Постанова

від 09.12.2015 по справі 820/9694/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 р. Справа № 820/9694/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. по справі № 820/9694/15

за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС України у Харківській області №0030291702 про донарахування податку на доходи фізичних осіб від 27.08.2015 року, № 0030281702 про донарахування податку на додану вартість від 27.08.2015 року, Вимогу № Ф-0029321702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.08.2015 року та рішення №0030271702 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне донарахування єдиного внеску від 27.08.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, не погодившись з постановою суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду повністю необґрунтованою і незаконною, оскільки суд вирішив справу керуючись не підтвердженими жодними належними і допустимими доказами , вигаданими припущеннями сторони відповідача у висновках акту перевірки , застосувавши при врегулюванні цього публічно-правового спору неналежні норми матеріального права цивільного, господарського і податкового законодавства у сфері оподаткування податком на доходи фізичних осіб, податком на додану вартість та сплати єдиного соціального внеску, які не підлягають застосуванню при врегулюванні саме даних спірних правовідносин, що є предметом і підставами позовних вимог, а також з грубими порушенням норм процесуального права в частині явно упередженого, не повного і не всебічного з'ясування судом фактичних обставин та спірних правовідносин підтверджених саме тими доказами, які були досліджені в судових засіданнях та які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року , прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог .

ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС України у Харківській області заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції правомірною , просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги , а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено , що посадовою особою податкого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 28.01.2013 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 14.08.2015 року № 15/20-31-17-02-08/ НОМЕР_2 ( т.1 а.с. 41-80).

Перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- п. 177.1 та п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження оподаткованого доходу (чистого) за 2014 рік на суму 160511,00 грн. Відповідно до п. 167.1 статті 167 та п. 178.2 статті 178 податок на доходи фізичних осіб за 2014 р., що підлягає сплаті за наслідками перевірки визначений у сумі 25287,81 грн.

Так, в акті перевірки зафіксовано , що здійснення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 у приміщенні загальною площею 866,4 кв. м. власником якого являється ОСОБА_1, а саме: магазин відділ лікеро-горілчаних та тютюнових виробів на 35 кв. м., аптека - 50 кв.м., більярд - 250-270 кв. м., закусочна - 45 кв. м. та інші допоміжні приміщення. В 2014р. закусочна та більярд не працювали, таким чином перевіркою встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 у своїй господарській діяльності використовував площу приміщення у розмірі - 85 кв.м.

В приміщенні на 866,4 кв. метрах знаходиться також магазин продовольчих товарів та магазин непродовольчих товарів, які належать ФО-П ОСОБА_3, договори оренди між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не заключалися. З огляду на те, що велика кількість площі приміщення не використовується ФОП ОСОБА_1 та здається в безоплатну оренду ФО-П ОСОБА_3, не є можливим встановити кількість кВТ електроенергії спожитої ФО-П ОСОБА_1 при здійсненні підприємницької діяльності.

За адресою АДРЕСА_2 у приміщенні загальною длощею 268,1 кв.м., власником якого являється ОСОБА_1 знаходиться магазин горілчаних та тютюнових виробів - 50 кв. м., аптека - 50 кв. м. бар - 30 кв. м., інші допоміжні приміщення та підвал - 138 кв. м. В 2014р. згідно книг обліку розрахункових операцій працювали всі торгівельні точки.

До перевірки надано договір про постачання електричної енергії № 05-0568 від 12.04.2005р. та додаткова угода від 09.04.2014р. між ФОП ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго», де згідно актів розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідності сторін надано перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Розрахунок витрат електричної енергії в межах Споживача за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ведеться взагалі, а не окремо по торгівельних точках. З огляду на те, що велика кількість площі приміщення не використовується ФОП ОСОБА_1 та здається в безоплатну оренду ФОП ОСОБА_3, не є можливим встановити кількість кВТ електроенергії спожитої ФОП ОСОБА_1 при здійсненні підприємницької діяльності.

За адресою АДРЕСА_3 знаходиться нежитлове приміщення загальною площею 260,3 кв. м. власником якого являється ФОП ОСОБА_1 В ході перевірки було встановлено, що в 2014р. використовувалися лише 80 кв.м. торгівельного залу загальною площею 160,0 кв. м. , інші приміщення, а саме: склад, кухня, коридори, та частина торгівельного залу під час проведення перевірки не використовувалися в діяльності ФОП ОСОБА_1

До перевірки надано договір про постачання електричної енергії № 04-7162С від 07.04.2005р. та додаткова угода до договору між ФОП ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго», де згідно актів розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідності сторін надано перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію за адресою АДРЕСА_3 Згідно рахунків на сплату спожитої електроенергії не є можливим встановити кількість кВТ електроенергії спожитої ФОП ОСОБА_1 при здійсненні підприємницької діяльності.

Також, у ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4 знаходиться магазин площею 25 кв. м., шинок площею 45 кв.м. та інші приміщення близько 10 кв.м., згідно договору оренди від 01.07.2013р. між ФО-П ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Загальна площа орендованого приміщення під магазин та кафе складає 80 кв. м. Розмір орендної плати в договорі не обумовлений.

Загальна площа 399,9 кв. м. нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_4 належить гр. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу нежитлових будівель від 11.07.2002 року між гр. ОСОБА_3 та ТОВ будинок «Катран» код ЄДРПОУ 23748480.

В нежитловому приміщенні крім магазину та шинка ФОП ОСОБА_1 знаходяться більярд та магазин, які на момент перевірки не працювали.

До перевірки надано договір про постачання електричної енергії № 03-8124 від 15.04.2010р. з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго», адреса споживача вказана АДРЕСА_5. Крім договору до перевірки не було надано ніяких допоміжних документів, які б підтвердили постачання електроенергії у приміщення за адресою АДРЕСА_4. Договір № 03-8124 від 15.04.2010р. укладений ФО-П ОСОБА_1 з АК «Харківобленерго» на постачання електроенергії в приміщення за адресою АДРЕСА_4 (відповідно до пояснення платника податків, наданого до перевірки на запит ДПІ), яке фізична особа-підприємець орендує у ФОП ОСОБА_3, тобто вищезазначене приміщення ФОП ОСОБА_1 використовує відповідно до договору оренди № б/н від 01.07.2013р. В умовах договору оренди № б/н від 01.07.2013р. не значиться можливість орендаря (ФОП ОСОБА_1) укладати договори на постачання комунальних послуг до приміщення за адресою АДРЕСА_4 та встановлювати лічильники. З огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 використовує у підприємницькій діяльності лише 80, 00 м.кв. з 399,99м.кв. загальної площі приміщення, не є можливим встановити кількість кВТ електроенергії спожитої ФО-П ОСОБА_1 при здійсненні підприємницької діяльності.

Надання послуг по постачанню електроенергії оформлялися актами наданих послуг та рахунками на оплату за використану електроенергію за адресою АДРЕСА_5 , згідно номерів укладених договорів.

Загальна сума виставлених рахунків на оплату за використану електроенергію в 2014р. склала - 258403,0 грн., які було сплачено ФОП ОСОБА_1 у 2014р. За 2014р. згідно книги доходів витрат ФОП ОСОБА_1 віднесено до витрат за використану електроенергію ю суму у розмірі 160511,00 грн., а саме: січень - 19000,0 грн., лютий -14500,0 грн., березень -13800,0 грн., квітень - 11500,0грн., травень -5000,0 грн., червень - 15000,0 грн., липень - 20833,0 грн., серпень - 20833,0грн., вересень - 2500,0грн., жовтень -18143,16 грн., листопад - 10205,0 грн., грудень - 9197,17 грн.

В ході перевірки ФОП ОСОБА_1 надано запит від 06.08.2015р. № 1 17/10-20-31- 17-02-11 про надання пояснення та документальне підтвердження з питання формування витрат в структурі сум витрат за спожиту електроенергію, окремо по кожній торгівельній точці підтверджених договорами послуг на постачання електроенергії.

ФОП ОСОБА_1 12 08.2015р. до ДПІ у Київському районі м. Харкова надано пояснення щодо розподілу спожитої електроенергії окремо по кожному об'єкту на загальну суму 258 403,10грн., в т.ч.:АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 - вартість спожитої електроенергії становить 167 652, 00грн.;АДРЕСА_3 - вартість спожитої електроенергії становить 18 294, 00грн.; АДРЕСА_4 вартість спожитої електроенергії становить 42 214, 00грн.

Відповідно до пояснення, наданого 12.08.2015р. до ДПІ у Київському районі м. Харкова , ФОП ОСОБА_1 відносить до витратної частини декларації про майновий стан та доходи за 2014р. суму витрат за спожиту електроенергію у розмірі 160 511,00грн.

До перевірки надано рахунки на оплату електроенергії виставлені ФОП ОСОБА_1 АК «Харківобленерго» на адресу АДРЕСА_5, тобто на адресу реєстрації , а не на адреси місця здійснення підприємницької діяльності.

Також, перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи з фізичних осіб за 2014р., що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у 2014р. в сумі 25 287,81 грн., у зв'язку із завищенням валових витрат на загальну суму 160 511,00грн.

- п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит за податком на додану вартість в сумі 51971,00 грн.

Так, в акті перевірки зафіксовано віднесення ФОП ОСОБА_1 суми ПДВ у розмірі 51971,00 грн. до складу податкового кредиту у періоді з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. по контрагенту АК «Харківобленерго» за спожиту електроенергію.

Перевіркою не можливо обґрунтувати включення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту послуги постачання електроенергії в таких розмірах, відповідно до яких сформовано податковий кредит (відсутні докази кількості спожитої електроенерг у приміщеннях за адресами здійснення підприємницької діяльності), т.ч. ФОП ОСОБА_1

- абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8 та п. 2 ст. 9 Закону України № 2464- VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті чого за 2014 рік платнику податків ФОП ОСОБА_1 визначено суму ЄСВ 51692,29 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом відносно позивача винесено податкові повідомлення-рішення :

- № 0030291702 від 27.08.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 31609,76 грн., в т.ч. 25287,81 грн. - за основним платежем та 6321,95 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- № 0030281702 від 27.08.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 77957,00 грн., у т.ч. 51971,00 грн. - за основним платежем та 25986,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Також, прийнята вимога № Ф-0029321702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у 51692,29 грн. від 14.08.2015 р. та рішення №0030271702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 2584,61 грн. від 27.08.2015 р.

Підставою для прийняття контролюючим органом спірних рішень слугувало неправомірне заниження позивачем оподаткованого доходу за рахунок віднесення витрат у сумі 160511,00 грн. на оплату вартості спожитої електроенергії за договорами про постачання електричної енергії № 04-7162С від 07.04.2005 р., № 05-0568 від 12.04.2005 р. та № 03-8124 від 15.04.2010 р., укладеними ФОП ОСОБА_1 з АК "Харківобленерго", що призвело до помилкового визначення суб'єктом господарювання за перевіряємий період сум податку на доходи фізичних осіб, сум ЄСВ та завищення податкового кредиту з ПДВ.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з неправомірного заниження оподаткованого доходу (чистого) за 2014 рік на суму 160511,00 грн. внаслідок неправомірного віднесення цієї суми до складу витрат та зайвого включення суми 51971,00 грн. до складу податкового кредиту у періоді з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. по контрагенту АК "Харківобленерго" , що водночас спричинило заниження податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість , визначення суми боргу з єдиного внеску та застосування штрафних сакцій.

Проте , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

За змістом пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено , що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати фізичної особи - підприємця мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено та підтверджено актом перевірки , що в перевіряємий період ФОП ОСОБА_5 мав фінансово-господарські взаємовідносини з АК «Харківобленерго» на підставі договорів про постачання електричної енергії.

Як вбачається з акту перевірки , в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює торгівельну діяльність за адресами:

м. Харків, АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу від 05.12.02 ТОВ «Хлібопродукт» (25609860); площа 866,40 кв.м. ( магазин, аптека, закусочна, бар, більярд )

м. Харків, АДРЕСА_2, договір купівлі-продажу від 05.12.02 ТОВ «Хлібопродукт» (25609860); площа 268,1кв.м ( магазин, аптека, бар)

м. Харків, АДРЕСА_3, договір дарування від 30.04.1999 № ААР 601576 від гр. ОСОБА_6; площа 260,3 кв. м. ( магазин).

м. Харків, АДРЕСА_4, договір оренди з ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_4) від 01.07.13р. б/н. площа 80,0 кв.м. (магазин, бар).

Як підтверджено матеріалами справи , актом перевірки та судом першої інстанції у 2014р. позивач отримав на підставі договорів з АК «Харківобленерго» електроенергію окремо по кожному вищевказаному об'єкту на загальну суму 258 403,10грн., яка сплачена позивачем , з яких :

по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 вартість спожитої електроенергії становить 167 652, 00 грн.;

по АДРЕСА_3 вартість спожитої електроенергії становить 18 294, 00грн.;

по АДРЕСА_4 вартість спожитої електроенергії становить 42 214, 00грн.

Зазначений розподіл конкретних величин витрат позивача ФОП ОСОБА_1 на оплату електричної енергії за укладеними договорами про постачання електричної енергії між ФОП ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго» № 05-0568 від 12.04.2005 р., № 04-7162С від 07.04.2005 р., № 03-8124 від 15.04.2010 р. за об'єктами електрифікації: АДРЕСА_1, м. Харків, АДРЕСА_2, м. Харків, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 повністю відповідає висновкам , викладеним в акті перевірки та в постанові суду першої інстанції.

В акті перевірки податковим органом безпідставно вказано про віднесення ФОП ОСОБА_1 до валових витрат суми витрат за спожиту електроенергію у розмірі 160 511,00грн., оскільки будь-яких доказів в обґрунтування цих тверджень суду не надано, наведене суперечить матеріалам справи та поясненням позивача.

При цьому , судом апеляційної інстанції встановлено , як вбачається з акту перевірки до валових витрат ФОП ОСОБА_1 віднесено лише витрати на оплату спожитої електроенергії , отриману по договору № 05-0568 про постачання електричної енергії від 12.04.2005 р. на об'єкт АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 загальна вартість якої становить 167 652, 0грн. (124 953,70 грн. - по пр. Ілліча, 127 та 42 698, 30 грн. по АДРЕСА_2).

Щодо інших приміщень по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, в яких позивач здійснює свою господарську діяльність , судом апеляційної інстанції встановлено , що ним не віднесено суми витрат , понесені за отриману електроенергію до валових витрат у 2014р., що безпідставно не враховано податковим органом та встановлено судом першої інстанції.

Підставою для висновку щодо неправомірного віднесення сум за спожиту електроенергію до валових витрат у 2014р. також слугував висновок податкового органу про те , що в приміщеннях ФОП ОСОБА_1 здійснювала свою господарську діяльність інша особа (ФОП ОСОБА_3 - дружина ).

При цьому, судом апеляційної інстанції витребувалось у податкового органу документальне підтвердження використання приміщень позивача іншої особою , але жодного документу на вимогу суду до матеріалів справи не надано, тобто даний висновок податкового органу не підтверджений жодним доказом.

Також, податковий орган вказує та відображено у постанові судом першої інстанції , що ФОП ОСОБА_1 використовує у своїй господарській діяльності лише частину приміщень за адресою пр.. Ілліча , 127, а саме 85 кв.м. , тому є необґрунтованим віднесення суми в розмірі 160511,0грн. до валових витрат, однак ні до суду першої інстанції , ні до суду апеляційної інстанції податковим органом не надано жодного документу в підтвердження наведеного. Позивач вказує , що ним використовується приміщення за адресою пр. Ілліча , 127 площею 185 кв.м.

Враховуючи встановлене судом апеляційної інстанції, віднесення позивачем до валових витрат сум у розмірі 167652,0 грн. за спожиту електроенергію лише по об'єктам АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, інші твердження податкового органу щодо безпідставного віднесення до валових витрат сплачених коштів за отриману електроенергію по об'єктах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 є помилковими , оскільки по даним об'єктам позивачем не відносилися до валових витрат суми витрат за отриману електроенергію.

Єдиною підставою для нарахування ПДВ, як свідчить акт перевірки , є порушення позивачем п. 177.1 та п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, тобто неправомірне віднесення позивачем до валових витрат суми витрат за отриману електроенергію у розмірі 160511,0грн.

У зв'язку з тим , що дане порушення щодо неправомірного віднесення позивачем до валових витрат суми за отриману електроенергію у розмірі 160511,0грн. не знайшло свого підтвердження, то і нарахування податковим органом ПДВ у розмірі 51971,0грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 25986,0 грн. є неправомірним.

При цьому , колегія суддів зазначає, що сума зменшення податкового кредиту у розмірі 51971,0грн. та донарахування цієї суми оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням більша ніж сума ПДВ віднесена до податкового кредиту у зв'язку з понесеними витратами за отриману електроенергію у розмірі 167652,0грн. (ПДВ 33530,40грн.).

Підстави такого зменшення сум податкового кредиту та їх донарахування в акті перевірки податковим органом взагалі не зазначено та суду не обґрунтовано.

Колегія суддів зазначає , що суд позбавлений можливості самостійно визначити підстави нарахування ПДВ , оскільки це є виключно повноваженнями податкового органу в розумінні приписів Податкового Кодексу України.

Враховуючи наведене , колегія суддів дійшла висновку , що податковий орган безпідставно дійшов висновку щодо неправомірного віднесення позивачем суми в розмірі 160511,0грн. за отриману електроенергію до сум валових витрат у 2014р., тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС України у Харківській області №0030291702 про донарахування податку на доходи фізичних осіб від 27.08.2015 року і № 0030281702 про донарахування податку на додану вартість від 27.08.2015 року підлягають скасуванню.

Щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 4 , п. 5 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п.2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Як встановлено вище порушення позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» донараховано за рахунок завищення суми валових витрат на загальну суму 167652,0 грн.

Враховуючи те , що судом апеляційної інстанції встановлена відсутність порушення позивачем при віднесенні до валових витрат суми у розмірі 167652,0 грн., відповідно рішення №0030271702 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне донарахування єдиного внеску від 27.08.2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо наявності боргу та підстав прийняття оскаржуваної вимоги податковим органом на вимогу апеляційного суду не надано жодних документів, тому вимога № Ф-0029321702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.08.2015 року підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень , рішення та вимоги належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС України у Харківській області №0030291702 про донарахування податку на доходи фізичних осіб від 27.08.2015 року і № 0030281702 про донарахування податку на додану вартість від 27.08.2015 року, рішення №0030271702 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне донарахування єдиного внеску від 27.08.2015 року та вимога № Ф-0029321702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.08.2015 року не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. по справі № 820/9694/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ФОП ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС України у Харківській області від 27.08.2015 року №0030291702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 25287,81 грн. основний платіж та 6321,95 грн. - штрафні (фінансові) санкції, № 0030281702 від 27.08.2015 року про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 51971,00 грн. - основний платіж та 25986,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), вимогу від 14.08.2015 р. про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0029321702 про сплату суми боргу у розмірі 51692,29 грн., рішення №0030271702 від 27.08.2015 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 2584,61 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст постанови виготовлений 14.12.2015 р.