Постанова

від 10.11.2010 по справі 7169/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 листопада 2010 р. № 2-а- 7169/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Венглюк Т.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодент Проект" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення , В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технодент Проект" (надалі позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (надалі відповідач), в якому, уточнивши позовні вимоги, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000331800/0 від 18.052010 року, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 49150, 00 грн. та накладено штрафну санкцію у розмірі 24575, 00 грн., усього: 73725, 00 грн., а також відшкодувати з бюджету державне мито.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Технодент Проект" вказало, що Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова провела документальну невиїзну перевірку підприємства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Будпласт-1» за грудень 2008 року. Фактично перевірка була проведена податковим органом без участі ТОВ «Технодент Проект» та без отримання особистих пояснень посадових осіб підприємства та їх документального підтвердження. Під час перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова не використаний жодний первинний документ фінансово-господарської діяльності підприємства, а висновки акту, на думку позивача, є не законними та ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючого. 27.05.2010 року ТОВ «Технодент Проект» засобами поштового зв'язку отримало податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000331800/0 від 18.05.2010 року, згідно якого ДПІ у Київському районі м. Харкова встановлено порушення підприємством позивача п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про ПДВ» та нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 49150,00 грн., штрафна санкція 24575,00 грн., а усього 73725,00 грн. Оскільки висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та незаконними, прийняте податковою на їх підставі рішення є також протиправним, і тому підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням уточнень, просили суд задовольнити позов.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова, позов не визнала. У письмових запереченнях на позов вказала, що з 07.04.10р. по 22.04.10р. ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Технодент Проект» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Будпласт - 1» за грудень 2008р. Під час проведення перевірки, податкова діяла в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. За результатами перевірки складено Акт № 2032/18-010/31340714 від 22.04.10р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000331800/0 від 18.05.10р.- на загальну суму 73725.00 грн., з яких основний платіж - 49150,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 24575,00 грн. В ході проведення перевірки було встановлено порушення підприємством позивача вимог пп. 7.4.1., пп. 7.4.4., п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, в результаті чого платником було занижено податок на додану вартість за грудень 2008 року до сплати в бюджет на суму 49150,00грн. До таких висновків податкова інспекція дійшла у зв'язку з тим, що укладена угода між ТОВ "Будпласт-1" та ТОВ «Технодент Проект» на поставку товару не спричиняє реального настання правових наслідків. Відповідач стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно, з дотриманням вимог діючого законодавства, сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначена у податковому повідомленні - рішенні №000331800/0 від 18.05.10р. року є обґрунтованою.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав письмові заперечення на позов, просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технодент Проект" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ - 31340714.

На обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в ДПІ у Київському районі міста Харкова, № 2110 від 20.02.2001 року.

Вказані обставини визнані сторонами у справі, щодо цих обставин відсутній спір, суд не має сумнівів в достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а тому в силу ч.3 ст.72 КАС України суд не вбачає потреби в додатковому доказуванні цих обставин перед судом.

У періоді, що перевірявся, ТОВ "Технодент Проект" було платником податків: з податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств, податку з доходів найманих працівників, комунального податку.

За матеріалами справи з 07.04.2010 року по 22.04.2010 року ДПІ у Київському районі міста Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодент Проект" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Будпласт 1", код ЄДРПОУ 35348717 за грудень 2008 року.

Результати перевірки були оформлені актом від 22.04.2010р. №2032/18-010/31340714.

18.05.2010р. ДПІ у Київському районі міста Харкова з посиланням на даний акт перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000331800/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 73725, 00 грн., з яких 49150 - основний платіж, 24575, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугували відображені в акті від 22.04.2010р. №2032/18-010/31340714 висновки відповідача, ДПІ у Київському районі міста Харкова про порушення ТОВ "Технодент Проект" вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями.

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесений на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб дій органів державної податкової служби України під час здійснення контролю за платниками податків з питання повноти нарахування податкових зобов'язань визначений п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» , п.п. В«бВ» якого передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Аналогічне по суті правило міститься і в п.11 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом -Інструкція), де указано, що податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за розглядом матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758 (із змінами та доповненнями), протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків щодо акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Вимоги до оформлення акту перевірки встановлені Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205; згідно з яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7 Порядку); за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті (п.п.2.3.2 Порядку).

Вивчивши наявний у справі акт № 2032/18-010/31340714 від 22.04.10р., з посиланням на який було винесене спірне податкове повідомлення - рішення від 18.05.2010 року № 000331800/0, суд відзначає, що головним державним податковим ревізором - інспектором ДПІ у Київському районі м. Харкова ОСОБА_3 на підставі п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Технодент Проект" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Будпласт -1" за грудень 2008 року в розрізі контрагентів.

Перевірка проводилась з 07.04.2010 року по 22.04.2010 року. При перевірці були використані наступні документи: установчі документи ТОВ "Технодент Проект", декларації з податку на додану вартість ТОВ "Технодент Проект" за грудень 2008 року з усіма передбаченими діючим законодавством додатками, лист ДПІ у Київському районі м. Харкова від 25.01.2010р. № 795/10/18-010, лист ТОВ "Технодент Проект" вх. ДПІ № 2219/10 від 01.02.2010 року, податкові декларації з ПДВ за грудень 2008 року з Додатками 5 по контрагенту ТОВ "Будпласт 1" (ЄДРПОУ 35348717) та акт перевірки ТОВ "Будпласт 1" (ДПІ у Московському районі м. Харкова) від 26.11.2009 року за № 6908/18/35348717.

На арк. 8 Акту перевірки зазначено, що зробити висновок щодо правильності формування валових витрат ТОВ "Технодент Проект" немає можливості, тому що посадовою особою підприємства не надано пояснень та їх документальних підтверджень щодо відображення сум витрат по придбанню ТОВ "Будпласт - 1" товару у податковому обліку з податку на прибуток підприємства - це питання буде розглянуто в ході проведення комплексної перевірки ТОВ "Технодент Проект".

З акту ДПІ № 2032/18-010/31340713 від 22.04.2010 року вбачається, що всі без винятку операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технодент Проект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпласт-1» були проведені на підставі відповідних первинних документів, правомірність яких ніким, у тому числі ДПІ у встановленому Законом порядку не оскаржується.

Висновки ДПІ у Київському районі м. Харкова, викладені в акті перевірки № 2032/18-010/31340713 та податкове повідомлення - рішення, яке було прийняте на його підставі, обґрунтовані поясненнями посадової особи ТОВ «Релан».

Разом з тим, ТОВ «Технодент Проект» не мало правовідносин з підприємством ТОВ «Релан», а висновки ДПІ, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення - рішення спростовуються документально.

Так, відповідно до приписів п.п 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Стаття 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що при взаємовідносинах між суб'єктами господарювання: позивачем та юридичною особою ТОВ «Будпласт-1», Товариство з обмеженою відповідальністю «Технодент Проект» придбало у підприємства будматеріали на загальну суму 245.750,00грн.

За отримані товари ТОВ «Технодент Проект» розрахувалося з ТОВ «Будпласт-1» у безготівковому порядку. Зазначена обставина відображена податковою в акті перевірки.

По взаємовідносинам з даним підприємством, «Технодент Проект» згідно податкової декларації з ПДВ за грудень 2008 р., було включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 49150,00 грн.

При цьому суд зазначає, що позивач і його контрагент ТОВ «Будпласт-1» зареєстровані платником ПДВ, про що мають видані органом податкової служби свідоцтва платника ПДВ, які не анульовані та не скасовані у встановленому законом порядку.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю товару податкову накладну, яка має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену в статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис товарів та їх кількість тощо.

Згідно із пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону, податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом та складається у момент виникнення податкових зобов'язань в двох примірниках.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Відповідно до приписів п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пунктів 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 вищевказаної статті закону, про реєстрацію особи платником податку на додану вартість органом державної служби такій особі надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Згідно з п.п. 2,5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом Закону документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкові накладні були виписані контрагентом ТОВ «Технодент Проект» в період, коли підприємство значилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб України, перебувало у податковій інспекції за місцем своєї реєстрації на податковому обліку як платник ПДВ, видане йому свідоцтво платника ПДВ не було анульовано, чи визнане недійсним у встановленому законом порядку.

Угода, яка була укладена між позивачем та ТОВ «Будпласт-1» відповідає вимогам закону, була завершена належним виконанням ще у 2008 році, підприємства за договором є платниками ПДВ.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону.

Чинне законодавство України не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товарів (робіт, послуг), на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами контрагентів правил господарської діяльності.

За таких обставин, враховуючи, що на момент здійснення господарської операції контрагент підприємства був та залишається наразі зареєстрованим у встановленому Законом порядку, як платник ПДВ та перебуває на податковому обліку, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ні підприємства позивача, ні контрагента не анульовано у встановленому законом порядку, ТОВ Технодент Проект» на підставі виписаних контрагентом податкових накладних сплатило до бюджету податок на додану вартість в ціні придбаних товарів, а тому ТОВ «Технодент Проект» має право на податковий кредит.

З огляду на викладене, висновок ДПІ про порушення ТОВ "Технодент Проект " п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідачем, який в силу Закону України В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення - рішення, а тому суд доходить висновку, що це податкове повідомлення - рішення порушує права і інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді оплати судового збору, які згідно з ст.87 КАС України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь в сумі 3,40грн.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодент Проект" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000331800/0 від 18.05.2010 року, на суму 73725,00 грн. (сімдесят три тисячі сімсот двадцять п'ять грн.).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2010 року.

Суддя О.В. Панченко