Рішення

від 08.12.2015 по справі 910/27854/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2015Справа №910/27854/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТС Плюс» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Дім» Простягнення 22 981,36 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Циганенко О.С. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Дім» про стягнення 22 981,6 грн., з яких: 14 039,28 грн. - основного боргу, 4 022,12 грн. - пені, 495,49 грн. - інфляційного збільшення суми боргу, 212,69 грн. - 3% річних та 4 211,78 грн. - штрафу.

Ухвалою суду від 02.11.2015 року було порушено провадження у справі № 910/27854/15 та призначено її до розгляду на 20.11.2015 року.

Представник позивача 20.11.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено та уточнений розрахунок позовних вимог, а в судовому засіданні надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2015 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 20.11.2015 року розгляд справи відкладено на 08.12.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 08.12.2015 року надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 08.12.2015 року не з'явився, проте, 08.12.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, відповідно до яких проти його задоволення заперечував.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи, суд дійшов висновку про те, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.12.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Плюс» (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Дім» (відповідач, покупець) був укладений договір поставки №80КХ відповідно до п. 1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі.

Згідно п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом цього договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених сторонами у додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 6.1 договору прийом-передача товару здійснюється представниками сторін в пункті доставки, визначеному чинним законодавством України, та оформлюється шляхом підписання накладних.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченню строку дії даного договору жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати даний договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих саме умовах. (п.10.1).

Додатком №1 до договору №80КХ від 22.05.2014 року сторони погодили, що покупець здійснює розрахунок за товар, отриманий відповідно до договору протягом 30 календарних днів.

На виконання умов договору поставки №80КХ від 22.05.2014 року позивач поставив відповідачу товар на суму 15 039,28 грн., що підтверджується видатковими накладними: №42962744 від 27.03.2015 року на суму 3 915,28 грн., №42962758 від 27.03.2015 року на суму 3 891,17 грн., №42962762 від 27.03.2015 року на суму 3 350,70 грн., №42987997 від 10.04.2015 року на суму 3 882,13 грн.

Проте, відповідач оплатив отриманий від позивача товар частково, на суму 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №45 від 02.09.2015 року.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 року по 30.09.2015 року, складеного позивачем та відповідачем, заборгованість останнього становить 14 039,28 грн.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №80КХ від 22.05.2015 року №57 позивач поставив відповідачу товар на суму 15 039,28 грн., що підтверджується видатковими накладними: №42962744 від 27.03.2015 року, №42962758 від 27.03.2015 року, №42962762 від 27.03.2015 року, №42987997 від 10.04.2015 року, проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково на суму 1 000,00 грн., у зв'язку з чим станом на момент подання позову заборгованість за договором складає 14 039,28 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 14 039,28 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 7.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 022,12 грн. та, керуючись п. 7.4 договору - штраф у сумі 4 211,78 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором поставки №80КХ від 22.05.2014 року, адже всупереч умов наведеного договору у визначений договором строк не було здійснено у повному обсязі оплату за отриманий товар, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Умовами п. 5.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Відповідно до п. 7.4 договору у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь продавця, крім установленої договором пені/п.7.1/, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та неоплаченого товару

Здійснивши перерахунок пені та штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 3 867,30 грн., а позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, в сумі 4 211,78 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар нарахував просить суд стягнути з відповідача 212,69 грн. три відсотки річних та 495,49 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме, 212,37 грн. та 438,71 грн., відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Дім» (місцезнаходження : 03680, м. Київ, вул. Боженка, буд. 86-Л, код ЄДРПОУ 36557307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Плюс» (місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 27, код ЄДРПОУ 36264680) 14 039 (чотирнадцять тисяч тридцять дев'ять) грн. 28 коп. - основного боргу, 3 867 (три тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 30 коп. - пені, 212 (двісті дванадцять) грн. 37 коп. - 3% річних, 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 71 коп. - інфляційних втрат, 4 211 (чотири тисячі двісті одинадцять) грн. 78 коп. - штрафу, 1 205 (одну тисячу двісті п'ять) грн. 82 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

14.12.2015 року.