Постанова

від 15.12.2015 по справі 911/3032/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р. Справа№ 911/3032/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Терновий Р.Б.

від відповідача: не з'явився.

розглянувши

апеляційну скаргу Приватного підприємства

"Консалтингова фірма "Прометей"

на рішення

господарського суду Київської області

від 16.09.2015 року

у справі № 911/3032/15

за позовом Фермерського господарства "Обрій"

до Приватного підприємства "Консалтингова фірма

"Прометей" в особі Філії "Славутський маслоробний

комбінат"

про стягнення 699 522, 64 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2015 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" (ідентифікаційний код 30668980) в особі Філії "Славутський маслоробний комбінат" (ідентифікаційний код 26548824) на користь Фермерського господарства "Обрій" (ідентифікаційний код 32883674) 661825 (шістсот шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн 89 (вісімдесят дев'ять) коп. основної заборгованості, 35901 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот одна) грн 66 (шістдесят шість) коп. пені, 1795 (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) 09 (дев'ять) коп. 3 % річних та судові витрати 13990 (тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 45 (сорок п'ять) коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, ПП "Консалтингова фірма "Прометей" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2015 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання 01.12.2015 року представник відповідача не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 15.12.2015 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів.

В судове засідання 15.12.2015 року представник відповідача з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника представник відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 01.01.2015 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 5, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину-молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97, надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно п. 1.4. договору перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 2.1. договору оплату за товар покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до даного договору.

Пунктом 7.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

01.01.2015 р. між сторонами було підписано Додаток № 1 (Протокол погодження ціни), Додаток № 2 (Протокол погодження ціни), Додаток № 3 (Протокол погодження ціни), Додаток № 4 (Протокол погодження ціни) до договору на закупівлю сільськогосподарської продукції № 5 від 01.01.2015 р.

01.03.2015 р. між сторонами було підписано Додаток № 1 до договору на закупівлю сільськогосподарської продукції № 5 від 01.01.2015 р., згідно п. 1. якого починаючи з 01.03.2015 р. сторони домовились проводити розрахунок до 20 числа поточного місяця та до 7 числа наступного місяця.

На виконання умов договору позивачем протягом березня-травня 2015 р.р. було передано у власність (поставлено) відповідачу товар на загальну суму 957365, 85 грн., що підтверджується прийомною квитанцією № 30 за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р. на суму 323375,17 грн, прийомною квитанцією № 43 за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р. на суму 333129,93 грн, прийомною квитанцією № 53 за період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р. на суму 300860,75 грн, наявними в матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті отриманого товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 295539,96 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, актом № 206 звіряння взаємних розрахунків від 04.06.2015 р., наявними в матеріалах справи.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 661825,89 грн, що підтверджується договором на закупівлю сільськогосподарської продукції № 5 від 01.01.2015 р., прийомною квитанцією № 30 за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р. на суму 323375,17 грн, прийомною квитанцією № 43 за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р. на суму 333129,93 грн, прийомною квитанцією № 53 за період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р. на суму 300860,75 грн, виписками з банківського рахунку позивача, актом № 206 звіряння взаємних розрахунків від 04.06.2015 р., наявними в матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 661825,89 грн за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції № 5 від 01.01.2015 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просив стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № на закупівлю сільськогосподарської продукції № 5 від 01.01.2015 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 08.06.2015 р. по 10.07.2015 р. всього на загальну суму 35901,66 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що за несвоєчасне, понад встановлений даним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, продавець вправі вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

період заборгованості - з 08.06.2015 р. - по 10.07.2015 р., сума основної заборгованості - 661825,89 грн, кількість днів заборгованості - 33 дні, розмір облікової ставки НБУ - 30,00 %.

661825, 89 грн х 30,00 % х 2 х 33/365 = 35 901, 79 грн

Отже, загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказаний період становить 35901, 79 грн.

Оскільки розмір пені від суми основної заборгованості, на яку претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 35901, 66 грн.

Крім того, позивач просив стягнути із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 08.06.2015 р. по 10.07.2015 р. всього на суму 1 795, 09 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обгрунтованим та вірним, тому вимоги позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором підлягають задоволенню у розмірі 1795,09 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач факт поставки йому на виконання умов договору товару у період з 01.03.2015 р. по 01.05.2015 р. на загальну суму 957365,85 грн. не заперечує.

Поставка даного товару позивачем відповідачу та прийняття його останнім підтверджується прийомними квитанціями на закупівлю молока та молочних продуктів у колгоспів, радгоспів та інших державних господарів (товарно-транспортними накладними) №30 за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року, №43 за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р., № 53 за період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печаткою відповідача.

Про прийняття вказаного товару відповідачем свідчить і часткова його оплата на загальну суму 295539,06 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку, та укладеним між сторонами (підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками позивача і відповідача) актом звіряння взаємних розрахунків № 206 від 04.06.2015р., згідно якого відповідач визнав, що станом на 31.05.2015р. його заборгованість перед позивачем за поставлений ним у відповідності до умов Договору товар становить 661825,89 грн.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2015 року у справі № 911/3032/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 911/3032/15 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай