Постанова

від 17.11.2015 по справі 804/13101/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 р. Справа № 804/13101/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд, у складі судді Гончарової І.А., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом Маркет ПС» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ДПІ у Бабушкінському м.Дніпропетровська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Дом Маркет ПС» (далі - ТОВ «Дом Маркет ПС» або Позивач) з питань, викладених у запереченні від 10.06.2015 року № 1006 (вх..№ 24162/10 від 11.06.2015 року) до довідки зустрічної звірки від 15.10.2014 року № 1281/04-62-22-3/37621027, за результатами якої, складено акт № 133/04-62-22-3/37621027 від 25.06.2015р. На підставі акту перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 року №0000502203, яким донараховано зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 600 942 грн. Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, позивач вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000502203 від 27.08.2015р., яким Позивачу донараховано зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 600 942 грн. (400 628 грн. - за основним платежем; 200 314 грн. - за штрафними санкціями).

В останнє судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Надав до суду письмові заперечення.

Представником відповідача в письмових запереченнях позовні вимоги не визнаються та зазначено, що у під час проведення перевірки було встановлено відсутність у контрагентів позивача свідоцтв платників ПДВ, були відсутні докази оплати за здійсненими господарськими операціями, а надані ТОВ «Дом Маркет ПС» документи, які були відсутні під час перевірки вважаються відсутніми на час складання податкової звітності. Тобто даних документів у платника податків не було. В матеріалах справи міститься запит ДПІ до платника податків про надання інформації та її документального підтвердження та відповідь на даний запит платника податків. Жодних заперечень на акт перевірки платник податків не надав так як і не надав документів, які зазначені як відсутні. А отже акт № 133/04-62-22-3/37621027 від 25.06.2015р. складений правомірно, згідно діючого законодавства, а висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000502203 від 27.08.2015р. винесене на підставі вищезазначеного акта є правомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що На підставі довідки за № 12724/10/04-62-04-031 від 14.05.2013 року, виданої ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, Головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків ОСОБА_1, згідно із п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «ДОМ МАРКЕТ ПС», код за ЄДРПОУ 37621027, щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «АНРІОН» (код ЄДРПОУ 39123818) за липень 2014 року, ТОВ «ВЕЙЛЕР» (код ЄДРПОУ 39123844) за липень 2014 року, ТОВ «СІНДАР ТУР» (код ЄДРПОУ 39126871) за липень 2014 року.

За результатами звірки складено довідку № 1281/04-62-22-3/37621027 від 15.10.2014 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ДОМ МАРКЕТ ПС», код за ЄДРПОУ 37621027, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ «АНРІОН» (код ЄДРПОУ 39123818) за липень 2014 року, ТОВ «ВЕЙЛЕР» (код ЄДРПОУ 39123844) за липень 2014 року, ТОВ «СІНДАР ТУР» (код ЄДРПОУ 39126871) за липень 2014 року. В якій зазначено , що інформація та документальне підтвердження щодо транспортування товару (товарно-транспортні накладні які підтверджували би фактичну поставку товару); до перевірки не надано також жодного первинного документу, який би підтверджував якість придбаного/реалізованого товару чи сертифікату відповідності виробника.

Позивач, не погодившись із висновками викладеними в вказаній довідці, оскаржив їх у запереченнях від 10.06.2015 року № 1006. В процесі розгляду заперечень на довідку, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дом Маркет ПС».

Судом також встановлено, що згідно з пунктом 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п.п 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 та п. 82.2 ст. 82 ПКУ та на підставі наказу про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДОМ Маркет ПС» від 15.06.2015 року № 927 посадовими особами ДПІ у Бабушкінському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дом Маркет ПС».

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті 25.06.2015 року № 135/04-62-22-3/37621027, а саме:

- перевіркою ТОВ «ДОМ МАРКЕТ ПС» (код за ЄДРПОУ 37621027) не підтверджено реальність проведених господарських операцій в частині реалізації товару (аксесуари та прилади для ванної та туалетної кімнат - авт.сушарка для рук, мильниця-сітка для рук, дзеркало, йоршик нерж., паперотримач та інше) попередньо придбаних у ТОВ «ВЕЙЛЕР» (код 39123844), ТОВ «СІНДАР ТУР» (код 39126871) та ТОВ «АНРІОН» (код 39123818) у липні 2014 року в адресу ТОВ "ПОЛІСЕРВІС ТД" (код 39220604).

- в порушення п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 1755-VІ перевіркою ТОВ «ДОМ МАРКЕТ ПС» (код за ЄДРПОУ 37621027) встановлено: зниження податку на додану вартість за період липень 2014 року у сумі 400 628 грн.

На підставі висновків вказаного акту, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 27.08.2015р., яким Позивачу донараховано зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 600 942 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.08.2015р. є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно із п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В силу п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 185.1. ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

- з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих послуг.

Відповідно до ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Так, судом встановлено, що в перевіряємому періоді (липень 2014 року) ТОВ «Дом Маркет ПС» здійснювало взаємовідносини з контрагентами-постачальниками ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Вейлер», ТОВ «Анріон» на підставі відповідних договорів купівлі-продажу.

Згідно умов вказаних договорів ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Вейлер», ТОВ «Анріон» (постачальники) зобов'язується передати у власність ТОВ «Дом Маркет ПС» (покупець) товар (аксесуари та прилади для ванної кімнати, фурнітура), а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на протязі 25-ти банківських днів від дати відвантаження.

На підтвердження виконання договорів, до суду були надані копії первинних документів, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. Датою поставки є дата прийому товару згідно міток на первинних та товарно-транспортних документах. Розрахунки проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи доказах вказані товари були використані позивачем під час провадження його статутної діяльності у сфері торгівлі. Зокрема, самим актом зафіксовано часткову реалізацію придбаних товарів на адресу ТОВ «Полісервіс ТД», що підтверджується договором поставки, податковими накладними, видатковими накладними, ТТН, банківськими виписками. Решта придбаних товарів, станом на 31.07.2014р., обліковувалася на складі згідно бухгалтерського рахунку 281. Крім того, до матеріалів справи Позивачем надано первинні документи на підтвердження реалізації придбаних товарів у контрагентів, а саме: надано податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товарів до контрагентів ТОВ «Торговельно-будівельний дім «ОЛДІ», ПАТ «Нова Лінія», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Брама», ТОВ «Експансія», ТОВ «Оптцентр», ТОВ «Ріал ОСОБА_2К.А.У.», ТОВ «АГТ Плюс» та іншим.

Так, суд критично ставиться до порушень, викладених ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо нереальності господарської діяльності оскільки дотримання платником наведених умов формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ здійснюється лише шляхом підтвердження належними первинними документами реальності розглядуваних операцій з придбання спірних товарів у заявлених контрагентів.

Суд звертає увагу, що у сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

Натомість, в акті перевірки ТОВ «Дом Маркет ПС» № 133/04-62-22-3/37621027 від 25.06.2015р. податковий орган жодним чином не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчені поданими платником первинними документами.

Фактично усі доводи ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, на які вона посилається, заперечуючи проти податкових наслідків розглядуваних операцій, стосуються діяльності контрагентів платника (тобто третіх осіб) та допущених ними правопорушень у сфері податкового, цивільного та іншого законодавства.

Відповідачем не представлено доказів неможливості виконання задекларованими контрагентами поставок товарів, не спростовано реальності цих операцій в силу відсутності активу, який виступав предметом поставки, відсутності руху такого активу на шляху від задекларованого постачальника до покупця (позивача у справі).

Суд критично ставиться до висновків відповідача в акті перевірки, щодо відсутності у контрагента трудових ресурсів, штату працівників, відсутність у власності основних засобів, майна, ці доводи не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки податковим органом не доведено зв'язку цього факту з неможливістю поставити зазначені товари із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна, а відсутність контрагента за місцем реєстрації не є свідченням неможливості провадження ним діяльності за іншою адресою.

Так, суд зауважує на тому, що на момент здійснення господарських операцій кожен контрагент-постачальник Позивача (ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Анріон», ТОВ «Вейлер») був зареєстрований як юридична особа та мав діюче свідоцтво платника ПДВ, згідно інформації, оприлюдненої на офіційному сайті Державної фіскальної служби України. Слід зазначити, що саме така реєстрація публічно підтверджує реальність та правоздатність будь-якого учасника господарського обороту. Реєстрація юридичної особи за підробленими або загубленими документами не може бути проконтрольована платником, оскільки жодних встановлених законом прав на перевірку таких фактів у учасників господарської операції немає. Такі факти мають бути встановлені у процесі реєстрації відповідних суб'єктів як юридичних осіб та надання ним ідентифікаційного номера платника. Якщо орган державної реєстрації зареєстрував таку юридичну особу, а податковий орган поставив її на податковий облік, то таким чином визнав їх право укладати правочини, здійснювати господарські операцій та нести визначені законом права та обов'язки. А відтак за даних обставин при виконанні спірних операцій позивач законно передбачав добросовісність своїх контрагентів.

Таким чином, викладені в актах перевірок висновки контролюючих органів щодо відсутності у постачальників позивача об'єктів оподаткування, наявності у цих контрагентів ознак анонімних структур та провадження ними протиправної діяльності не є безпосереднім та беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій - наведені висновки, що стосуються оцінки діяльності цих постачальників, самі по собі не можуть спростовувати факти, засвідчені первинними документами.

Разом із цим, суд звертає увагу на те, що відповідач, обґрунтовуючи нереальність здійснення господарських операцій Позивача, також посилається на акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Сіндар Тур», ТОВ «Вейлер», ТОВ «Анріон», цим самим грубо ігноруючи норми чинного податкового законодавства України. Сам по собі акт про неможливість проведення зустрічної звірки взагалі не є носієм податкової інформації, оскільки може містити в собі лише причини неможливості проведення такої звірки. При цьому при його складанні податковий орган позбавлений права робити будь-які висновки щодо реальності або фіктивності господарської діяльності платника податків за відсутності будь-яких документів бухгалтерського та податкового обліку.

Також, у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер та позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Заслуговує на особливу увагу й наступний факт, відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому, відповідальність за вказаним пунктом Податкового кодексу України настає не за те, що контролюючий орган самостійно визначив суму податкового зобов'язання, або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, а за ті дії чи бездіяльність платників податків, які утворили підстави для контролюючого органу самостійно визначити суми податкового зобов'язання, зменшити суми бюджетного відшкодування тощо.

Аналізуючи викладене суд зазначає, що ознаки повторності виникають в тому випадку, коли визначення податковим органом податкового зобов'язання або зменшення бюджетного відшкодування відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії по зменшенню бюджетного відшкодування або визначенню податкового зобов'язання відносно одного і того самого платника податків. У той же час, наведеною нормою диференційовано розмір такого штрафу в залежності від повторності виявлення протиправного діяння.

Таким чином, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення застосовано підвищений розмір штрафної санкції у розмірі 50 відсотків суми нарахованих податкових зобов'язань, з урахуванням акту планової перевірки № 2686/04-62-22-1/37621027 від 18.09.2014р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 19.09.2014 року, яке було скасовано постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року по справі 804/15886/14, залишено без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 року по справі 804/15886/14, чим порушено норми ст. 123 Податкового кодексу України.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що винесене податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 року №0000502203 є протиправними, а тому підлягають скасуванню з викладених вище підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом Маркет ПС» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 року за номером НОМЕР_1, прийняте Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом Маркет ПС» судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя (підпис) ОСОБА_3