Рішення

від 17.12.2015 по справі 905/277/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.2015 Справа № 905/277/15

Суддя господарського суду Донецької області Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Татарина Б.Т., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідравлік-Центр» м. Рівне

до відповідача - Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ

про стягнення 104 982,42 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 02.06.2014року,

від відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 28.04.2014р. (не явився).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 63 441,89грн. заборгованості за поставлену продукцію за договором № 52868 від 22.09.2014року, пеню в сумі 12 573,66грн., 3% річних в сумі 1115,88грн., 27850,99грн. інфляційні витрати за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на укладений сторонами договір поставки № 52868 від 22.09.2014року, за яким виник борг у відповідача за несплачений товар отриманий представником відповідача відповідно довіреності № 1969 від 03.10.2014р. за накладною від 03.10.2014р. № 330. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу нарахована пеня відповідно до п.10.5 договору і відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні витрати і річні проценти.

До господарського суду Донецької області звернувся відповідач з вимогою про визнання договору поставки № 52868 від 22.09.2014року недійсним.

Враховуючи, що справа про стягнення боргу за договором поставки № 52868 від 22.09.2014року не може бути вирішена по суті до вирішення спору, пов'язаного з ним іншої справи, господарський суд зупинив провадження на підставі п.1ст.79 Господарського процесуального кодексу України до винесення рішення Господарським судом Рівненської області. Визнавши підсудність позову, господарський суд Донецької області 08.07.2015року ухвалив на підставі ст.ст. 15,17 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ про визнання недійсним договору поставки № 52868 від 22.09.2014року направити за підсудністю до господарського суду Рівненської області.

17.11.2015року господарським судом після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження, поновив провадження у справі і призначив розгляд справи на 01.12.2015р.

У визначений час представники сторін не явились в судове засідання, відповідач надіслав суду клопотання про перенесення розгляду справи і продовження строку вирішення спору на 15 днів відповідно до ст.69 ГПК України.

10.12.2015року відповідач надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що він заперечує проти заявленого позову на тій підставі, що ненадання позивачем документів, визначених в пункті 6.1 договору свідчить про те, що не настав для нього термін виконання грошового зобов'язання відповідно до ч.2 ст. 613 Цивільного кодексу України.

Оцінивши всі надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору є стягнення заборгованості, пені у відповідності з вимогами договору, а також застосування ст. 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК).

В судовому процесі було встановлено, що за договором, який є підставою даного позову і який був предметом розгляду господарського суду Рівненської області і Рівненського апеляційного господарського суду, сторони передбачили, що згідно п.9.3 договору відповідач здійснює оплату за поставлений товар протягом строку, зазначеного в специфікації від дати отримання оригінала рахунку на оплату і сертифіката якості, якщо інше не передбачене специфікацією. Специфікацією №1 від 22.09.2014 року сторонами визначені умови оплати: оплата проводиться по факту поставки протягом 10 календарних днів.

Оцінюючи надані документи, господарський суд надає правову оцінку документам, на які посилається позивач, як на підставу позову.

Господарським судом Рівненської області і Рівненським апеляційним господарським судом по справі № 905/797/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідравлік-Центр» м. Рівне про визнання договору № 52868 від 22.09.2014 року недійсним, визначено, що зміст договору не суперечить діючому законодавству, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасників правочину є вільним, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним, а тому підтверджено, що цей договір є укладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір № 52868 від 22.09.2014 року, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Невиконання договору, зокрема, специфікації № 1 від 22.09.2014 року відповідач в особі довіреного представника (довіреність № 1969 від 03.10.2014 року) отримав від позивача за видатковою накладною № 330 від 03.10.2014 року товар на загальну суму разом з ПДВ 63441,89 грн.

Відповідач отримав товар від позивача без будь яких зауважень, доказів щодо отримання товару на відповідальне зберігання не надано, його посилання на непередані позивачем разом с товаром документів зазначених в п.6.1 договору: рахунку, сертифікату якості, накладної, податкової накладної, товарно-транспортної накладної не є підставою для невиконання ним грошових зобов'язань. Неотримання визначених вище документів від продавця відповідно до п. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України надає право покупцю відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві, але якщо товар був отриманий ним, не взятий на відповідальне зберігання, у покупця настає зобов'язання сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зобов'язання відповідача щодо сплати отриманого товару викладені в п.9.3 договору, за яким Покупець зобов'язався сплатити вартість товару від дня отримання оригіналу рахунку і сертифікату якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

Як вбачається з специфікації № 1 сторони домовилися, що оплата за товар здійснюється по факту поставки в термін 10 календарних днів

Доведено факт, що отриманий товар за видатковою накладною № 330 від 03.10.2014 року на суму 63441,89 грн., а тому від повинен бути сплачений до 13.10.2014 року. З 14.10.2014 року починається невиконання грошового зобов'язання.

Факт оплати прийнятого Покупцем не доведений. Заборгованість відповідача перед позивачем на момент вирішення спору становить 63441,89 грн.

Оскільки за ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а доведено, що відповідачем не виконанні грошові зобов'язання, господарський суд вважає доведеними вимоги позову в частині стягнення боргу з відповідача, тому в цій частині позов задовольняє.

Оскільки доведений факт заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 63441,89 грн., господарський суд задовольняє вимоги позивача в цій частині позову.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань стало причиною для позову в частині стягнення пені в сумі 12573,66 грн. за період з 1 листопада 2014 року по 1 травня 2015 року.

Розглядаючи ці вимоги, господарський суд виходить з наступного:

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Оскільки відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару, позивач правомірно вимагає стягнути з відповідача, передбачену п. 10.5 договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки з урахуванням шестимісячного строку, визначеного Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» в сумі 12573,66 грн., яка господарським судом задовольняється в повному обсязі.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Вирішуючи спір відносно нарахованих позивачем на суму заборгованості інфляційних витрат в розмірі 27850,99 грн. і 3% річних в розмірі 1115,88 грн., господарський суд виходить з наступного.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання зобов'язання. Таке нарахування є не зобов'язанням кредитора, а є його законним правом.

Позивач скористувався своїм правом і вимагає з винної сторони у простроченні грошового зобов'язання сплати інфляційних втрат в розмірі 27850,99 грн., нарахованих за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року і 3% річних в сумі 1115,88 грн. за період з 1 листопада 2014 року по 2 червня 2015 року.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат і трьох процентів річних в повному розмірі.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України , якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій ( стягнутої пені), а також у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі в порівнянні із збитками кредитора.

Господарський суд приймає до уваги, що розмір заборгованості, який становить 63441,89 грн. разом з нарахованою сумою інфляційних витрат, 3% річних та пені, надмірно високий, а тому нараховану до стягнення суму пені в розмірі 12573,66 грн. господарський суд застосовує своє право, викладене в п.3 ст. 83 ГПК України при винесенні рішення, посилаючись на п.3 статті 551 Цивільного кодексу України, за якими зменшує нараховану суму пені до 125,74 грн.

Оскільки з вини відповідача виник спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі, сплаченому позивачем за подачу позовної заяви.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625, 551, Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193, 233 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49, 82, п.3 ст. 83, 84, 81-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідравлік-Центр» м. Рівне

про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ 104 982,42грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», ЄДРПОУ 00210602, м. Краматорськ - 84306, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідравлік-Центр», ЄДРПОУ 38896474, м. Рівне - 33080, Рівненська область, вул. Курчатова, 34 заборгованість в сумі 63441,89 грн., пеню в розмірі 125,74 грн., 3% річних в розмірі 1115,88 грн., інфляційні витрати в розмірі 27850,99 грн., судові витрати в розмірі 2099,66 грн.

Рішення може бути оскаржено через місцевий господарський суд.

Суддя С.Ю. Гринько