Рішення

від 17.12.2015 по справі 904/9619/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.15 Справа № 904/9619/15

За позовом товариством з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми "КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС", м. Рівне

до товариства з обмеженою відповідальністю "СП СНАБТОРГ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 26 162,68 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Гаркуша К.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 29.01.2013

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми "КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС" (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "СП СНАБТОРГ" (далі-Відповідач) про стягнення за Договором №08/06/2015 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 08.07.2015 заборгованості в сумі 25 724,17 грн., з яких 21 059,00 грн. - основного боргу, 2 815,56 грн. - пені, 1 488,55 грн. - 30% річних, 379,06 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2015 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору №08/06/2015 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 08.07.2015 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати Відповідачем за надані Позивачем послуги.

Судовому засіданні 26.11.2015 розгляд справи був відкладений на 16.12.2015, згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

25.11.2015 Позивач подав до господарського суду заяву, відповідно до якої збільшив розмір позовних вимог до суми 26 162,68 грн., з якої: 19 559,00 грн. - основного боргу, 4 182,87 грн. - пені, 2 420,81 грн. - 30% річних. Заява Позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Позивач в судове засідання з’явився, збільшені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судові засідання, призначені на 26.11.2015, 16.12.2015 не з’явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позов та витребувані докази не надав. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (поштові повідомлення №№4910801347038, 5200100779410, 4910801270841).

Оскільки неможливість присутності в судових засіданнях представника Відповідача документально підтверджена не була, надані Позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.12.2015 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми "КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС" (далі-Перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "СП СНАБТОРГ" (далі-Замовник) був підписаний Договір №08/06/2015 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі-Договір), відповідно до пункту 1 якого Перевізник зобов’язується виконати перевезення вантажу, переданого йому Замовником, за що Замовник зобов’язаний сплатити Перевізнику встановлену суму фрахту.

Пунктом 2 Договору передбачено, що відправником є Madeni Esya Tekstil Sannayi Ticaret LTD.STI вантажу виробів з пластику (госп.товари) вагою брутто 3881 кг, завантаженого в Стамбулі Madeni Esya Tekstil Sannayi Ticaret LTD.STI 08.06.2015 з митним оформленням після завантаження та вартістю вантажу згідно CMR, отримувачу ТОВ "СП Снабторг", з митним оформленням перед розвантаженням у м. Дніпропетровську, вул. Криворізька (митний пост №1). Сума фрахту за один автомобіль становить 1000 доларів США (оплата за митне оформлення всіх документів при замитненні вантажу та його розмитненні в суму фрахту не включена та здійснюється за рахунок Замовника).

Згідно з пунктом 3.1 Договору, Замовник оплачує Перевізнику вартість перевезення (суму фрахту) та платежі, що виникають по даному перевезенню, протягом 10-ти днів з дня отримання рахунку, товарно-транспортної накладної (CMR) та акту виконаних робіт.

Відповідно до пункту 7.3 Договору, він укладений на строк з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Позивач виконав свої зобов’язання за Договором-заявкою належним чином, вантаж доставлено з пункту відправлення в пункт призначення у визначений умовами Договору строк, без пошкоджень та псувань в кількості відповідно до товаросупровідних документів, що підтверджується оформленими належним чином товарно-транспортною накладною, яка містяться в матеріалах справи (а.с. 13).

Для оплати за надані послуги Позивач виставив Відповідачу рахунок №А0000019923 від 15.06.2015 на суму 21 059,00 грн., який, як вказує Позивач, Відповідачем оплачений не був.

Також, Позивач надав Відповідачу акт №А0000019923 від 17.06.2015 здачі-приймання виконаних робіт до рахунку №А0000019923, однак останнім зазначений акт підписано не було.

В подальшому, 09.11.2015 Відповідач здійснив часткову оплату за надані згідно договору послуги на суму 1 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку Позивача, з якої вбачається, що зазначену оплату Відповідачем здійснено згідно рахунку №А0000019923 від 15.06.2015, що свідчить про прийняття Відповідачем до виконання умов Договору та схвалення надання Позивачем відповідних послуг, а отже відсутність підпису Відповідача на акті №А0000019923 від 17.06.2015 здачі-приймання виконаних робіт до рахунку №А0000019923 не може свідчити про неприйняття останнім належним чином наданих Позивачем послуг перевезення.

У зв’язку з викладеним Позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за надані послуги з перевезення, з урахуванням частковою оплати 1 500,00 грн., всього в розмірі 19 559,00 грн.

Станом на час розгляду справи, доказів сплати суми в розмірі 19 559,00 грн. сторонами суду не надано.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. (п. 3 ст. 929 ЦК України).

Згідно статті 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в сумі 19 559,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Крім суми основного боргу Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 4 128,87 грн. та 30% річних в розмірі 2 420,81 грн., розраховані за період з 08.07.2015 по 26.11.2015.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, за прострочку в оплаті рахунків Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині задовольнити, оскільки вказані розрахунки виконані вірно, а саме підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача 4 182,87 грн. - пені, 2 420,81 грн. - 30% річних.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СП СНАБТОРГ" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Балтійська, 87, ЄДРПОУ 39338587) на користь товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми "КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС" (33027, м. Рівне, вул.Київська, 64-А, ЄДРПОУ 03567150) 19 559,00 грн. - основного боргу, 4 182,87 грн. - пені, 2 420,81 грн. - 30% річних, 1 218,00 грн. - судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.12.2015.

Суддя ОСОБА_2