Постанова

від 10.12.2015 по справі 917/1020/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. Справа № 917/1020/15

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А., судді Шутенко І.А.,

при секретарі Катренко І. С.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного виробничо-торгового підприємства В«СтеклосервісВ» , м. Кременчук

на рішення господарського суду Полтавської області від 14.07.2015р.

у справі № 917/1020/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку В«ПриватбанкВ» , м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного виробничо-торгового підприємства В«СтеклосервісВ» , м. Кременчук

про стягнення 51393,57грн .

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.07.2015р. у справі №917/1020/15 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено; стягнуто з Приватного виробничо-торгового підприємства "Стеклосервіс" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованість у сумі 51393,57 грн., з яких: 40000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 7423,28 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 3970,03 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 1827,00 грн.

Рішення суду з посиланням на статті 525, 526, 530, 612, 629, 639 ЦК України, статтю 3 Закону України В«Про електронний цифровий підписВ» мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт порушення ПВТП В«СтеклосервісВ» Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені на сайті www.privatbank.ua, на які він погодився, підписавши заяву, наявністю заборгованості по тілу кредиту у сумі 40000грн., по сплаті процентів у сумі 7423,28грн. та обґрунтованістю нарахування пені у сумі 3970,03грн.

Приватне виробничо-торгове підприємство В«СтеклосервісВ» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23.07.2015р. у справі №917/1020/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що позивачем до місцевого господарського суду не надано кредитного договору від 11.10.2013р., який оформлений належним чином, тобто підписаний сторонами, та оригіналів документів, які передбачені Умовами та правилами надання послуг. Також зазначає, що за приписами статті 4 Закону України В«Про електронний цифровий підписВ» використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договору та інших документів, а отже кредитний договір має бути підписаний у порядку, визначеному законодавством. Крім того, вказує на те, що ним було подано до місцевого господарського суду розрахунок погашення ним боргу, який не співпадає з розрахунком позивача, однак місцевий господарський суд не спростував доводи відповідача, чим порушив вимоги процесуального законодавства щодо повного та всебічного розгляду справи та встановлення всіх його фактичних обставин.

28.10.2015р. Публічним акціонерним товариством Комерційним банком В«ПриватбанкВ» подана заява про проведення судового засідання без участі представника позивача та в разі необхідності відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що між сторонами спору досягнуто згоди по всім істотним питанням, а саме щодо розміру заборгованості, щомісячних платежів, строку виплати тощо. Однак договір знаходиться у стані розробки (т.2,а.с.5).

Заява позивача про розгляд справи без участі його представника підлягає до задоволення судом апеляційної інстанції як така, що не суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України.

У додаткових поясненнях від 20.11.2015р. ПВТП В«СтеклосервісВ» зазначає, що 20.11.2015р. між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір №PLHLON06696, пунктом А2 якого встановлено, що ліміти зазначеного кредитного договору встановлені на реструктуризацію заборгованості за Умовами та правилами надання банківських послуг №25170884 (кредит на гарантований платіж), укладеними між сторонами спору. Також зазначає, що 10.11.2015р., між сторонами укладений договір про внесення змін №1 Умов та правил надання банківських послуг (кредит на гарантований платіж), а отже, у зв'язку з проведенням реструктуризації боргу на підставі вищенаведених договорів на день подання пояснень заборгованість за кредитним договором від 11.10.2013р. відсутня (т.2, а.с.16,17).

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні (т.2,а.с.14,15).

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне .

11.10.2013р. Приватним виробничо-торговим підприємством В«СтеклосервісВ» подано заяву без номера за кодом 25170884 до відділення ПАТ КБ «Приватбанк» про відкриття поточного рахунку 26000060474444, за змістом якої операції по заявці виконуються у відповідності до «Умов та Правил надання банківських послуг» (надалі - Правила) - розділ 3.1.1, 3.2.2 або окремо укладених з клієнтом договорів, регулюючих надання послуг «Гарантований платіж». Також у цій заяві зазначено, що підписавши її ПВТП «Стеклосервіс» приєднується та погоджується з умовами, викладеними в «Умовах та Правилах надання банківських послуг», тарифах Приватбанку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua. Ця заява підписана електронно-цифровим підписом в системі Інтернет- клієнт - банк Приват24 (т.1,а.с.29).

Таким чином, подавши цю заяву про відкриття поточного рахунку, відповідач приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг", ОСОБА_1 та умов, визначених у розділі 3.1.1,3.2.2 «Гарантований платіж», що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають кредитний договір № б/н від 11.10.2013р., та взяв на себе зобов'язання виконувати умови вказаного договору.

На виконання вищезазначеного договору ПАТ «ПриватБанк» відкрито Приватному виробничо-торговому підприємству В«СтеклосервісВ» рахунок: №26000060474444 та надано в розпорядження вільні кошти у межах ліміту.

ПАТ "КБ "Приватбанк" 29.01.2015р. звернулось до Приватного виробничо-торгового підприємства В«СтеклосервісВ» з претензією за вих. №310111 PLRHS09R з повідомленням про наявність заборгованості та вимогою негайно погасити прострочену заборгованість у розмірі 40000,26грн. (т.1, а.с.49,50).

Дана претензія залишилась без будь-якого реагування Приватним виробничо-торговим підприємством В«СтеклосервісВ» , що стало підставою звернення ПАТ "КБ "Приватбанк" з даним позовом до господарського суду.

14.07.2015р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.1,а.с.149-152).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.10.2013р., заборгованості за відсотками, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Підпунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України, визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно із частиною 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1, ст.634ЦК України).

Пунктами 3.2.2.11.1, 3.2.2.11.2 «Умов та Правил надання банківських послуг» встановлено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронно-цифровим підписом усіма його сторонами . Даний договір в частині п.3.2.2.9.4 цього договору вступає в силу з моменту підписання цього договору, в іншій частині - з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в рамках вказаних у них сум, та діє в об'ємі перерахованих грошових коштів до повного виконання зобов'язань сторонами по цьому договору (т.1, а.с.30-37).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Статтею 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" встановлено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Заява, надана ПВТП «Стеклосервіс» 11.10.2013р. ПАТ «Приватбанк», підписана апелянтом електронним цифровим підписом в системі інтернет-клієнт- банк Приват24 11.10.2013р. у якій зазначено, що підписавши її ПВТП «Стеклосервіс» приєднується та погоджується з Умовами, які розміщені на офіційному сайті ОСОБА_1 www.privatbank.ua.

Враховуючи той факт, що апелянтом не надано доказів, які б свідчили, що він не підписував електронним підписом заяви від 11.10.2013р., місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами у справі фактично був укладений кредитний договір на умовах викладених розділом 3.1.1, 3.2.2 «Умов та правил надання банківських послуг» та розміщених на www.privatbank.ua.

Відповідно до п.3.2.2.1 Правил банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, вказані в заявці на договірне списання (надалі - «гарантований платіж»), в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди в обумовлені цим договором строки. Відновлювальна кредитна лінія надається банком для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання в майбутньому, термін повернення яких не перевищує строку повернення кредиту, та які може бути змінені чи скасовані позичальником за згодою одержувача, шляхом перерахування банком грошових коштів на рахунок 3648, з наступним перерахуванням в день виконання на поточний рахунок одержувачів, зазначених в заявках.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надавались відповідачеві на підставі поданих ним заявок грошові кошти у межах встановленого ліміту, про що свідчать виписки по рахунку відповідача (т.1,а.с. 56-71).

Крім того, в матеріалах справи наявні заявки відповідача, які підписані електронним-цифровим підписом а, відповідно, підтверджують факт користування грошовими коштами зі свого рахунку, відкритого позивачем (т.1, а.с.39-44).

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048 та частиною 2 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями п. 3.2.2.2 Правил датою виконання заявки є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок одержувача, вказаної у заявці клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту у розмірі, вказаному у заявці клієнта, у строк до 30-ти днів з моменту здійснення платежу, вказаного у заявці. За користування кредитом з дати ініціювання заявки до дати виконання заявки сплачує винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 4% річних (але не менше 5 гривень ) від розміру кредиту, у відповідній заявці клієнта. В період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014р. клієнт за користування кредитом сплачує банку проценти у розмірі 36% річних від суми заборгованості. У випадку зміни вартості на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 група класифікаторів іноземних валют більше ніж 5% сторони на дату укладення цього договору, погодили збільшення процентної ставки, вказаної у цьому пункті. У випадку непогашення заборгованості клієнтом по кредиту у строк до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт сплачує проценти у розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Пунктами 3.2.2.6.2, 3.2.2.6.2, 3.2.2.6.3 Правил встановлено, що клієнт зобов'язується оплатити відсотки та винагороду за користування кредитом у відповідності з п.п. 3.2.2.9, 3.2.2.10. Повернути кредит у строки, встановлені в заяві, п.п.3.2.2.2, п.3.2.2.6.16, п.3.2.2.6.17, 3.2.2.7.2 даного договору.

Приватним виробничо-торговим підприємством В«СтеклосервісВ» надано суду апеляційної інстанції договір від 10.11.2015р. про внесення змін №1 Умов та правил надання банківських послуг, який укладений між ПАТ «Приватбанк» (банком) та відповідачем (позичальником) про внесення змін №1 до Умов та правил надання банківських послуг (Розділ 3 Умов та правил надання банківських послуг) №25170884 (кредит на гарантований платіж ), п.1 якого встановлено, що на дату укладення цього договору заборгованість позичальника за кредитним договором складає 86355,79грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 40000,26грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 21777,92грн.; пеня - 23812,15грн. (т.2,а.с.22).

У пунктах 2,5 цього договору сторони домовилися зменшити суму заборгованості, що виникла з дати надання позичальнику (відповідачеві) кредиту - до дати підписання цього договору про внесення змін на 38355,79грн., а саме: пеня у розмірі 23812,15грн. та прострочені відсотки 14543,64грн. Цей договір є невід'ємною частиною Умов та правил надання банківських послуг (Розділ 3 Умов та правил банківських послуг) №25170884.

Також апелянтом наданий кредитний договір від 20.11.2015р. №PLRHLONO6696, укладений між сторонами спору, за умовами якого позивач за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати відповідачеві кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 51434грн. на реструктуризацію заборгованості за Умовами та правилами надання банківських послуг №2517088 (кредит на гарантований платіж), укладеним між банком та позичальником, не пізніше 5-ти днів з моменту, зазначеного у 3-му абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором терміни (т.2,а.с.25).

Відповідно до статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Визнання обставин може здійснюватися учасниками судового процесу: в письмовій формі шляхом зазначення про таке визнання у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, поданих суду заяві, клопотанні, листі тощо; в усній формі під час надання суду усних заяв, клопотань і пояснень; у такому разі про визнання обставин зазначається у протоколі судового засідання. За необхідності суд може зажадати від учасника судового процесу подання відповідної заяви, клопотання, пояснення в письмовій формі. Про визнання обставин може свідчити й зміст поданих суду письмових документів: претензій та відповідей на них, листів та інших письмових звернень учасників судового процесу один до одного (наприклад, лист, надісланий у відповідь на претензію, в якому зазначається про повне або часткове визнання заявленої до стягнення заборгованості) (п.2.5-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

У пункті 9-1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що передбачене частиною першою статті 35 ГПК визнання обставин сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, може бути реалізоване і в суді апеляційної інстанції на загальних підставах (див. підпункт 2.5 1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")".

Проаналізувавши зміст договору від 10.11.2015р. про внесення змін №1 Умов та правил надання банківських послуг (розділ 3 Умов та правил надання банківських послуг №25170884) та кредитного договору від 20.11.2015р. №PLRHLONO6696, укладених між сторонами спору, та зважаючи на визнання суми боргу апелянтом про по кредитному договору від 11.10.2013р., і наявністю в матеріалах справи виписки по рахунку відповідача, а також ненадання відповідачем будь-яких доказів на підтвердження своєчасного погашення ним кредиту на момент прийняття оскаржуваного рішення, або сплати процентів за користування кредитними коштами, здійснивши дослідження наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної суми боргу сумі 40000,00 грн. та 7423,28грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом є обгрунтованами та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 1050, частини 2 статті 1054 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.2.2.10.1 Правил встановлено, що у випадку порушення клієнтом будь-яких із зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, встановлених п.п.3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3 цього договору, строку повернення кредиту, встановленого п.п.3.2.2.2., 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього договору, винагороди, визначеної п.п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як зазначалось вище, апелянтом надано суду апеляційної інстанції договір 10.11.2015р. про внесення змін №1 Умов та правил надання банківських послуг (розділ 3 Умов та правил надання банківських послуг №25170884), укладений між сторонами спору, з умов якого вбачається, що пеня за договором від 11.10.2013р. (кредит на гарантований платіж) становить 23812,15грн. та на дату його підписання пеня зменшилась на 23812,15грн., а у додаткових поясненнях апелянт зазначив про реструктуризацію боргу за договором від 11.10.2013р. на підставі кредитного договору від 10.11.2015р. №№PLRHLONO6696. Дані документи в сукупності свідчать про визнання скаржником суми пені, а отже за приписами статті 35 ГПК України дані обставини не підлягають доказуванню, як такі, що визнані сторонами спору.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач несвоєчасно виконував грошові зобов'язання щодо погашення кредиту та сплаті відсотків, у зв'язку з чим він порушив вимоги пункту п. 3.2.2.2 Правил, а тому позивач, керуючись умовами п. 3.2.2.10.1 Правил, правомірно нарахував пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 3970,03грн., однак місцевий господарський суд помилково у мотивувальній частині рішення визначив пеню у розмірі 6646,78грн., проте, ця обставина не призвела до прийняття неправомірного рішення, оскільки резолютивна його частина містить правильний розмір пені, а отже з урахуванням приписів пункту 12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05. 2011р. N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» рішення місцевого господарського суду у цій частині позовних вимог не підлягає скасуванню.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що доводи скаржника, викладені у додаткових поясненнях до апеляційної скарги щодо підстав скасування рішення місцевого господарського суду, а саме: у зв'язку з тим, що між сторонами спору проведено реструктуризацію боргу на підставі підписаного між ними договору від 10.11.2015р. №PLRHLONO6696, та відсутності на сьогоднішній день заборгованості, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки частиною першою статті 104 ГПК не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Полтавської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного виробничо-торгового підприємства В«СтеклосервісВ» не підлягає до задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 14.07.2015р. у справі №917/1020/15 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги - Приватне виробничо-торгове підприємство В«СтеклосервісВ» .

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, ч.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного виробничо-торгового підприємства В«СтеклосервісВ» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 14.07.2015р. у справі № 917/1020/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 15.12.2015р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шутенко І.А.