Рішення

від 16.12.2015 по справі 909/1297/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 р. Справа № 909/1297/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, вул. Б.Хмельницького, 48/99, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

до відповідача: Управління освіти Калуської міської ради, вул. Підвальна, 16, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення заборгованості в сумі 22875,17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явилися,

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася в господарський суд Івано-Франківської області з позовом до Управління освіти Калуської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 22875,17 грн., в тому числі 13601 грн. основного боргу, 3558,62 грн. пені, 343,16 грн. - 3% річних та 5372,39 грн. інфляційних .

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.15 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.12.15.

В засіданні суду 08.12.15 оголошувалась перерва до 16.12.15 для представлення позивачем належного доказу сплати судового збору.

16.12.15 розгляд справи продовжено.

Сторони в засідання суду 16.12.15 не з"явилися, натомість представник позивача направив суду доказ сплати судового збору, а саме платіжне доручення №55 від 04.12.15.

В засіданні суду 08.12.15 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, а відповідач подав відзив на позовну заяву про визнання позову в частині стягнення 13601 грн. основного боргу .

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників представників сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

15.12.14 між сторонами по справі укладено договір поставки №249 від 15.10.14, відповідно до умов якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує та оплачує вартість товару (спортінвентаря) відповідно до узгодженого між сторонами замовлення (п.1.1. договору). Загальна вартість товару становить 13601 грн. (п.3.1 договору).

Відповідно до п.4.1. договору розрахунки проводяться на протязі двадцяти робочих днів з моменту отримання покупцем накладної від продавця.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 13601 грн. (як передбачено п.3.1 договору), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №7 від 15.12.14 на суму 10931 грн. та №8 від 15.12.14 на суму 2670 грн. та визнається відповідачем.

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторони передбачили, що розрахунки проводяться на протязі двадцяти робочих днів з моменту отримання покупцем накладної від продавця.

В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене та визнання позову відповідачем, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 13601 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Також обгрунтованими є вимоги позивача про стягнення 343,16 грн. - 3% річних та 5372,39 грн. інфляційних, оскільки відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правильність нарахування інфляційних та 3% річних судом перевірено.

Щодо стягнення 3558,62 грн. пені, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину. Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Законодавством передбачено, що сплата штрафних санкцій повинна бути встановлена в договорі, тому відповідні вимоги позивача щодо стягнення таких повинні бути передбачені умовами договору та зафіксовані у письмовій формі.

Оскільки в договорі поставки №249 від 15.12.14 сторони не передбачили відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну оплату товару, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення 3558,62 грн. пені є безпідставною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Таким чином, до стягнення підлягають 13601 грн. основного боргу, 343,16 грн. - 3% річних та 5372,39 грн. інфляційних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1028,52 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 218, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49,75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління освіти Калуської міської ради про стягнення 22875,17 грн. заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з Управління освіти Калуської міської ради (вул. Підвальна, 16, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 02143459) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вул. Б.Хмельницького, 48/99, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код НОМЕР_1) - 13601 (тринадцять тисяч шістсот одну) грн. 00 коп. основного боргу, 343 (триста сорок три) грн. 16 коп. - 3% річних, 5372 (п"ять тисяч триста сімдесят дві) грн. 39 коп. інфляційних та 1028 (одну тисячу двадцять вісім) грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 17.12.15

Суддя Г.З. Цюх