Ухвала

від 07.12.2015 по справі 825/3375/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №825/3375/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

07 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Дрінкс Україна» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.06.2015 №0000222200,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.06.2015 №0000222200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ДП «Дрінкс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014; за наслідками перевірки складено акт від 20.05.2015 №595/22-24268368.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1, пп 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 159, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на 305896,00 грн.

В обґрунтування заниження грошового зобов'язання контролюючий орган посилається на те, що підприємством до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік, не включено суму безнадійної заборгованості суб'єкта господарювання, оголошеного банкрутом у встановленому законом порядку на загальну суму 800000,00 грн. Також, в акті зазначено, що позивачем не надано підтверджуючих документів щодо виникнення кредиторської заборгованості по контрагентам Nestle Waters Marketing & Distribution на підставі договору про переведення боргу ТОВ «СК Трейд» від 04.01.2011 №04-11 та Bavaria N.V. на підставі договору про переведення боргу ТОВ «Аква Енерджі» від 01.02.2012 №1-12. На думку відповідача вказані договори про переведення боргу є нереальними, оскільки в них відсутня повна інформація щодо фактичних обставин укладання договорів, тому позивачем необґрунтовано віднесено вказані господарські операції до складу витрат.

25.06.2015 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000222200, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 382370,00 грн, у тому числі за основним платежем 305896,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 76474,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, у 2012 році ПП «Ефаль» надавало послуги з реклами ДП «Дрінкс Україна» всього на суму 800000,00 грн.

За надані послуги ДП «Дрінкс Україна» розрахувалось з ПП «Ефаль» простим векселем серії АА №1977256 від 12.08.2012 на суму 800000,00 грн. Відповідно до вказаного векселя, позивач взяв на себе зобов'язання виплатити вказані кошти за пред'явленням, але не раніше 20.08.2028.

Дана сума кредиторської заборгованості відповідно до бухгалтерської довідки від 23.10.2015 обліковувалась на бухгалтерському рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», що підтверджується витягом з бухгалтерських реєстрів з 01.01.2014 по 31.12.2014.

З 2015 року простий вексель обліковується на бухгалтерському рахунку 511 «Довгострокові векселі, видані в національній валюті», що підтверджує витяг з бухгалтерських реєстрів з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

У пункті 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 р. №508 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за №174/7495) визначено термін вексель простий - вексель, який містить зобов'язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Згідно частини третьої статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до підпункту «д» пункту 2 частини п'ятої статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів як боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться векселі.

Згідно частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно статті 75 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, від 07.06.1930 (ратифіковано Законом України від 06.07.1999 №826 «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі») простий вексель містить: (1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Статтею 77 вищевказаної Конвенції визначено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: строку платежу (статті 33 - 37); позовної давності (статті 70 і 71).

Відповідно до статті 33 Конвенції переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Згідно статті 70 Конвенції позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Проте, оскільки позовна давність обчислюється з дати настання строку платежу, строк пред'явлення до оплати «за пред'явленням» якого складає три роки від дня строку платежу, заборгованість ДП «Дрінкс Україна» за простим векселем серії АА №1977256 від 12.08.2012 на суму 800000,00 грн виникне лише після настання строку платежу - 20.08.2028, так як строк на пред'явлення векселя не збіг.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заборгованість за векселем виникає після порушення зобов'язання - у разі невиконання векселедавцем безумовного грошового зобов'язання після настання строку платежу, а тому позивач правомірно суму вказану в простому векселі не відносить до безнадійної заборгованості по взаємовідносинам з ПП «Ефаль».

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач як новий боржник згідно договору про переведення боргу від 01.02.2012 №1-12, укладеного з ТОВ «Аква Енерджі» (первісний боржник) та підприємством «Bavaria N.V.» (кредитор), взяв на себе зобов'язання, що виникли із контракту від 01.09.2009 №01-09/2009, укладеного між первісним боржником та кредитором. Новий боржник повинен сплатити замість первісного боржника на користь кредитора вартість товару (продукти харчування - пиво), поставленого згідно основного договору в розмірі 103613,40 ЄВРО (п. 1 договору). У зв'язку з укладенням цього договору первісний боржник зобов'язаний компенсувати витрати новому боржнику щодо оплати вартості товару (продукти харчування - пиво), поставленого згідно основного договору, у зв'язку з виконанням цього договору у розмірі, вказаному у пункті 2, в гривнях за курсом Національного Банку України на момент сплати (п. 2 договору).

Відповідно до умов основного контракту від 01.09.2009 № 01-09/2009 ТОВ «Аква Енерджі» (покупець) придбавало у підприємства «Bavaria N.V.» (продавець) продукти харчування в кількості, асортименті та по цінам вказаним в інвойсах продавця. Розрахунки з кредитором по зобов'язанням здійснено частково в безготівковій формі, що підтверджується квитанцією від 06.07.2012.

Також, як встановлено судом першої інстанції позивач як новий боржник уклав договір про переведення боргу від 27.02.2012 №02-12 з ТОВ «СК Трейд» (первісний боржник) та підприємством «Nestle Waters Marketing&Distribution» (кредитор), відповідно до умов якого новий боржник повинен сплатити замість первісного боржника на користь кредитора вартість товару (продукти харчування, пиво, мінеральна вода), поставленого згідно основного договору від 05.01.2011 №NW05-01/2011, у розмірі 88700,03 ЄВРО. У зв'язку з укладенням цього договору первісний боржник зобов'язаний компенсувати витрати новому боржнику щодо сплати вартості товару (продукти харчування мінеральна вода), поставленого згідно основного договору, у зв'язку з виконанням цього договору у розмірі, вказаному у пункті 2, в гривнях за курсом Національного банку України на момент сплати (п. 3 договору).

Відповідно до умов основного контракту від 05.01.2011 №NW05-01/2011 ТОВ «СК Трейд» (покупець) придбавало у підприємства «Nestle Waters Marketing&Distribution» (продавець) продукти харчування в кількості, асортименті та по цінам вказаним в інвойсах продавця.

Розрахунки з кредитором по зобов'язанням здійснено частково в безготівковій формі, що підтверджується квитанціями від 07.02.2012, від 04.04.2012, від 02.07.2012.

Вказана кредиторська заборгованість у загальному розмірі 2096444,07 грн віднесена позивачем на рахунок 631 «Розрахунки з іноземними постачальниками», що підтверджується витягом з бухгалтерських реєстрів з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 вказаного Кодексу для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 ПК України передбачено оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті. Так, визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 р. №193 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 р. за №515/4736) затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України.

Згідно пункту 4 вказаного Положення терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення: курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Положеннями пунктів 7 та 8 Положення передбачено, що монетарні статті в іноземній валюті відображаються на кожну дату балансу з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

При цьому, згідно частини першої статті 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, з метою визначення курсових різниць будь - яка заборгованість по розрахунках з постачальниками, покупцями та іншими дебіторами і кредиторами, виражена в іноземної валюті (в тому числі за операціями з цінними паперами та корпоративними правами), підлягає перерахунку на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики) за монетарними статтями.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо відсутності у позивача економічної доцільності та мети у здійсненні господарської діяльності при укладенні договорів про переведення боргу.

Так, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, вказані договори дозволяли використовувати експортну виручку ДП «Дрінкс Україна» для сплати заборгованості ТОВ «Аква Енерджі» та ТОВ «СК Трейд», які в подальшому відшкодовують затрати, понесені ДП «Дрінкс Україна», в гривнях, що передбачено умовами договорів.

Отже, зазначене вище свідчить, що укладення договорів переведення боргу від 01.02.2012 №1-12 та від 27.02.2012 №02-12 є економічно доцільним та безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, враховуючи, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 25.06.2015 №0000222200.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду суб'єктом владних повноважень адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1218 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору податкове повідомлення - рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання на загальну суму 382370,00 грн.

Враховуючи, що даний спір може призвести до зменшення майна особи, колегія суддів вважає, що даний адміністративний позов має майновий характер, тому в ставка судового збору за подання апеляційної скарги повинна складати 6309,10 грн (382370,00х1,5%х1,1).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2015 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути з Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (ідентифікаційний код 39482774, адреса: 16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Поштова, буд. 2) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6309 (шість тисяч триста дев'ять) гривень 10 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 14.12.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.