Постанова

від 09.12.2015 по справі 813/5256/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року Справа № 813/5256/15

15 год. 32 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2,

від третьої особи ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні вдіповідача, Львівська міська рада.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4М.) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Залізничному районі м. Львова), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Львівська міська рада (далі - третя особа, ЛМР), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 3510179 від 10.06.2015 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 3510180 від 10.06.2015 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що рішення контролюючого органу є протиправним, таким що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства України та слід скасувати. Пояснив, що визначення сум податкового зобов'язання в оскаржуваному рішенні контролюючого органу «орендна плата з фізичних осіб» винесене за результатами дослідження договорів оренди землі, укладених між позивачем та ЛМР. На переконання позивача, відповідні договори оренди землі підлягають виконанню після набрання ними чинності, а саме після підписання таких сторонами та їх державної реєстрації, а відтак, акцентовано, що всі права та обов'язки, пов'язані з їх виконанням та землекористуванням, в тому числі, і сплата орендного податку, покладаються на позивача, як орендаря з моменту набрання такими чинності. Позивач звернув увагу, що згідно з Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права зафіксовано, що право оренди земельних ділянок, які є предметами відповідних договорів оренди землі зареєстровано тільки 03.06.2015 року, а тому саме з цього моменту є можливим нарахування вказаної плати. Позивач зауважив, що саме з цієї дати, дати реєстрації вказаних договорів, позивачем справно виконується обов'язок по сплаті орендної плати за оренду земельних ділянок, які є предметами відповідних договорів.

Представник позивача в судовому засіданні вказані вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов /а.с.69/, зазначив, що відповідно до реєстрів наданих ЛМР на виконання п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, станом на 01.06.2015 року у громадянки ОСОБА_4 є діючі договори оренди земельних ділянок зареєстровані 23.03.2015 року за № З-2516 та № З-2517 на земельні ділянки за адресою: м. Львів, вул ОСОБА_5, 11-а. Дата закінчення терміну оренди відповідно до договорів позивача з ЛМР 18.09.2024 та 18.09.2019 року відповідно. Відповідно до відомостей вказаного Реєстру ЛМР сформовано і направлено оскаржувані податкові повідомлення-рішення за платежем «орендна плата з фізичних осіб» в порядку ст. 288 Податкового кодексу україни. Таким чином, рішення контролюючого органу є правомірним, прийнятим в межах його компетенції, а відтак, слід залишити в силі, а у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник ЛМР проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов /а.с.93-94/. Зазначив, що відповідно до п. 16.1.2 ухвали ЛМР від 26.07.2012 року № 1675 «Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок м. Львові» орендна плата справляється виключно у грошовій формі з часу підписання договору оренди землі та реєстрації його у ЛМР до закінчення терміну оренди землі згідно з договором оренди землі. Несвоєчасне проведення державної реєстрації договору оренди землі не звільняє орендаря від щомісячної оплати орендної плати за землю з дати підписання та реєстрації договору оренди землі у ЛМР. Вказаний акт ЛМР прийнятий в межах повноважень міської ради, є обов'язковиv для виконання. З врахуванням викладеного позивач була зобов'язана здійснювати орендну плату з моменту підписання вказаних договорів, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Між позивачем (оредар) та ЛМР (орендодавець) укладено договори оренди землі від 23.03.2015 року, відповідно до яких орендодавець на підставі Податкового кодексу України, ухвал ЛМР від 27.07.2012 року № 1675 «Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купвлі-продажу у власність чи надання в оренду земельних ділянок у м. Львові», від 25.12.2014 року № 4250 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» та ухвали ЛМР «Про затвердження гр. ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання земельних ділянок на вул. Данила Апостола, 11-а» від 18.09.2014 року для обслуговування адміністративно-виробничого корпусу на підставі технічної документації /а.с.25-40, 45-58/ передано об'єкти оренди:

- земельна ділянка кадастровий № 4610136300:05:017:0046, загальною площею 0,0043 га на 5 років до 18.09.2015 року з розміром орендної плати 1087,56 грн./рік /а.с.21-24/;

- земельна ділянка кадастровий № 4610136300:05:017:0044, загальною площею 0,482 га з об'єктом кам'яна нежитлова будівля на 10 років до 18.09.2024 року з розміром орендної плати 12190,79 грн./рік /а.с.41-44/.

На виконання вимог ст. 288 Податкового кодексу України ЛМР подано контролюючому органу за місцем знаходження земельних ділянок перелік орендарів, з якими укладеного договори оренди землі на поточний рік, в якому зафіксовано відповідні договори оренди з позивачем /а.с.73/.

Зазначене мало наслідком прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень:

- форми «Ф» № 3510179 від 10.06.2015 року за платежем: орендна плата з фізичних осіб, на суму 846,21 грн. з зазначенням граничного строку сплати 60 днів з дня вручення /а.с.17/;

- форми «Ф» № 3510180 від 10.06.2015 року за платежем: орендна плата з фізичних осіб, на суму 9485,44 грн. з зазначенням граничного строку сплати 60 днів з дня вручення /а.с.18/.

Позивач, не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області із заявою від 28.07.2015 року та просив таке скасувати /а.с.8-9/.

Відповідно до рішення № 4122/10/13-01-10-07-05 від 21.08.2015 року зафіксовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є узгодженими та не підлягають адміністративному оскарженню, скаргу залишено без розгляду у зв'язку з порушенням встановленого строку подання скарги /а.с.11-13/.

Позивач вважаючи вказані рішення контролюючого органу протиправними, безпідставними та такими, що слід скасувати, звернувся із адміністративним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) № 2755-VI від 02.12.2010 р. платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 року відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (стаття 3 Закону № 161).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону № 161).

Згідно з положенням ст. 21 цього ж Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пп. 14.1.147, п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпункт 14.1.136, п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачає, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.2 ст. 287 ПК України).

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 ПК України).

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Як зазначив представник позивача згідно з Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права станом на 08.06.2015 року датою реєстрації договору оренди № З-2516 земельної ділянки площею 0482 га та № з-2517 земельної ділянки 0043 га від 23.03.2015 року зареєстровані 03.06.2015 року /а.с.19, 20/.Таким чином, оскільки до Прикінцевих положень вказаних договорів оренди такі набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації, на переконання позивача, права і обов'язки, пов'язані із виконанням цього договору, землекористуванням, в тому числі і щодо сплати орендного податку виникають після 03.06.2015 року.

Суд зважає на вказані покликання платника податку, однак звертає увагу на наступне.

Відповідно до переліку орендарів поданого до контролюючого органу ЛМР, серед інших, зазначено ОСОБА_4 /а.с.73/.

Згідно з п. 16.1.2 ухвали ЛМР № 1675 «Про затвердження Положення про підготовку, організацію проведення та оформлення купівлі продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові» від 26.07.2012 року орендна плата за земельну ділянку справляється виключно у грошовій формі з моменту підписання договору оренди землі та реєстрації його у ЛМР до закінчення терміну оренди землі згідно з договором оренди землі. Несвоєчасне проведення реєстрації договору оренди землі не звільняє орендаря від щомісячної сплати орендної плати за землю з дати підписання та реєстрації договору оренди землі у ЛМР.

Слід зазначити, що ЛМР на підставі в т.ч. вказаного Положення прийнято рішення про надання земельних ділянок позивачу в оренду, про що позивачу було відомо.

Відповідно до п. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

З врахуванням викладеного виконання вказаного Положення є обов'язковим.

Таким чином, представником відповідача та представником третьої особи обґрунтовано зазначено, що оскільки договори укладено 23.03.2015 року та зареєстровано ЛМР цього ж дня, що позивачем не оспорено, користування земельною ділянкою розпочалось згідно з актами приймання передачі вказаних ділянок 23.03.2015 року, орендна плата підлягає нарахування саме з цього моменту.

Суд звертає особливу увагу, що приймаючи до уваги пріоритетність норм ПК України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного законодавства щодо укладення та реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для визначення податковим органом грошових зобов'язань з орендної плати у разі фактичного використання платником відповідної земельної ділянки.

На переконання суду, принцип економічної обґрунтованості справляння земельного податку як майнового податку полягає в обов'язку з його сплати на особу, яка має юридичну можливість отримувати прибуток від використання землі. А відтак, обов'язок зі сплати земельного податку пов'язується саме з фактичним отриманням особою права власності або права користування землею та існує й за відсутності державної реєстрації відповідного права за бажанням право володільця.

Таким чином, обов'язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування. Вказана позиція суду узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, викладеній в ухвалах у справах № К/9991/65362/11 від 19.03.2015 року та № К/9991/62854/12 від 09.07.2015 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З врахуванням викладеного податкові повідомлення-рішення позивача є правомірними та слід залишити в силі.

Відповідно до ст. 94 КАС України у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 14.12.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.