Постанова

від 16.12.2015 по справі 910/13300/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 910/13300/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Гоголь Т.Г., Сибіги О.М. перевіривши матеріали касаційної скаргиДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 у справігосподарського суду м. Києва за позовомприватного підприємства "Лендгранд" доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" простягнення 189361,31 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:не з'явились; від відповідача:Пантелейчук О.В. - дов. №1431 - НЮ від 16.06.2015; ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 06.07.2015 господарського суду м. Києва (суддя: Отрош І.М.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено з ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь ПП "Лендгранд" 152485,00 грн. основного боргу, 551,45 грн. 3% річних, 11029,05 грн. пені та 21347,90 грн. інфляційних нарахувань, 3708,27 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою від 22.10.2015 Київського апеляційного господарського суду (судді: Гончаров С.А. - головуючий, Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.) рішення від 06.07.2015 господарського суду м.Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач довів належними доказами наявність заборгованості відповідача та перевіривши наданий позивачем розрахунок, господарські суди дійшли висновку про часткове їх задоволення.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Скаржник вказує на відсутність своєї вини та на порушення норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 614, 625 Цивільного кодексу.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить в задоволені касаційної скарги відмовити та залишити в силі судові рішення попередніх інстанцій, оскільки вважає, що відповідач порушив умови договору щодо оплати.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що 03.09.2008 ПП "Лендгранд" (виконавець) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" (замовник) уклали договір на проведення проектно-вишукувальних робіт №ПЗ/ЗС-082573/НЮ, відповідно п.1.1 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 28.05.2014 до договору №ПЗ/ЗС-082573/НЮ від 03.09.2008) замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати вишукувальні роботи з виготовленням технічного звіту по топографо-геодезичних роботах (кадастрова зйомка місцевості вздовж залізниці на лінії Гречани-Ларга) та виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування замовнику для розміщення та обслуговування будівель і споруд залізничного транспорту в адміністративних межах Малиницької сільської ради площею 12,3 га, в межах Копистинської сільської ради площею 121,0 га та в межах Масівецької сільської ради площею 5,00 га Хмельницького району Хмельницької області і зареєструвати земельні ділянки в Державному земельному кадастрі.

Пунктами 2.2 та 2.5 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 28.05.2014) сторони обумовили, що датою завершення робіт є 01.06.2015 з правом дострокового виконання робіт. Роботи вважаються виконаними належним чином і підлягають негайному прийманню їх замовником та оплаті по стадіям з моменту виконання наступних дій виконавцем: 1 стадія: 1) передача виконавцем замовнику одного примірника технічного звіту з кадастрової (горизонтальної) зйомки в електронному вигляді та на паперових носіях по акту здачі-приймання виконаних робіт; 2 стадія: 1) передача виконавцем замовнику двох примірників погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (по кожній адміністративно-територіальній одиниці окремо) по акту здачі-приймання виконаних робіт; 2) передача виконавцем замовнику витягу з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки з копією акта приймання-передачі документації до Державного фонду документації із землеустрою відповідного відділу Держземагенства.

За п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 28.05.2014) вартість робіт за договором становить 327365,00 грн. без ПДВ згідно з протоколом про договірну ціну (додаток 1 та додаток 1.1 до договору, що є його невід'ємними частинами) та кошторисом на виконання відповідних робіт (додаток 2, додаток 2.1 та додаток 2.2 до договору, що є його невід'ємною частиною).

Відповідно п.п. 3.4.1 та 3.4.2 договору (в редакції додаткової угоди від 27.12.2012) протягом тридцяти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по 1 стадії замовник здійснює оплату виконаних робіт в розмірі 50% від суми договору. Протягом тридцяти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по 2 стадії замовник проводить повну оплату виконаних робіт.

Згідно п.10.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 28.05.2014) цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 01.06.2015. У разі, якщо сторони до цього строку не виконали в повному обсязі свої зобов'язання за цим договором, то він продовжує свою дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору ПП "Лендгранд" виконано роботи, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт №082573/НЮ-2 від 26.01.2015, який підписаний та скріплений печатками сторонами. Однак відповідач не розрахувався за виконані позивачем роботи.

Пунктами 5.2 та 5.4 договору сторони обумовили, що замовник протягом 10-ти банківських днів від дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт і оплатити виконані роботи або направити мотивовану відмову від приймання робіт. При порушенні термінів приймання робіт за п.5.2 цього договору, документація вважається прийнятою без зауважень.

Господарськими судами встановлено, що акт приймання-передачі виконаних робіт №082573/НЮ-2 підписаний виконавцем 26.01.2015, а замовником 23.02.2015, тому відповідно ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, п.п. 3.4.2, 5.2 договору, відповідач повинен був оплатити виконані роботи до 07.04.2015 (по 06.04.2015 включно).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарськими судами встановлено, що спірні правовідносини випливають з договору підряду.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно ст. 854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

За ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарські суди дійшли висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 152485,00 грн., оскільки матеріали справи містять докази факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного та повного розрахунку з позивачем за виконані роботи.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 6.2 та 6.4 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки. Нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно п. 3 ч.1 ст.611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного Кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України.

Враховуючи викладене, господарські суди дійшли висновку, що оскільки відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання за виконані підрядні роботи, суд перевіривши розрахунок 3% річних та пені, а також інфляційних нарахувань та дійшов висновку, що обґрунтованим початком нарахування 3% річних є 07.04.2015, тому стягненню підлягають пеня в сумі 11029,05 грн., 3% річних в сумі 551,45 грн., інфляційні витрати в сумі 21347,90 грн.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження відповідача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.111 5 , п.1 ст.111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 22.10.2015 Київського апеляційного господарського суду зі справи №910/13300/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Г. Гоголь

О.М. Сибіга