Рішення

від 14.12.2015 по справі 920/1761/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2015 Справа № 920/1761/15

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюсфера", м. Шостка, Сумська область,

про стягнення 33696 грн. 78 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився;

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 33696 грн. 78 коп., в тому числі 18100 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору поставки № 080213 від 08.02.2013року, 14 116 грн. 55 коп. інфляційних збитків, 1480 грн. 23 коп. 3 % річних, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позивач подав заяву (вх. № 14688 від 10.12.2015року), в якій просить суд розглядати справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву № 176 від 11.12.2015року, в якому вказує на те, що за умовами договору поставки № 080213, строк виконання зобов'язання щодо оплати товару не встановлений, з вимогою про оплату товару в сумі 18100 грн. 00 коп. позивач до відповідача не звертався, а тому строк виконання грошового зобов'язання, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, не настав.

Відповідач подав клопотання № 175 від 11.12.2015року, в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання уповноваженого представника.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Разом з цим, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З урахуванням зазначених обставин, оскільки позиція відповідача по справі викладена у відзиві на позовну заяву № 176 від 11.12.2015року, явка представника відповідача у судове засідання 14.12.2015року обов'язковою не визнавалася, неявка останнього не перешкоджає вирішенню спору, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання № 175 від 11.12.2015року Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюсфера" відмовляє.

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки № 080213 від 08.02.2013року, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу пакети під муку, а останній в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна, сума та ціна товару вказуються сторонами у видаткових накладних, а також може бути вказана у додатках до договору (п. 1.2. договору).

Ціна на товар, що поставляється, встановлюється у національній валюті України і вказується у видаткових накладних (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 3.3. договору, відповідач зобов'язується оплатити позивачу передплату у розмірі 100% за розробку оригінал-макету. Передплата за виготовлення пакетів протягом 2-х банківських днів з дати отримання рахунку-фактури складає 70 %, залишок 30 % відповідач сплачує по факту поставки пакетів.

Згідно з банківською випискою позивача, 12.02.2013року відповідачем позивачу було перераховано передоплату за товар в сумі 18 100 грн. 00 коп. згідно рахунку №080202 від 08.02.2013року.

Матеріалами справи, зокрема видатковою накладною № 260202 від 26.02.2013року та довіреністю № 45 від 26.02.2013року, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім товару загальною вартістю 36200 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив товар своєчасно та у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 18 100 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положення ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України встановлюють презумпцію оплатності переданого покупцеві товару.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Судом встановлено, що в укладеному між сторонами договорі сторони визначили кінцевий строк оплати - по факту поставки товару.

Отже, строк виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах визначається за умовами договору та за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару пов'язана з моментом його прийняття.

Посилання відповідача на ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 36200 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач не розрахувався за отриманий товар у повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу чи аргументованих заперечень проти вимог позивача, у зв'язку з чим, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати отриманого товару, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 18100 грн. 00 коп. боргу за поставлений товар.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 1480 грн. 23 за період з 26.02.2013року по 18.11.2015року та інфляційні збитки в сумі 14116 грн. 55 коп. за період з 01.10.2013року по 30.06.2015року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 18100 грн. 00 коп.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З огляду на вказане, судом, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу та максимального розміру нарахувань, здійснено перерахунок інфляційних збитків за період з 01.10.2013року по 30.06.2015року та 3 % річних за період з 27.02.2013року по 18.11.2015року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 18100 грн. 00 коп., згідно з яким 3 % річних складають 1480 грн. 23 коп., інфляційні збитки - 14052 грн. 81 коп.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми Ліга:Закон Еліт 9.4.1. ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», ТОВ «Ліга Закон», 2015.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків, передбачене діючим законодавством України, обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1480 грн. 23 коп., інфляційних збитків в сумі 14052 грн. 81 коп.

В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення інфляційних збитків в сумі 63 грн. 74 коп., суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1218 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюсфера" (вул. Шевченка, буд. 27, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 37512136) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 49128, іден. номер НОМЕР_1) 18100 грн. 00 коп. заборгованості за товар, 14 052 грн. 81 коп. інфляційних збитків, 1480 грн. 23 коп. 3 % річних, 1218 грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.12.2015року

Суддя Є.А. Жерьобкіна