Рішення

від 08.12.2015 по справі 910/27323/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2015Справа №910/27323/15

За позовом Служби зовнішньої розвідки України

до Підприємства "Сервіс" Української спілки інвалідів

про стягнення 779 020,11 грн.

Суддя М.М. Якименко

Представники сторін:

від позивача: Мельник А.Р.- довіреністю №516 від 03.03.2015 року;

від відповідача : не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба зовнішньої розвідки України звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Підприємства "Сервіс" Української спілки інвалідів про стягнення 779 020,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару позивачу, згідно умов Договору №679/14 про закупівлю товарів за державні кошти від 10.12.2014 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 779 020,11 грн. - штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 24.11.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2015 року відкладено розгляд справи на 08.12.2015 року.

08.12.2015 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 26.10.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.12.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 08.12.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2014 року між Службою зовнішньої розвідки України (далі по тексту - замовник, позивач) та Підприємством «Сервіс» Української спілки інвалідів (далі по тексту - виконавець, відповідач) укладено Договір 679/14 про закупівлю товарів за державні кошти (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) виконавець зобов'язується поставити Замовникові - товари, зазначені в специфікації (Додаток №1), а замовник - прийняти та оплатити такі товари.

На виконання умов Договору, сторонами підписано Специфікацію (Додаток № 1), в якій визначені найменування товарів, їх кількість та вартість.

Згідно з п. 2.1 Договору, найменування товарів - Машини обчислювальні, частини та приладдя до них, код 26.20.1 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010: Обладнання аналізу, обробки та зберігання цифрового потоку (за специфікацією).

Ціна Договору становить 8 954 254,08 грн. (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору позивач проводить розрахунки за поставлені товари протягом десяти робочих днів з дня підписання представником позивача акта приймання-передачі товарів (накладної)

В пункті 5.1 Договору сторонами погоджено термін поставки товарів - до 22.12.2014.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що відповідач за 7 календарних днів до кінцевого терміну поставки товарів, письмово повідомляє позивача про остаточну дату поставки товарів, а також вказує представників відповідача із зазначенням посад, які візьмуть участь у роботі комісії зі сторони відповідача.

З метою уточнення вказаної інформації, 16.12.2014 позивач направив на адресу відповідача лист № 20/2/2606 від 16.12.2014, в якому просив відповідача до 19.12.2014 надати на адресу позивача інформацію, повідомлення якої передбачено п. 5.4 Договору.

На вказаний лист листом № 19/01-ґС від 19.12.2014 відповідач проінформував позивача про те, що товар, поставка якого є предметом Договору, в Україні не виробляється, а підлягає ввезенню на митну територію України, та, відповідно, оплаті в іноземні валюті, перш за все в доларах США, курс якого значно збільшився, за що жодна з сторін не відповідає, та, з посиланням на ст. 42 ГК України та ст. 607 ЦК України, повідомив про припинення зобов'язань за Договором.

Постановою апеляційного господарського суду від 15.06.2015 року у справі №910/1226/15-г встановлено, що: «За період з дати укладення Договору (10.12.2014) до дати, коли відповідач мав поставити товар (до 22.12.2014), не відбулось значного коливання курсу валют, що, зокрема, підтверджується відомостями, які містяться на сайті Національного банку України (http://www.bank.gov.ua/control/uk/curmetal/currency/search?formType=searchPeriodForm&time_step=daily¤cy=169&periodStartTime=10.12.2014&periodEndTime=22.12.2014&outer=table&execute=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8).

Так, станом на 10.12.2014 офіційний курс долара США по відношенню до гривні становив 1 564,6999 гривень за 100 доларів США, а станом на 21.12.2014 (останній день, коли відповідач мав поставити товар) - 1 576,9370 гривень за 100 доларів США, тобто різниця між вартістю 100 доларів США у вказані дати становить 12,24 грн., що не може вважатися значною зміною курсу.

Крім того, відповідач у відзиві на позов (а.с. 63-65) послався на те, що визначена Специфікацією вартість товарів, яка підлягала оплаті за результатами поставки, становила 8 954 254,08 грн., проте курс долара США станом на момент запланованої поставки значно виріс порівняно з курсом долара США на момент укладення Договору внаслідок чого вартість товару зросла, і відповідно до рахунків, наданих відповідачу постачальниками товару, склала 9 835 601,11 грн. (різниця становить 881 347,03 грн. - примітка суду).

На підтвердження цього факту відповідачем до матеріалів справи долучені виставлені йому третіми особами рахунки-фактури (а.с.67-75) та відповідні таблиці.

Проте, відповідачем не надано суду доказів, що станом на дату укладення сторонами Договору він мав домовленість з постачальниками товару про те, що вартість товару, який мав бути поставлений відповідачем позивачу за Договором, менша, ніж та, що вказана у рахунках-фактурах третіх осіб, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, жодного документального доказу неможливості виконати умови Договору через збільшення вартості товару, який мав бути поставлений позивачу (в тому числі внаслідок коливання курсу гривня-долар), матеріали справи не містять.

Водночас слід врахувати те, що товар, поставка якого є предметом Договору, в Україні не виробляється, а підлягає ввезенню на митну територію України, про що зазначив відповідач, тобто процес доставки вказаного товару та його розмитнення потребує певного часу, тому, укладаючи 10.12.2014 Договір і приймаючи зобов'язання поставити такий товар до 22.12.2014, відповідач мав усвідомлювати, які саме зобов'язання він бере перед позивачем, укладаючи з ним спірний Договір.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Знецінення національної валюти по відношенню до інших валют або ускладнення, викликані діями інших учасників ринку, входить до кола ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайними і не прогнозованими обставинами в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір».

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 35 ГПК України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що спірний товар відповідачем позивачу поставлений не був, з огляду на що позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідача передбачені Договором штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки, до яких відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 6.3 Договору сторони встановили обов'язок відповідача забезпечити поставку товарів у термін, встановлений Договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач в обумовлений Договором строк (до 22.12.2014) товар позивачу не поставив, чим порушив умови Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 4 ст. 230 ГК України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Дії відповідача є порушенням прийнятих на себе за Договором зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з пунктом 7.2 Договору, за порушення строку поставки товарів відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,1 % від ціни Договору за кожен календарний день прострочення.

З огляду на вказані приписи Договору, позивач нараховує відповідачу пеню в сумі 779 020,11 грн. за період з 28.03.2015 по 22.06.2015 (87 календарних днів).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідачі в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 779 020,11 грн. - штрафних санкцій, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства «Сервіс» Української спілки інвалідів (02121, м. Київ, ВУЛИЦЯ ДЕКАБРИСТІВ, будинок 3; код ЄДРПОУ 16481020) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАГІРНА, будинок 24/1; код ЄДРПОУ 33240845) 779 020 (сімсот сімдесят дев'ять тисяч двадцять) грн. 11 коп. - штрафних санкцій, 11 658 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 11 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 14.12.2015 року.