Рішення

від 10.12.2015 по справі 908/5447/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/136/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015 Справа № 908/5447/15

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«В.РамаВ» , м. Запоріжжя,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» в особі Запорізької філії публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» , м. Запоріжжя,

про стягнення 11353,07 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 17 від 26.08.2015 р.);

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 3578 від 03.11.2014 р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «В.Рама» з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення за договором поставки № 25/64 від 17.02.2014 р. основного боргу в розмірі 6648,99 грн., 236,48 грн. - 3% річних, 786,19 грн. - пені, 3681,41 грн. - інфляційних втрат.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.10.2015 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/136/15 та призначено розгляд справи на 17.11.2015 р.

В судовому засіданні 17.11.2015 р. був присутній представник відповідача. За його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Від позивача до початку судового засідання надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника. Також позивач уточнив, що заборгованість виникла за накладними № 28 від 11.06.2014 р. на суму 3886,18 грн., № 38 від 16.09.2014 р. на суму 2118,25 грн., № 48 від 17.12.2014 р. на суму 1092,48 грн. (яка оплачена на суму 546,25 грн. платіжним дорученням № 9498 від 10.12.2014 р.), № 50 від 17.12.2014 р. на суму 98,33 грн.

Враховуючи подане позивачем клопотання, а також невиконання сторонами вимог суду в повному обсязі, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 10.12.2015 р.

09.12.2015 р. до господарського суду Запорізької області надійшло клопотання ПАТ «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 6649,01 грн. Як вбачається з матеріалів справи відповідач сплатив суму основної заборгованості у розмірі 6649,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12431 від 20.11.2015 р. та банківською випискою електронної системи «Клієнт-банк» АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» за 20.11.2015 р.

Також від ПАТ «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» 09.12.2015р. до господарського суду Запорізької області надійшли пояснення № 12/1040-2 від 08.12.2015 р., в яких відповідач зазначає про сплату ним основного боргу в сумі 6648,99 грн., просить суд на підставі ст. 256, ч. 2 ст.258, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України застосувати строк позовної давності до стягнення пені, а також не погоджується з вимогами позивача щодо стягнення інфляційних витрат, вказуючи на те, що останній неправомірно заявляє стягнення індексу інфляції за неповний місяць з урахуванням індексу за повний місяць.

В судове засідання 10.12.2015 р. з'явились представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2015 р. підтримав заявлені позовні, провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу просив припинити.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.12.2015 р. підтримав позицію, викладену в поясненнях № 12/1040-2 від 08.12.2015 р.

В судовому засіданні 10.12.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

17.02.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «В.Рама» (Постачальник, позивач у справі) та Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Запорізької філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (Покупець, відповідач у справі) уклали Договір поставки № 25/64 (далі - Договір), пунктом 1.1 якого сторони погодили, що Постачальник зобов'язується поставити у встановлені строки у власність Покупця будівельні матеріали, далі «Продукцію», а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити цю Продукцію на умовах даного Договору.

Найменування, одиниці виміру, кількість та ціна Продукції узгоджуються Сторонами в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору загальна вартість Продукції, з урахуванням ПДВ, за даним Договором не може перевищувати 399000,00 грн. На дату укладення договору ПДВ обчислений за ставкою 20% і складає 66500,00 грн. Вартість продукції оподатковується ПДВ, згідно з Податковим кодексом України, за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов'язання. Загальна вартість Договору у разі зміни ставки ПДВ змінюється без укладання додаткових угод до нього.

Згідно п. 3.3 Договору, оплата Продукції за Договором здійснюється Покупцем на підставі наданого рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника.

Пунктом 3.4 Договору сторони погодили порядок оплати, а саме:

3.4.1. Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 80% від суми Продукції, що підготовлена до постачання, на підставі наданого рахунку-фактури, який є підтвердженням Постачальника про готовність Продукції до поставки.

3.4.2. Кінцевий розрахунок за Продукцію, що поставляється за цим Договором, здійснюється Покупцем протягом 10 календарних днів з дати приймання Продукції за видатковою накладною покупцем.

Відповідно до п. 4.5 Договору, Постачальник повинен одночасно з Продукцією передати Покупцеві її приналежності та належним чином оформлені документи, що стосуються Продукції (видаткову накладну, сертифікат якості/відповідності, технічний паспорт, інструкцію по експлуатації тощо).

Передбачені цим Договором права та обов'язки Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», в тому числі проведення розрахунків, виконуються філією останнього - Запорізькою філією ПАТ «Укртелеком» (п. 8.1 Договору).

Пунктом 9.7 Договору передбачено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє до 31 грудня 2014 року та в будь-якому разі повного і належного виконання обов'язків.

Додатковою угодою № 2/500 від 24.10.2014 р. до Договору сторони погодили викласти пункт 3.4.1 Договору в новій редакції: «Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 50% від суми Продукції, що підготовлена до постачання, на підставі наданого рахунку-фактури».

На виконання взятих на себе по Договору зобов'язань позивач поставив відповідачу продукцію в загальному розмірі 253108,08 грн. В порушення своїх обов'язків, передбачених Договором, відповідач не в повному обсязі розрахувався за продукцію, поставлену за видатковими накладними № 48 від 17.12.2014 р., № 50 від 17.12.2014 р., № 38 від 16.09.2014р. та № 28 від 11.06.2014 р., сплативши 10.12.2014 р. суму 546,23 грн. за видатковою накладною № 48 від 17.12.2014 р., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 6648,99 грн. Оскільки станом на 21.10.2015р. відповідач не сплатив суму заборгованості позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до господарського суду.

З наведеного вбачається, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи, на момент звернення до господарського суду Запорізької області у відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Рама» існувала заборгованість за договором поставки № 25/64 від 17.02.2014 р. в сумі 6648,99 грн.

Натомість, під час розгляду справи судом, а саме: 20.11.2015 р. відповідач сплатив суму основної заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № 12431 від 20.11.2015 р. та банківською випискою електронної системи «Клієнт-банк» АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» за 20.11.2015 р. Позивач в судовому засіданні підтвердив факт погашення відповідачем суми основного боргу та відсутності станом на 10.12.2015р. предмету спору по сумі основного боргу в розмірі 6648,99 грн.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» заборгованості за договором поставки № 25/64 від 17.02.2014 р. в сумі 6648,99 грн. підлягає припиненню у зв'язку із відсутністю предмету спору, оскільки зазначена сума була перерахована відповідачем вже після звернення позивача до суду з позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за порушення термінів оплати, передбачених у пункті 3.4.2. даного Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені.

За прострочення строків оплати позивач нарахував пеню на підставі п. 6.2 Договору по видатковим накладним № 48 від 17.12.2014 р. за період з 28.12.2014 р. по 27.06.2015 р. на суму 546,25 грн.; № 50 від 17.12.2014 р. за період з 18.12.2014 р. по 17.06.2015 р. на суму 78,66 грн. та за період з 28.12.2014 р. по 28.06.2015 р. на суму 19,67 грн.; № 38 від 16.09.2014 р. за період з 09.01.2015 р. по 16.03.2015 р. на суму 1694,60 грн. та за період з 09.01.2015 р. по 28.03.2015 р. на суму 423,65 грн.; № 28 від 11.06.2014 р. за період з 09.10.2014 р. по 10.12.2014 р. на суму 3108,94 грн. та за період з 09.10.2014 р. по 20.12.2014 р. на суму 772,24 грн., та просить стягнути з відповідач пеню в сумі 786,19 грн.

Відповідачем в письмових поясненнях заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень п. 3.4.1 та 3.4.2 Договору, тобто поділивши загальну суму, на яку було поставлено товар за видатковою накладною, на два платежі: перший - після виставлення рахунку, другий - сплата суми, що залишилася, як остаточний розрахунок, який проводиться протягом 10 днів з моменту поставки продукції. Разом з тим, позивач не довів суду належними та допустимими доказами, коли саме відповідачеві було виставлено рахунки-фактури на поставлену продукцію, тому нарахування пені має починатися відповідно до п. 3.4.2 Договору, а саме через 10 днів з дати приймання продукції за видатковою накладною, тобто нарахування пені здійснюється на всю суми накладної після спливу 10-денного строку для проведення остаточних розрахунків за поставлену продукцію.

Крім того, розрахунок пені має здійснюватись з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, в якій зазначено: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, по видатковій накладній № 28 від 11.06.2014 р. пеню можна нараховувати з 24.06.2014 р. по 24.12.2014 р. (оскільки останній день оплати припадає на 21.06.2014 р. - суботу, тобто вихідний день, тому він переноситься на перший за ним робочий день-23.06.2014 р., отже прострочка оплати починається з 24.06.2014 р., при цьому враховуються положення ч. 6 ст. 232 ГК України). Проте, враховуючи заявлений позивачем період, а також застосовуючи за клопотанням відповідача строк позовної давності та зважаючи на те, що позовну заяву було подано до суду 22.10.2015 р., пеня по видатковій накладній № 28 від 11.06.2014 р. підлягає стягненню за період з 22.10.2014 р. по 20.12.2014 р. в сумі 171,84 грн. (розрахунок здійснено за подвійною обліковою ставкою НБУ).

По видатковій накладній № 38 від 16.09.2014 р. пеню можна нараховувати з 27.09.2014 р. по 27.03.2015 р. (ч. 6 ст. 232 ГК України). Проте, з урахуванням заявленого позивачем періоду, пеня по видатковій накладній № 38 від 16.09.2014 р. за період з 09.01.2015 р. по 27.03.2015 р. дорівнює 165,22 грн., але в силу того, що суд не може виходити за межі позовних вимог, за цією накладною підлягає стягненню пеня в розмірі заявленому позивачем по цій накладній згідно розрахунку доданому до позову, а саме 133,18 грн. (розрахунок пені здійснено виходячи з 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ).

По видатковій накладній № 48 від 17.12.2014 р. можна нараховувати пеню за період з 30.12.2014 р. по 30.06.2015 р. (оскільки останній день оплати припадає на 27.12.2014 р. - суботу, тобто вихідний день, тому він переноситься на перший за ним робочий день - 29.12.2014 р., отже прострочка оплати починається з 30.12.2014 р., при цьому враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України), на суму 546,25 грн., що залишилася до сплати. Проте, з урахуванням заявленого позивачем періоду, пеня по видатковій накладній № 48 від 17.12.2014 р. за період з 30.12.2014 р. по 27.06.2015 р. дорівнює 94,73 грн., але в силу того, що суд не може виходити за межі позовних вимог, за цією накладною підлягає стягненню пеня в розмірі заявленому позивачем по цій накладній згідно розрахунку доданому до позову, а саме 94,32 грн. (розрахунок пені здійснено виходячи з 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ).

По видатковій накладній № 50 від 17.12.2014 р. можна нараховувати пеню за період з 30.12.2014 р. по 30.06.2015 р. (оскільки останній день оплати припадає на 27.12.2014 р. - суботу, тобто вихідний день, тому він переноситься на перший за ним робочий день - 29.12.2014 р., отже прострочка оплати починається з 30.12.2014 р., при цьому враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України). Проте, з урахуванням заявленого позивачем періоду, пеня по видатковій накладній № 50 від 17.12.2014 р. за період з 30.12.2014 р. по 28.06.2015 р. дорівнює 17,80 грн., але в силу того, що суд не може виходити за межі позовних вимог, за цією накладною підлягає стягненню пеня в розмірі заявленому позивачем по цій накладній згідно розрахунку доданому до позову, а саме 16,81 грн. (розрахунок пені здійснено виходячи з 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 416,15 грн. грн. В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних по видатковим накладним № 48 від 17.12.2014 р. за період з 28.12.2014 р. по 09.10.2015 р. на суму 546,25 грн.; № 50 від 17.12.2014 р. за період з 18.12.2014 р. по 09.10.2015 р. на суму 49,15 грн. та за період з 28.12.2014 р. по 09.10.2015 р. на суму 49,15 грн.; № 38 від 16.09.2014 р. за період з 17.09.2014 р. по 09.10.2015 р. на суму 1694,60 грн. та за період з 27.09.2014 р. по 09.10.2015 р. на суму 423,65 грн.; № 28 від 11.06.2014 р. за період з 12.06.2014 р. по 09.10.2015 р. на суму 3108,94 грн. та за період з 22.06.2014 р. по 09.10.2015 р. на суму 772,24 грн., суд дійшов висновку, що він не є вірним, оскільки він здійснений позивачем без врахування положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, тобто позивачем при здійсненні розрахунку не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а також враховуючи недоведеність позивачем коли саме відповідачеві було виставлено рахунки-фактури на поставлену продукцію, тобто нарахування 3% річних має здійснюватись на всю суму заборгованості по кожній видатковій накладній після спливу 10-денного строку для здійснення остаточних розрахунків по ній. Таким чином, стягненню підлягають кошти в розмірі 231,94 грн., нараховані по видатковим накладним № 48 від 17.12.2014 р. за період з 30.12.2014 р. по 09.10.2015 р. на суму 546,25 грн. (оскільки останній день оплати припадає на 27.12.2014 р. - суботу, тобто вихідний день, тому він переноситься на перший за ним робочий день - 29.12.2014 р., отже прострочка оплати починається з 30.12.2014 р.); № 50 від 17.12.2014 р. за період за період з 30.12.2014 р. по 09.10.2015 р. (оскільки останній день оплати припадає на 27.12.2014 р. - суботу, тобто вихідний день, тому він переноситься на перший за ним робочий день - 29.12.2014 р., отже прострочка оплати починається з 30.12.2014 р.); № 38 від 16.09.2014 р. за період з 27.09.2014 р. по 09.10.2015 р.; № 28 від 11.06.2014 р. за період з 24.06.2014 р. по 09.10.2015 р. (оскільки останній день оплати припадає на 21.06.2014 р. - суботу, тобто вихідний день, тому він переноситься на перший за ним робочий день-23.06.2014 р., отже прострочка оплати починається з 24.06.2014 р.). В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат з урахуванням викладених вище положень та зауважень відповідача, викладених в поясненнях № 12/1040-2 від 08.12.2015 р., виходячи з того, що позивачем не доведено коли саме відповідачеві було виставлено рахунки-фактури на поставлену продукцію, суд дійшов висновку, що розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, не є вірним, оскільки він повинен здійснюватись по кожній видатковій накладній на всю суму заборгованості після спливу 10-денного строку для здійснення по ній остаточних розрахунків, та починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Таким чином, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача по видатковим накладним № 48 від 17.12.2014 р. за період січень-вересень 2015 р., № 50 від 17.12.2014 р. за період січень-вересень 2015 р., № 38 від 16.09.2014 р. за період з жовтня 2014 р. по вересень 2015 р. та № 28 від 11.06.2014 р. за період з липня 2014 р. по вересень 2015 р. в загальній сумі 3629,19 грн. В іншій частині позовні вимоги відповідача про стягнення з відповідача інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Так, відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову - 22.10.2015 р.) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. Тобто за розгляд позовної заяви про стягнення 11353,07 грн. підлягає сплаті судовий збір в розмірі 1218 грн. Звідси пропорційно задоволених позовних вимог на відповідача покладається судовий збір в сумі: 10926,27 грн. (задоволено)/ 11353,07 грн. (заявлено) х 1218 грн. = 1172,21 грн.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, ОСОБА_4 Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Запорізької філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133, код ЄДРПОУ 01184385) основної заборгованості за договором поставки № 25/64 від 17.02.2014 р. в розмірі 6648 (шість тисяч шістсот сорок вісім) грн. 99 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, ОСОБА_4 Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Запорізької філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133, код ЄДРПОУ 01184385) 416 (чотириста шістнадцять) грн. 15 коп. пені, 231 (двісті тридцять один) грн. 94 коп. 3% річних, 3629 (три тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 19 коп. інфляційних втрат та 1172 (одна тисяча сто сімдесят два) грн. 21 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 15.12.2015р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.