Рішення

від 15.12.2015 по справі 922/5870/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р.Справа № 922/5870/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор ЛД", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс", м. Харків простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 25.06.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор ЛД" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" (відповідач) 2 452, 19 грн. заборгованості, 119,92 грн. 3 % річних, 1 842, 03 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 250/08-12 від 09.08.2012 року щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 2.11.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.11.2015 року. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

У межах строків визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Позивач у призначене судове засідання 15.12.2015 року не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив.

Відповідач у призначене судове засідання 15.12.2015 року з'явився, витребувані судом документи не надав, проти задоволення позову заперечував.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.12.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення відповідача, суд встановив наступне.

09 серпня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Екватор ЛД" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айліс" (далі - відповідач) був укладений договір № 250/08-12, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується в порядку і на умовах даного договору передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти та вчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 3.4 договору, умови оплати та повернення товару зазначені в додатковій угоді № 1 до цього договору, яка є невід'ємною його частиною.

Сторони до вказаного договору уклали додаткову угоду № 1 від 09.08.2012 р., відповідно до пункту 2 якої, відповідач здійснює оплату до 10 числа поточного місяця за товар, який був реалізований у попередньому місяці, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок.

Як зазначає позивач, на виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 13572,30 грн. на підставі видаткових накладних № 87 від 17.08.2012 р., № 88 від 17.08.2012 р., № 89 від 17.08.2012 р., № 39 від 11.02.2013 р., № 14 від 04.10.2012 р., які підписані обома сторонами і скріплені печатками.

Пунктом 4.2.2 договору передбачено, що кожні два тижні, з 15 по 18 число та з 30 по 02 число відповідач зобов'язаний надавати позивачу звіт з продажу товару.

У випадку ненадання відповідачем звіту з продажу товару в термін, передбачений пунктом 4.2.2 даного договору більше, ніж 90 календарних днів, поставлений товар вважається реалізованим і підлягає оплаті в повному обсязі.

Позивач у позовній заяві зазначив, що з 11.03.2014 р. відповідач не виконує умови договору та додаткової угоди №1. Та на момент звернення позивача з позовом до суду (у відповідності до штемпеля пошти 28.10.2015 року) заборгованість відповідача за товар поставлений за вищезазначеним договором становила 2 452,19 грн.

Під час розгляду справи відповідачем було надано до суду платіжне доручення № 4080 від 07.10.2015 р. про сплату 2 452,19 грн. суми боргу (призначення платежу сплата за товар дитячого асортименту згідно договору № 250/08-12 від 09.08.2012 року (т.1, а.с. 49)).

Враховуючи те, що позовна заява б/н від 27.10.2015 року була направлена у відповідності до штемпеля пошти 28.10.2015 року(т.1, а.с. 28), а відповідач погасив суму основного боргу 07.10.2015 р., тобто до подачі позову до суду, суд дійшов висновку що позивачем безпідставно та необґрунтовано заявлені позовні вимоги про стягнення із відповідача 2 452,19 грн. боргу, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам із урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Договір № 250/08-12 від 09.08.2012 р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

За вимогами частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписом статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 119,92 грн. - 3 % річних та 1 842, 03 грн. - інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами дослідження усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом було здійснено перерахунок суми інфляційних втрат та 3% річних за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що враховуючи здійснену відповідачем оплату - 2 452,19 грн. основного боргу 07.10.2015 р., позивач у розрахунках 3% річних зробив помилки, а саме заявив невірний період нарахування 3 % річних - з 11.03.2014 р. по 26.10.2015 р.

За розрахунком суду вірним періодом нарахування є з 11 березня 2014 року по 07 жовтня 2015 року, та заборгованість з 3 % річних за вказаним періодом складає 116,09 грн.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у відповідності до розрахунку суду в сумі 116,09 грн., в решті позовної вимоги про стягнення з відповідача 3,83 грн. 3% річних слід відмовити як зайво нарахованої.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача 1842,03 грн. інфляційних витрат, яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок інфляційних витрат перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 526, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України; статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 31, ЄДРПОУ 30236129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор ЛД" (83082, м. Донецьк, вул. Артема, 143, ЄДРПОУ 35151485) 116,09 грн. 3 % річних, 1 842, 03 грн. інфляційних втрат та 540,31 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В стягненні 2 452, 19 грн. заборгованості та 3,83 грн. 3% річних відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 16.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_2