Рішення

від 17.12.2015 по справі 906/1539/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" грудня 2015 р. Справа № 906/1539/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 20.08.2015 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Богуславська сільгосптехніка" (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Комплект" (м. Радомишль Житомирської області)

про стягнення 35 089,45 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позов про стягнення з відповідача на його користь 35089,45 грн, з яких: 1393,15 грн 3% річних, 33696,30 грн інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1/8-12 від 03.08.2012, що був укладений між сторонами.

01.12.2015 на адресу суду від відповідача - Директора ТОВ "Полісся Агро-Комплект" ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, як вбачається із даного відзиву відповідач повідомлений про те, що розгляд справи призначений на 01.12.2015 на 10 год. 00 хв. Відповідач просить відкласти розгляд справи та продовжити строк вирішення спору у зв'язку з необхідністю проведення звірки взаєморозрахунків. Також відповідач просить витребувати з відділу державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції виконавче провадження щодо виконання рішення господарського суду Житомирської області по справі №906/1340/14 про стягнення з ТОВ "Полісся Агро-Комплект" - 75 000, 00 грн боргу, 1461, 78 грн 3% річних, 11787, 84 грн інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1/8-12 від 03.08.2012, що був укладений із ПАТ "Богуславська сільгосптехніка".

Ухвалою суду від 01.12.2015 у справі №906/1539/15 господарський суд зобов'язав сторони провести звірку розрахунків, акт якої надати суду.

16.12.2015 судом отримані від позивача письмові докази на виконання вимог ухвали суду від 01.12.2015 у справі №906/1539/15.

Також 16.12.2015 на запит судом від відділу державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції отримано відомості з примусового виконання рішення господарського суду Житомирської області суду від 09.12.2014 у справі №906/1340/14 за наказом №906/1340/14 від 25.02.2015, з яких вбачається, що у зв'язку з виконанням в повному обсязі наказу господарського суду Житомирської області по справі №906/1340/14 від 25.02.2015, державним виконавцем 15.12.2015 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №16808030 за п.8 ч.1 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою: м. Житомир, вул.Комерційна,8,оф.№1 , яка зазначеною у відзиві на позовну заяву, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Вимог ухвали суду від 01.12.2015 у справі №906/1539/15 не виконав.

Ухвала господарського суду від 10.11.2015 по справі №906/1539/15, яка направлялась відповідачу за юридичною адресою, повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розгляд справи здійснюється за наявними в матеріалах справи документами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.12.2014 у справі №902/1340/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2015, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Комплект" на користь Публічного акціонерного товариства "Богуславська сільгосптехніка": 75000,00 грн боргу, 1461,78 грн 3% річних, 11787,84 грн інфляційних, 1827,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Відповідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №1/8-12 від 03.08.2012 та рішення господарського суду, зазначеного вище, позивач просить стягнути з відповідача 1393,15 грн 3% річних, 33696,30 грн інфляційних втрат.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

При здійсненні розрахунку заборгованості позивачем вказано, що відповідачем здійснено повне погашення заборгованості згідно рішення господарського суду Житомирської області від 09.12.2014 у справі № 906/1340/14, а саме: 23.03.2015 здійснена оплата в сумі 5000,00 грн, 08.05.2015 в сумі 861,03 грн, 02.07.2015 в сумі 5547,97 грн, 06.07.2015 в сумі 12195,23 грн, 28.08.2015 в сумі 20000,00 грн, 31.08.2015 в сумі 33877,27 грн, 11.09.2015 в сумі 10000,00 грн, 18.09.2015 в сумі 7595,12 грн, що підтверджується виписками з рахунку. Однак, має місце прострочення погашення такої заборгованості.

На підставі ст. 534 ЦК України, позивачем спочатку було зараховано суми в погашення заборгованості з судового збору, інфляційних та 3% річних, що встановлені рішенням суду.

Однак, господарським судом встановлено, що позивачем не вірно зараховано 5000,00 грн здійсненої оплати відповідачем 23.03.2015.

Відповідно виписки з рахунку від 23.03.2015, відповідач здійснив погашення заборгованості згідно договору № 1/8-12 від 03.08.2013 в сумі 5000,00 грн (а.с. 33). Позивач, згідно призначення платежу, мав погасити частину основного боргу. Відтак, станом на 05.07.2015 у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в сумі 70000,00 грн, а не 75000,00 грн, що була погашена повністю 18.09.2015.

Слід зазначити, що згідно виписок з рахунку (а.с.34-46), всі інші оплати були здійснені відповідачем з призначенням платежу - згідно наказу господарського суду №906/1340/14 від 25.02.2015. Отже, позивачем правомірно погашена спочатку заборгованість по стягненню судового збору, інфляційних втрат, 3% річних згідно черговості, встановленої ст. 534 ЦК України.

Відповідно п. 3.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються о к р е м о за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, який здійснений наступним чином.

Річні, які підлягають стягненню становлять:

- на суму 75000,00 грн за період з 22.11.2014 по 22.03.2015 в сумі 739,73 грн;

- на суму 70000,00 грн за період з 23.03.2015 по 05.07.2015 в сумі 598,36 грн.

Інфляційні втрати, які підлягають стягненню становлять:

- на суму 75000,00 грн за грудень 2014 в сумі 2250,00 грн, за січень 2015 в сумі 2325,00 грн, за лютий 2015 в сумі 3975,00 грн, за березень 2015 в сумі 8100,00 грн;

- на суму 70000,00 грн за квітень 2015 в сумі 9800,00 грн, за травень 2015 в сумі 1540,00 грн, за червень 2015 в сумі 280,00 грн.

Отже, суми інфляційних втрат та 3% річних які підлягають стягненню становлять, відповідно, 28270,00 грн та 1338,09 грн. В частині стягнення 5426,30 грн інфляційних та 55,06 грн 3% річних суд відмовляє.

Відповідно ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково - з відповідача стягується на користь позивача 28270,00 грн інфляційних втрат та 1338,09 грн 3% річних. В решті позову відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Комплект" (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Самоплавського, буд. 29, код 38015296) на користь Публічного акціонерного товариства "Богуславська сільгосптехніка" (09700, Київська область, м. Богуслав, вул. Миколаївська, буд. 133, код 03744178):

- 1338,09 грн 3% річних,

- 28270,00 грн інфляційних втрат,

- 1027,74 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.12.15

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід.)