Постанова

від 10.12.2015 по справі 816/4601/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4601/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іваненка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрукович Ю.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Новосанжарському районі Полтавської області, третя особа - Відділ Держземагенства у Новосанжарському районі Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Новосанжарському районі Полтавської області про визнання незаконними та скасування рішень від 21 серпня 2015 року № РВ-53001615232015, № РВ- 5300165242015, № РВ-5300165252015 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; зобов'язання внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок загальною площею 0,59 га, з яких: 0,22 га для ведення особистого підсобного господарства, 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства, 0,25 га для обслуговування житлового будинку на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на незаконність та безпідставність оскаржуваних рішень. Зазначала, що звернулась до Відділу Держземагенства у Новосанжарському районі із заявами та доданими документами щодо державної реєстрації земельних ділянок загальною площею 0,59 га, з яких: 0,22 га для ведення особистого підсобного господарства, 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства, 0,25 га для обслуговування житлового будинку на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району. Рішеннями від 21 серпня 2015 року № РВ-53001615232015, № РВ-5300165242015, № РВ-5300165252015 позивачу було відмовлено з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру. Наголошувала, що вказані рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки перешкоджають їй розпоряджатись земельними ділянками, які є приватною власністю на підставі рішення Новосанжарського районного суду від 20.06.2014 №542/710/14-ц, тому оскаржувані рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Протокольною ухвалою суду від 10.12.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відділ Держземагенства у Новосанжарському районі Полтавської області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов.

Відповідач позовні вимоги визнав в частині визнання протиправними та скасування рішень від 21 серпня 2015 року № РВ-53001615232015, № РВ- 5300165242015, № РВ-5300165252015 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Представник третьої особи ставлення відповідача до позову підтримав.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що після померлого 29 вересня 2013 року ОСОБА_5, залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 0,59 гектарів в межах згідно з планом, з яких, 0,22 га для ведення особистого підсобного господарства, 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства та 0,25 га для обслуговування жилого будинку, місцезнаходження земельної ділянки на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії УІ-ПЛ № 025419 від 29.06.1998 року.

Відповідно до заповіту посвідченого 03.11.2001 року в Кунцівській сільській раді Новосанжарського району Полтавської області, померлий ОСОБА_5 заповів усе своє майно своїй дочці ОСОБА_4 /а.с. 14/.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20.06.2014 по справі № 542/710/14-ц, яке набрало законної сили 02.07.2014, визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку, площею 0,59 га в межах згідно з планом, з яких: 0,22 га для ведення особистого підсобного господарства; 0,12га для ведення особистого підсобного господарства; 0,25 га для обслуговування жилого будинку, місцезнаходження земельної ділянки на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, права на яку посвідчені Державним актом на право приватної власності на землю серії УІ-ПЛ № 025419 від 29.06.1998 року, як за спадкоємницею за заповітом після померлого 29 вересня 2013 року батька ОСОБА_5 /а.с.18/.

30.12.2014 ОСОБА_4 звернулася до державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Новосанжарському районі Полтавської області із заявами про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок загальною площею 0,59 га в межах згідно з планом, з яких: 0,22 га для ведення особистого підсобного господарства; 0,12га для ведення особистого підсобного господарства; 0,25 га для обслуговування жилого будинку, місцезнаходження земельної ділянки на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

За результатами розгляду вказаних заяв рішеннями Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Новосанжарському районі Полтавської області ОСОБА_2 № РВ-5300101532014 від 30.12.2014 року та Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Новосанжарському районі Полтавської області ОСОБА_6 № РВ-5300101552014 від 30.12.2014 року та № РВ-5300101572014 від 30.12.2014 року, відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, було відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на вище вказані земельні ділянки, у зв'язку з невідповідністю поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: частина земельної ділянки попадає в прибережну смугу річки Ворскла, до річки Ворскла менше 14 метрів та рекомендовано звернутися в проектну організацію.

За результатами судового оскарження вказані рішення були визнані судом протиправними та скасовані.

11 серпня 2015 року позивач повторно звернулась до державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Новосанжарському районі Полтавської області із заявами про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок загальною площею 0,59 га в межах згідно з планом, з яких: 0,22 га для ведення особистого підсобного господарства; 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства; 0,25 га для обслуговування жилого будинку, місцезнаходження земельної ділянки на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

21 серпня 2015 року Державним кадастровим реєстратором Відділу Держземагенства у Новосанжарському районі Полтавської області винесені рішення №РВ-5300165232015, №РВ-5300165242015 , №РВ-5300165252015 про відмову у внесенні відомостей щодо земельних ділянок до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: відповідно до ч.1 ст.60 Земельного кодексу України та ч.1 ст.88 Водного кодексу України, вздовж річок з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх відносності встановлюються прибережні захисні смуги. Згідно п.б ч.2 ст.60 Земельного кодексу України та п.б ч.2 ст.88 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари-50 метрів. Частиною 1 статті 61 Земельного кодексу України та ч.1 ст.89 Водного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Пунктом а та п.г ч.2 статті 61 Земельного кодексу України та п.1 та п.4 ч.2 ст.89 Водного кодексу України встановлено, що у прибережних захисних смугах уздовж річок забороняється - розорювання земель (підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних) у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Крім того зазначено, що в Земельному кодексу України та Водному кодексу України відсутні норми, які б регулювали передачу земельних ділянок водного фонду в приватну власність громадянам. Та рекомендовано звернутися в проектну організацію, яка виготовляла технічну документацію.

Вважаючи дані рішення необґрунтованими та протиправними, позивач звернулась до суду про визнання їх незаконними та скасування, зобов'язання внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок загальною площею 0,59 га, з яких: 0,22 га для ведення особистого підсобного господарства, 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства, 0,25 га для обслуговування житлового будинку на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку рішенням від 21 серпня 2015 року № РВ-53001615232015, № РВ- 5300165242015, № РВ-5300165252015 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та перевіряючи їх відповідність вказаним вище критеріям, суд виходить із наступного.

Питання державної реєстрації земельних ділянок врегульовані положеннями Закону України "Про державний земельний кадастр", постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру".

Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Положеннями ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру, а саме, що відомості про межі земельної ділянки до Державного земельного кадастру вносяться :

- на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79 -1 Земельного кодексу України, при їх формуванні;

- на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України;

- на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Частинами 2 та 4 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Відповідно до пунктів 6, 7 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно пункту 109 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку (пункт 111 Порядку №1051).

Судом встановлено, що державним кадастровим реєстратором відділу Держземагенства у Новосанжарському районі при прийнятті оскаржуваних рішень не вказано яким саме вимогам, перелік яких визначено статтею 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", не відповідають подані на розгляд документи. Натомість у рішеннях про відмову у внесенні відомостей (змін до них) містяться висновки щодо знаходження частини земельної ділянки в прибережній смузі річки Ворскла та до річки Ворскла менше 14 метрів.

Відповідно до положень статті 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

В ході розгляду справи, судом досліджено технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 для ведення особистого підсобного господарства по вул. Леніна, 18 на території с. Кунцеве Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Леніна, 18 на території с. Кунцеве Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та встановлено, що земельна ділянка площею 0,22 га для ведення особистого підсобного господарства, земельна ділянка площею 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства та земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд містить перелік обмежень щодо використання даних земельних ділянок, зокрема, відомості щодо водоохоронного обмеження, водоохоронної зони та прибережної захисної смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах.

Згідно ст. 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем було відмовлено у внесенні відомостей саме з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Однак, відповідачем при розгляді заяв ОСОБА_4 не було враховано перебування земельних ділянок загальною площею 0,59 га на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.05.2015 року № 641, рішення Новосанжарського районного суду від 20.06.2014 у справі №542/710/14-ц.

Згідно частини 2 статті 1 Земельного кодексу України право власності на землю гарантується.

Отже, право позивача на земельну ділянку є беззаперечним.

Згідно частини 1 статті 154 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Також, суд звертає увагу, що позивачем виконано всі вимоги для належного здійснення реєстрації відомостей стосовно земельної ділянки, що належить йому на праві власності, в тому числі виготовлено технічну документацію та подано заяву та відповідні додатки. До вказаних документів технічного змісту у відповідача претензій не визначено.

Таким чином, оспорювані рішення державного кадастрового реєстратора порушують права позивача, оскільки позивач є власником в порядку спадкування земельної ділянки загальною площею 0,59 га за адресою вул. Леніна, 18 на території с. Кунцеве Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та користувачем земельної ділянки площею 0,22 га цільовим призначенням якої є ведення особистого підсобного господарства, земельної ділянки площею 0,12 га цільовим призначенням якої є ведення особистого підсобного господарства та земельної ділянки площею 0,25 га цільовим призначенням якої є будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Проте внаслідок відмови в реєстрації вищевказаних земельних ділянок позивач позбавлена права розпоряджатися цими земельними ділянками та будинком як користувач землі і власник будинку.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що рішення від 21.08.2015 № РВ-53001615232015, № РВ- 5300165242015, № РВ-5300165252015 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є необґрунтованими та такими, що прийняті без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані дані рішення.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідачем було визнано позовні вимоги в частині оскарження спірних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 3 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, беручи до уваги той факт, що відповідачем позов визнано у частині оскарження спірних рішень, позовні вимоги в частині скасування рішень від 21.08.2015 № РВ-53001615232015, № РВ- 5300165242015, № РВ-5300165252015 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру підлягають задоволенню.

Рішення, що оскаржується є правовими актами індивідуальної дії. Згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неправомірності воно визнаються судом протиправним і скасовується.

Таким чином, згідно частини другої статті 11 Кодексу, рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 21.08.2015 № РВ-53001615232015, № РВ- 5300165242015, № РВ-5300165252015 слід визнати протиправними та скасувати.

Разом з тим, суд вважає позовні вимоги про зобов'язання внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок загальною площею 0,59 га, з яких: 0,22 га для ведення особистого підсобного господарства, 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства, 0,25 га для обслуговування житлового будинку на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району передчасними.

Повноваженнями про прийняття рішень щодо державної реєстрації наділені державні реєстратори, що передбачено нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком № 1051.

Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Суд не може зобов'язати відповідача вчинити дії, які він зобов'язаний зробити в силу Закону.

Підстав вважати, що відповідач буде відмовлятись від виконання таких дій на даний час немає.

У зв'язку з зазначеним суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Новосанжарському районі Полтавської області, третя особа - Відділ Держземагенства у Новосанжарському районі Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства у Новосанжарському район Полтавської області від 21 серпня 2015 року № РВ-53001615232015, № РВ- 5300165242015, № РВ-5300165252015 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Відділу Держземагенства у Новосанжарському районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 37464381) на користь ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 15 грудня 2015 року.

Суддя С.А. Іваненко