Ухвала

від 17.12.2015 по справі 227/5159/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 227/5159/14-ц Номер провадження 22-ц/775/902/2015

Головуючий у 1 інстанції: Здоровиця О.В. Єдиний унікальний номер 227/5159/15-ц

Суддя - доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/902/2015

Категорія: 47

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Кішкіної І.В., Гапонова А.В.

за участю секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Артемівську Донецької області апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське сортонасінницьке підприємство» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське сортонасінницьке підприємство» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Добропільська районна державна адміністрація про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Добропільська районна державна адміністрація про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов. Посилається на те, що суд не у повному обсязі з'ясував усі обставини, які мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права. Судом не враховано, що договір оренди землі, укладений 7 вересня 2012р. між ним, позивачем, та Добропільською районною державною адміністрацією, за яким позивачу була передана в оренду строком на 20 років земельна ділянка площею 4, 8097 га має всі істотні умови, пройшов обов'язкову державну реєстрацію, не визнаний недійсним або розірваним, тому позивач користується земельною ділянкою на достатніх правових підставах. Перехід права власності від власника невитребуваних паїв - Добропільської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 не є підставою для зміни умов або розірвання договору, адже згідно ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання умов договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі, аналогічний зміст містить і п. 39 договору оренди землі. Позивач користується земельною ділянкою з дня укладення договору оренди - з 7 вересня 2012р. до даного часу, земельна ділянка не вибувала з його користування, тому акт приймання - передачі земельної ділянки, підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є фіктивним, а відсутність факту передачі земельної ділянки орендарю за актом приймання - передачі є самостійною підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним згідно ч.2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Укладення договору оренди між власником земельної ділянки ОСОБА_3 з ОСОБА_1 під час знаходження цієї земельної ділянки у фактичному користуванні позивача на підставі договору оренди є порушенням права орендаря самостійно господарювати на землі, передбаченого ст. 25 Закону України «Про оренду землі» та ч.5 ст. 203 ЦК України. Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 за життя не отримав документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, передбачений ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», тому позиція суду щодо автоматичного припинення дії договору оренди землі від 12.06.2013р. в момент отримання ОСОБА_3 документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, відповідно до вищезазначеної статті, є безпідставною. Передача земельної ділянки іншій особі у той час, коли вона знаходиться у законному орендному користуванні позивача суперечить законодавству, а значить спірний договір оренди є недійсним (фіктивним) правочином.

В засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджено письмовими розписками представників відповідачів ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - ОСОБА_5, повідомленнями про вручення поштових відправлень - судових повісток відповідачу ОСОБА_2 та третій особі - Добропільській районній державній адміністрації, від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.09.2012 року між ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» та Добропільською райдержадміністрацією був укладений договір оренди землі, що зареєстрований у відділі Держкомзему у Добропільському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.09.2012 року № 142208444003003. Відповідно до умов вказаного договору Добропільська державна районна адміністрація (Орендодавець) надала в оренду товариству (Орендар) в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Криворізької сільської ради за межами населених пунктів площею 4,8097 га, у тому числі площею 4,8097 га рілля (не витребувані паї) строком на 20 років. Вказана земельна ділянка була передана орендарю 07.09.2012 року, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки площею 4.8097га.

1 грудня 2012р. ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого він успадкував після смерті матері ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) в землях колективного сільськогосподарського підприємства «1-е Травня» Добропільського району Донецької області розміром 5,676 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки(паю) в натурі (на місцевості), що посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1, виданим 02.06.1997 року Добропільською районною державною адміністрацією Донецької області, зареєстрованим 02.06.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 1447 та перереєстрованого на ім'я спадкодавиці 07.07.2000 року.

3 грудня 2012р. ОСОБА_3 отримав сертифікат НОМЕР_2 на право на земельну частку (пай), згідно з яким йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 1 грудня 2012р. №1866 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП 1 травня розміром 5, 767 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 3 грудня 2012р. у Книзі реєстрації сертифікатів прав на земельну частку (пай) за №3822.

9 квітня 2013р. ОСОБА_3 звернувся у Добропільську районну державну адміністрацію із заявою про заміну сертифіката про право на земельну частку (пай) на документ, що посвідчує право на земельну ділянку та просив передати йому у власність земельну ділянку площею 4, 8096 га у тому числі 4, 8096 га ріллі із земель колишнього КСП «1 травня» Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області.

Розпорядженням Добропільської районної державної адміністрації від 15 квітня 2013р. №156 замінено сертифікат на право на земельну частку (пай) громадянину ОСОБА_3 на свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 4,8096 га, в тому числі 4,8096 га ріллі, згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП «1 травня» на території Криворізької сільської ради за межами населених пунктів. Громадянину ОСОБА_3 оформити та зареєструвати в установленому законодавством порядку право власності на земельну ділянку, замість сертифіката на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП «Перше травня» на території Криворізької сільської ради за межами населених пунктів. Управлінню Держземагенства у Добропільському районі Донецької області внести зміни до земельно - кадастрової документації.

На підставі заяви ОСОБА_3 виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок (паїв) в натурі (на місцевості).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 29 квітня 2013р. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, площа земельної ділянки 4, 8096га, цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, дата державної реєстрації земельної ділянки 15 квітня 2013р..

1 листопада 2013р. укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, за яким ОСОБА_3 передав земельну ділянку в оренду ОСОБА_1 строком на 10 років. Невід'ємною частиною договору є кадастровий план земельної ділянки, акт приймання - передачі земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна, сформованою 15.07.2015р. право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 зареєстроване 29 квітня 2013р. за ОСОБА_3, 4 листопада 2013р. здійснено державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ОСОБА_1, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,8096 га, у тому числі 4,8096 га ріллі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті право на земельну частку (пай) успадкувала ОСОБА_2, що підтверджено копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 червня 2015р..

Ухвалою від 24 квітня 2015р. суд залучив ОСОБА_2 до участі у справі у якості правонаступника відповідача ОСОБА_3.

4 вересня 2015р. право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, що підтверджено витягом з цього реєстру.

Відмовляючи у задоволенні позову суд обґрунтовано виходив із того, що оспорюваний позивачем договір оренди між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладений з дотриманням вимог закону та підстав для визнання його недійсним немає. ОСОБА_3 став власником вказаної земельної ділянки в результаті заміни сертифікату на право на земельну частку (пай) на свідоцтво про право власності на земельну ділянку, тому правомірно уклав договір оренди з ОСОБА_1.

Суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на те, що укладений 7 вересня 2012р. між ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» та Добропільською районною державною адміністрацією не визнаний недійсним, не розірваний, тому перешкоджав укладенню договору оренди між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а акт приймання - передачі об'єкту оренди між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є фіктивним, оскільки позивач продовжує користуватись земельною ділянкою.

Із тексту договору оренди землі, укладеного 7 вересня 2012р. між ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» та Добропільською районною державною адміністрацією вбачається, що в оренду строком на 20 років передано земельну ділянку площею 4,8097 га, у тому числі 4,8097 га ріллі (невитребувані паї).

Згідно із ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року

№ 899-IV нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Той факт, що у договорі оренди землі, укладеному між позивачем та Добропільською районною державною адміністрацією не було зазначено, що договір укладений на строк до моменту отримання власниками державних актів про право власності на земельну ділянку не є підставою для не застосування до правовідносин, що виникли між сторонами вимог закону.

Доводи апеляційної скарги також зводяться до того, що договір оренди земельної ділянки, укладений 7 вересня 2012р. між ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» та Добропільською районною державною адміністрацією не визнаний недійсним, не розірваний, тому перешкоджав укладенню іншого договору оренди стосовно тієї ж земельної ділянки.

Вказані доводи не можуть бути підставою для скасування рішення. Предметом договору оренди між позивачем та Добропільською районною державною адміністрацією є земельні ділянка загальною площею 4,8097га рілля невитребувані паї. Після отримання ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку в результаті заміни сертифікату на право на земельну частку (пай) предмет оренди змінився та зобов'язання сторін за договором від 7 вересня 2012р. припинились.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз'яснено, що згідно з п. 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги ст. ст. 203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Під час реєстрації права власності на земельну ділянку внаслідок неналежного виконання державним реєстратором своїх обов'язків ОСОБА_3 не був виданий правовстановлюючий документ, який посвідчував його право власності на земельну ділянку, у зв'язку з чим судом у даній справі винесено окрему ухвалу. Однак, право власності на земельну ділянку виникло у ОСОБА_3 з моменту його державної реєстрації, тому висновок суду про правомірне розпорядження власником своєю земельною ділянкою є вірним.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до перечислення обставин, які були предметом розгляду суду першої інстанції та висновків суду не спростовують. Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське сортонасінницьке підприємство» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: