Ухвала

від 16.12.2015 по справі 927/1508/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 676-311, факс 77-44-62

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"16" грудня 2015 р. № 927/1508/15

Суддя Бобров Ю.М., розглянувши матеріали позовної заяви № 4005-15 від 08.12.15

Позивач: В.о. Ніжинського міжрайонного прокурора, вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Відповідач 1: Ніжинська районна державна адміністрація, код ЄДРПОУ 04061636, вул. Батюка, 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Салсофі Корпорейшн", код ЄДРПОУ 33149427, АДРЕСА_1, 02222

Предмет спору: про визнання недійсними розпоряджень, договорів купівлі-продажу та державних актів на право власності на земельні ділянки.

ВСТАНОВИВ:

Підстави повернення позовної заяви можна додавати натисканням Ctrl+Alt+[1...0], де [1...0] - відповідні п.п.1...10 статті 63 ГПК України.

У позовній заяві в.о. Ніжинського міжрайонного прокурора просить суд, зокрема, звільнити Ніжинську міжрайонну прокуратуру від сплати судового збору за подачу позовної заяви до винесення рішення у справі.

Обґрунтовуючи це клопотання, в.о. прокурора посилається, зокрема, на те, що Верховна Рада України 22.05.2015 ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору». Даним нормативним актом статтю 5 Закону України «Про судовий збір викладено в новій редакції, відповідно до якої органи прокуратури виключено з числа осіб, що мають пільги на сплату судового збору.

Водночас, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на сплату прокурорами судового збору не передбачено і відповідне фінансування органам прокуратури з такою метою не здійснювалося. Будь-які інші бюджетні кошти не можуть бути витрачені для сплати судового збору, оскільки суперечить законодавству.

Доказами відсутності коштів, необхідних для сплати судового збору, є довідка відділу фінансування та бухгалтерського обліку та виписка по рахунку прокуратури області, відповідно до яких вбачається, що за кодом економічної класифікації видатків 2800(згідно п. 2.6 Інструкції про застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333) кошти для сплати судового збору за подання позову на рахунку відсутні.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № di_512946 враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2 ст.8 цього Закону).

Отже, цим Законом не передбачено звільнення від сплати судового збору до винесення рішення у справі.

У пункті 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз’яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Крім того, суд звертає увагу в.о. прокурора на наступне:

Предметом поданого позову є вимоги про визнання недійсним розпоряджень голови Ніжинської районної державної адміністрації, договорів купівлі-продажу та державних актів на право власності на землю.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ч. 1 ст. 188 ЗК України).

21 березня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» від 23.02.2012 № v 1009736-11, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 15 ЗК України, ст.14 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-ІV, ст.ст. 5,6 Закону України «Про державний контроль за використання та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-ІV. Відповідно до цих змін повноваження стосовно здійснення контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) у агропромисловому комплексі.

Згідно п.1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 497/2011 центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі є Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України).

Відповідно до п. 4.1. Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №770 від 23.12.2011, Держсільгоспінспекція здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Аналогічні норми закріплені у Положенні про державну інспекцію сільського господарства в Чернігівській області, затвердженому наказом Державної інспекції сільського господарства України від 28.02.2012.

За таких обставин, на теперішній час, позивачами за позовами про захист інтересів держави в сфері земельних відносин можуть виступати Державна інспекція сільського господарства України в агропромисловому комплексі, а також у всіх інших випадках, в тому числі, у разі звернення до суду за захистом державних інтересів відносно земель агропромислового комплексу, відповідні органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, до повноважень яких відноситься розпорядження земельними ділянками на відповідній території.

За вищенаведених обставин, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При повторному зверненні звернути увагу на вимоги ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», роз’яснення, які надані у п.3.4 вищевказаної постанови пленуму ВГСУ.

Керуючись ст.ст. 1, 2 п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву в.о. Ніжинського міжрайонного прокурора та додані до неї документи повернути без розгляду.

Додаток на 32 арк.

Суддя Бобров Ю.М.