Постанова

від 14.09.2015 по справі 804/9545/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 р. Справа № 804/9545/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Приватного підприємства «Ремнант» про стягнення заборгованості у сумі 513,47 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Ремнант» про стягнення заборгованості в сумі 513,47 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що внаслідок порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240) відповідач має прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 513,47 грн. В добровільному порядку суму боргу відповідач не сплачує, що й стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом.

Відповідач заперечень на позовну заяву не надав. Ухвалу про відкриття провадження у справі направлено на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, але конверт повернуто на адресу суду у зв'язку із неврученням. Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Ремнант» (код ЄДРПОУ 34734318) зареєстроване як страхувальник в Бабушкінській районній виконавчій дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності згідно заяви від 17.11.2006 року.

Також, з матеріалів справи, а саме акту від 25.05.2015 року, складеного спеціалістами Бабушкінської районної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, вбачається, що Приватне підприємство «Ремнант» за адресою: АДРЕСА_1 не знаходиться.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, регулюються положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. за № 2240-ІІІ» зі змінами, внесеними Законом від 28.12.2014 року №77 (далі - Закон України за № 2240-III).

Згідно з п. 2 ч. 2. ст. 27 Закону України за № 2240-III страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 2 Закону України за № 2240-III страхові внески - кошти відрахувань на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які спрямовуються на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до ст. 21 Закону України за № 2240-III розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках: для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб; для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб; для застрахованих осіб, зазначених у частинах другій і третій статті 6 цього Закону - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

В порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України за № 2240-III відповідач не перерахував до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності нараховані ним страхові внески за 2010 рік у сумі 513,47 грн., згідно звіту форми Ф4-ФСС з ТВП.

Для досудового врегулювання спору позивачем, на адресу засновника, яким є Приватне підприємство «Ремнант», направлявся лист від 14.10.2013 року №01-28-2745 з вимогою про сплату заборгованості, який повернуто поштовим відділенням за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 30 Закону України за № 2240-III , страхувальник - роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків.

Не сплачені в строк страхові внески стягуються в дохід Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Відповідно до ст. 7 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України за № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Таким чином, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності суми заборгованості у розмірі 513,47 грн., оскільки доказів добровільного погашення заборгованості відповідачем не надано.

Керуючись статтями 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Приватного підприємства «Ремнант» про стягнення заборгованості у сумі 513,47 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Ремнант» (код ЄДРПОУ 34734318) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності суму заборгованості в розмірі 513,47 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає негайному виконанню відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1