість 1 примірника - 0,37 грн. загальною вартістю тиражу 37 000,00 грн.

Додатком №6 від 12.12.2011 до договору сторони узгодили замовлення щодо видання газети «2000» періодичністю 1 раз на тиждень обсягом 32 сторінки тиражем 35 000 примірників, вартість 1 примірника - 1,78 грн., загальна вартість тиражу - 62 300,00 грн. Порядок оплати: відстрочення платежу 45 календарних днів. У випадку порушення термінів оплати вартість робіт з виготовлення газети збільшується і замовник зобов'язаний оплатити вартість робіт з виготовлення поліграфічної продукції виходячи з вартості 1 примірника - 1,97 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору та додатку №6 відповідач доручив, а позивач в свою чергу виготовив поліграфічну продукцію, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.08.2012 на суму 56 070,00 грн., від 09.08.2012 на суму 55 714,00 грн., від 22.08.2012 на суму 55 536,00 грн., №6102 від 06.09.2012 на суму 56 248,00 грн., №7214 від 25.10.2012 на суму 55 536,00 грн., №8669 від 29.11.2012 на суму 56 248,00 грн., №Ив0006780 від 06.12.2012 на суму 56 248,00 грн., №Ив0007205 від 20.12.2012 на суму 56 426,00 грн., №Ив0007333 від 27.12.2012 на суму 55 892,00 грн.

Додатком №7 від 12.12.2011 до договору сторони узгодили замовлення щодо видання Газети «Уикенд» періодичністю 1 раз на тиждень обсягом 32 сторінки тиражем 30 000 примірників, вартість 1 примірника - 0,91 грн., загальна вартість тиражу 27 300,00 грн. Порядок оплати: відстрочення платежу 45 календарних днів. У випадку порушення термінів оплати вартість робіт з виготовлення газети збільшується і замовник зобов'язується оплатити вартість робіт з виготовлення поліграфічної продукції виходячи з вартості 1 примірника - 0,96 грн. з ПДВ.

На виконання умов та додатку №7 від 12.12.2011 відповідач доручив, а позивач в свою чергу виготовив поліграфічну продукцію, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.08.2012 на суму 21 626,00 грн. від 08.08.2012 на суму 26 636,00 грн., від 21.08.2012 на суму 26 637,00 грн., від 29.08.2012 на суму 26 617,00 грн., №6120 від 19.09.2012 на суму 24 614,59 грн., №6991 від 17.10.2012 на суму 24 651,90 грн., №7212 від 24.10.2012 на суму 24 661,00 грн., №8702 від 28.11.2012 на суму 24 641,89 грн., №Ив0007232 від 19.12.2012 на суму 24 253,32 грн., №Ив0007233 від 26.12.2012 на суму 24 226,93 грн.

24.04.2014 державним видавництвом «Преса України» Державного управління справами направлено на адресу ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» претензію за вих. №103-283-к з вимогою погасити заборгованість в розмірі 273 908,04 грн. з яких: 267 702,00 грн. - сума вартості виконаних робіт з виготовлення поліграфічної продукції у збільшеному розмірі, 183,61 грн. штрафу у розмірі 0,1% від суми заборгованості, 1 531,04 грн. - 3% річних, 4 491,39 грн. - 7% штрафу відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідач надав відповідь на претензію (вих. №140/1 від 06.05.2014) в якій зазначив, що претензія підлягає відхиленню, оскільки сплив строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки та згідно з актами звірки від 12.01.2012 й станом на 01.11.2013 заборгованість відповідача відсутня.

У червні 2014 року державне видавництво «Преса України» Державного управління справами звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» про стягнення 273 908,04 грн., з яких: 267 702,00 грн. сума основного боргу, 183,61 грн. штрафу, 1 531,04 грн. 3% річних, 4 491,39 грн. додаткового штрафу згідно з ст. 231 ГК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов'язання за договором, однак ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» допускались порушення термінів оплати вартості робіт, а тому останній повинен сплатити вартість робіт з виготовлення поліграфічної продукції виходячи з вартості одного примірника у збільшеному розмірі відповідно до додатків №1, №2, №3, №6, №7.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору та додатків №1, №2, №3, №6, №7 відповідач доручав, а позивач виготовляв поліграфічну продукцію, що підтверджується належними чином оформленими актами здачі-прийняття робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата за виконання робіт по виготовленню поліграфічної продукції здійснюється протягом 45 календарних днів з дня виставлення виконавцем рахунку-фактури, що виставляється на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт за відповідний звітний місяць, якщо інший порядок та терміни оплати не передбачені Додатком.

Однак, додатковою угодою №3 від 04.12.2013 до договору, яка набрала чинності з 01.01.2014 та є невід'ємною частиною договору, сторони виклали п. 3.2. договору в іншій редакції, зазначивши, що оплата за виконання поліграфічних послуг здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виготовлення поліграфічної продукції. Рахунок виставляється в день виготовлення.

Крім того, додатками №1, №2, №3, №6, №7 до договору сторони узгодили порядок здійснення оплати: відстрочення платежу 45 календарних днів.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно з поясненнями представників відповідача, отримання продукції та податкових накладних, актів виконаних робіт, рахунків за продукцію від позивача відбувалось у невизначений термін, при цьому, письмове підтвердження такого отримання відсутнє.

Також позивачем не надано суду доказів того, що з урахуванням п. п. 3.2., 4.1. договору рахунки-фактури були виставлені відповідачу в день передачі продукції за актами приймання-передачі виконаних робіт.

Отже, посилання скаржника на те, що дана обставина підтверджується самими актами приймання-передачі виконаних робіт та накладними, які складені в один день і день виставлення рахунку є днем фактичного одержання його відповідачем, судом першої інстанції відхилено, як безпідставне, з чим і погоджується колегія суддів.

Вказана обставина також підтверджується висновком судової економічної експертизи.

Так, відповідно до висновку судової економічної експертизи, встановлено, що враховуючи те, що умовами договору (додатків та доповнень до договору) про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції №20 від 01.07.2011 та чинним законодавством України не визначено термін «дата виставлення рахунку-фактури», визначити, чи підтверджується документально не дотримання ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» термінів оплати вартості робіт з виготовлення поліграфічної продукції за договором №20 від 01.07.2011, додатками та додатковими угодами до вказаного договору, за період з 01.08.2012 по 24.02.2014, не видається можливим.

Окрім цього, встановлено, що згідно з наданими документами за даними обліку ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» станом на 01.08.2012 обліковується заборгованість перед державним видавництвом «Преса України» в сумі 529 038,75 грн., за даними обліку державного видавництва «Преса України» станом на 01.08.2012 обліковується заборгованість ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» в сумі 529 038,78 грн., заборгованість станом на 24.02.2014 становитиме 163 130,27 грн. та 163 130,30 грн. відповідно.

Також 31.03.2015 між державним видавництвом «Преса України» Державного управління справами та ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» складено акт звірки взаємних розрахунків за період з 30.06.2012 по 31.03.2015 за договором про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції №20 від 01.07.2011, відповідно до якого, станом на 31.03.2015 заборгованість відповідача відсутня.

Зазначений акт звірки взаємних розрахунків оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками. Тобто, сторонами документально підтверджено факт відсутності заборгованості відповідача за спірним договором у визначений позивачем період.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування факту виставлення та отримання рахунків-фактур ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» в день укладання актів прийому-передачі виконаних робіт, оскільки саме по собі одержання відповідачем товару за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які складені в один день разом з рахунками-фактурами, не є такими доказами.

Окрім того, в суді апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що продукцію, а також податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки за продукцію ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» отримувало у невизначений термін, а тому посилання позивача на п. 6.3. договору щодо обов'язку відповідача забирати виготовлену за результатами виконання робіт продукцію протягом 5 календарних днів з дня, наступного за днем закінчення виконання робіт, не приймається судом до уваги.

Таким чином, визначити початок періоду прострочки виконання грошового зобов'язання відповідача, виходячи з вартості одного примірника у збільшеному розмірі відповідно до додатків до договору №1, №2, №3, №6, №7 є неможливим, оскільки умовами договору, додатків та додаткових угод до договору передбачено, що оплата здійснюється саме з дня виставлення виконавцем рахунку-фактури.

Отже, з огляду на вищевикладене, позовна вимога про стягнення 267 702,00 грн. боргу задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.1 договору за прострочення термінів оплати замовник сплачує штраф в розмірі 0,1% від суми вартості робіт за кожний день прострочення.

Враховуючи те, що позивачем не доведено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, то позовні вимоги в частині стягнення з ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» 3% річних за період з 16.09.2012 по 24.02.2014 у розмірі 1 531,04 грн. та штрафу, відповідно до п. 5.1. договору, за період з 05.01.2014 по 24.02.2014 в розмірі 183,61 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 у справі №3-41гс10, від 28.02.2011 у справі №3-11гс11.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в грошовому вигляді.

Умовами договору сторонами передбачена відповідальність за прострочення термінів оплати замовником у вигляді штрафу в розмірі 0,1% від суми вартості робіт за кожний день прострочення.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України в зв'язку з відсутністю сукупності умов, передбачених чинним законодавством України.

Отже, позовна вимога про стягнення з ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» штрафу на підставі ст. 231 ГК України в розмірі 4 491,39 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Згідно з ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки права та інтереси позивача відповідачем не порушено та суд відмовляє позивачу у позові по суті в зв'язку з недоведеністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення №101 від 17.03.2015 ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» перераховано на рахунок ТОВ «Український центр судових експертиз» 12 950,00 грн. за проведення експертизи.

Однак, ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2015, якою було призначено судову економічну експертизу у справі №910/11510/14 та проведення якої доручено ТОВ «Український центр судових експертиз», оплату витрат по проведенню судової експертизи покладено на ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа».

Тому твердження скаржника про те, що суд першої інстанції помилково стягнув кошти за проведення судової експертизи є необґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі №910/11510/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі №910/11510/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу державного видавництва «Преса України» Державного управління справами - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного видавництва «Преса України» Державного управління справами на рішення господарського суду міста Києва від 10 від 01.10.2015 у справі №910/11510/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі №910/11510/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11510/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук