Рішення

від 07.12.2015 по справі 905/2221/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.2015 Справа № 905/2221/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Левшиної Я.О., суддів Сажневої М.В., Шилової О.М., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торгово промислова група АлвісВ» , м. Дніпропетровськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства В«ДТЕК Добропільська ЦЗФВ» , м. Добропілля, Донецька область

про стягнення боргу в сумі 14588,16грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №б/н від 10.04.2015р.); директор ОСОБА_2 (паспорт серія АК № 791535);

від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю № ББУ-ОДО111/СЛ/14 від 10.12.2014р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 26.10.2015р. призначено колегіальний розгляд справи № 905/2221/15 у складі: головуючий суддя Левшина Я.О., судді Шилова О.М., Сажнева М.В.

У судовому засіданні 07.12.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Торгово промислова група АлвісВ» , м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства В«ДТЕК Добропільська ЦЗФВ» , м. Добропілля, Донецька область про стягнення боргу в сумі 14588,16грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №933-ЦО-УМТС від 24.03.2015р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 1, 12, 15, 33, 49, 54, 55, 56, 57 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, 526, 610, 611, 612, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 44, 48, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: виписку з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача; наказ №31.05.12/01 від 31.05.2012р. про вступ на посаду директора ОСОБА_4; договір поставки №925-ЦД-УМТС від 24.03.2015р.; довіреність ББУ/ЦОФД79/14 від 10.12.2014р. на представника позивача; специфікацію б/н від 24.03.2015р.; видаткову накладну №0000033082 від 17.04.2015р. на суму 14588,16грн.; довіреність №155 від 20.04.2015р. на отримання товару; рахунок-фактури №0000007380 від 08.04.2015р. на суму 14588,16грн.; експрес-накладну №59998018126197 від 17.04.2015р.; повідомлення Нової пошти про отримання товару; докази відправлення листу про неналежне виконання умов договору; акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 28.08.2015р; довіреність від 10.04.2015р. на представника позивача; заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді від 11.09.2015р.

Під час розгляду справи відповідач надав: клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з додатками; відзив б/н від 26.10.2015р., в якому останній проти позову заперечив, посилаючись на те, що товаро-супроводжувальні документи не містять дати отримання продукції Публічним акціонерним товариством В«ДТЕК Добропільська ЦЗФВ» , у зв'язку з чим строк оплати продукції у відповідності до умов договору не настав, а отже й відсутні підстави для задоволення позову;клопотання про призначення справи до колегіального розгляду у складі трьох суддів (клопотання задоволено судом); клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи про тлумачення умов договору поставки №925-ЦД-УМТС від 24.03.2015р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Представники позивача у судове засідання 07.12.2015р. з'явились, позовні вимоги підтримали, проти клопотань та доводів відповідача заперечили.

Представник відповідача у судове засідання 07.12.2015р. з'явився, проти позову заперечив, надав клопотання б/н від 24.11.2015р. про залишення позовної заяви без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

24.03.2015р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №925-ЦД-УМТС (далі договір), згідно п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі-продукція), в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець - прийняти та оплатити продукцію відповідно умов цього договору.

У розділі 4 договору сторони визначили строки та умови поставки, зокрема:

п. 4.1. договору: поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, по цінах, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях;

п. 4.2. договору: умови поставки продукції - DDP, згідно «Інкотермс-2010», з урахуванням умов та застережень, які є в даному договорі та/або відповідних специфікаціях до договору. Узгоджене місце призначення поставки визначається сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе всі видатки, пов'язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в узгоджене місце призначення поставки;

п. 4.3. договору: постачальник зобов'язаний надати наступні документи: рахунок; податкову накладну; видаткову накладну; відповідні товаросупровідні накладні; сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт; сертифікат відповідності; дозвіл Держпромнагляду (у випадку, якщо отримання даного документу обов'язково згідно нормам діючого законодавства); інструкцію з експлуатації, технічну документацію, передбачену п. 2.4. даного договору.

Документи (крім податкових накладних), постачальник зобов'язується надати покупцю разом з поставленою продукцією;

п. 4.7. договору: датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних документах, наданих постачальником.

При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на видатковій накладній.

При поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата, вказана в залізнічній накладній, яка свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення;

п. 4.8. договору: зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передання продукції в розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки належної якості, комплектності, асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях до договору. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції.

За умовами п.5.4. договору, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових засобів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 20-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових засобів з поточного рахунку покупця.

Згідно п. 8.1., цей договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2015р. включно.

На виконання умов договору поставки №925-ЦД-УМТС від 24.03.2015р. позивач 17.04.2015р. поставив продукцію відповідачу на суму 14588,16грн., що підтверджується видатковою накладною №0000033082 від 17.04.2015р.

Відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції не виконав.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №925-ЦД-УМТС від 24.03.2015р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №925-ЦД-УМТС від 24.03.2015р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №925-ЦД-УМТС від 24.03.2015р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за продукцію в строк, який визначений в договорі поставки №925-ЦД-УМТС від 24.03.2015р., а саме протягом 5 робочих днів з 20-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції.

Товар за видатковою накладною №0000033082 від 17.04.2015р. був відправлений відповідачу 17.04.2015р., що вбачається з експрес-накладної Нової пошти №59998018126197 від 17.04.2015р. та отриманий відповідачем 20.04.2015р. згідно повідомлення Нової пошти.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковою накладною №0000033082 від 17.04.2015р. продукції, у нього виникло зобов'язання з її оплати у розмірі 14588,16грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що 17.04.2015р . позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 14588,16грн.

Відповідач свої обов'язки з оплати поставленої продукції не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленої продукції, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вона була отримана останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів погашення заборгованості в сумі 14588,16грн. не надано.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для оплати продукції у зв'язку з відсутністю на видатковій накладній дати поставки товару, зазначеної представником покупця, оскільки за приписами п. 4.7. договору, визначення дати фактичної поставки на товаро-супроводжувальних документах є обов'язком саме покупця (відповідача по справі). Крім того, судом встановлено, що товар був отриманий 20.04.2015р. представником відповідача, діючого на підставі довіреності №155 від 20.04.2015р.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсягу у розмірі 14588,16грн.

Щодо заявлених представником відповідача клопотань, суд зазначає наступне:

Клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі, а також клопотання про залишення позовної заяви без розгляду судом залишені без задоволення як необґрунтовані та безпідставні.

Розглянувши подане відповідачем клопотання б/н від 26.10.2015р. про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи про тлумачення умов договору поставки №925-ЦД-УМТС від 24.03.2015р., укладеного між позивачем та відповідачем, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке:

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження по справі. Зупинення провадження по справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у даній справі.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 42,43 Господарського процесуального кодексу України, ст.33 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З'ясувавши підстави, з яких відповідач просить розтлумачити умови п. 4.7. договору №925-ЦД-УМТС від 24.03.2015р., укладеного між позивачем та відповідачем, суд прийшов до висновку про можливість розгляду даної справи по суті.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торгово промислова група АлвісВ» , м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства В«ДТЕК Добропільська ЦЗФВ» , м. Добропілля, Донецька область про стягнення боргу в сумі 14588,16грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства В«ДТЕК Добропільська ЦЗФВ» (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1, ЄДРПОУ 00176472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торгово промислова група АлвісВ» (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Суворова, 35, ЄДРПОУ 37071386) суму основного боргу у розмірі 14588,16грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1218,00грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.12.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2015р.

Головуючий суддя Я.О. Левшина

Суддя М.В. Сажнева

Суддя О.М. Шилова