Рішення

від 11.12.2015 по справі 910/26762/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2015Справа №910/26762/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаблайф"

до Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України"

про стягнення грошових коштів в розмірі 418 136,71 грн.

Суддя О.С. Комарова

За участю представників сторін:

від позивача: Глінський В.М. (представник за довіреністю);

від відповідача: Дуплеца І.В. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 11 грудня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаблайф", 13 жовтня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 30/09-15 від 30.09.2015 року до відповідача, Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім.Л.В.Громашевського Національної академії медичних наук України", про стягнення грошових коштів в розмірі 418 136,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про закупівлю, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою суду від 15.10.2015 року порушено провадження у справі № 910/26762/15, призначено розгляд справи на 17.11.2015 року.

Через відділ діловодства суду від 26.10.2015 року від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 26/10-15 від 26 жовтня 2015 року, яке було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду від 28.10.2015 року від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 28/10-15 від 28 жовтня 2015 року, яке було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 10.11.2015 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 593 від 10.11.2015 року, а також відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом № 592 від 10.11.2015 року, які були долучені судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду від 13.11.2015 року від позивача надійшли пояснення № 13/11-15 від 13 листопада 2015 року, які були долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.11.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

В судовому засіданні 17.11.2015 року оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 01.12.2015 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 01.12.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечив та дав пояснення по суті спору.

Через відділ діловодства суду 02.12.2015 року відповідач подав клопотання, яким оформив контррозрахунок інфляційних втрат, яке було долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.12.2015 року оголошено перерву до 02.12.2015 року.

02 грудня 2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебування судді Комарової О.С. на лікарняному.

Ухвалою суду від 07.12.2015 року розгляд справи № 910/26762/15 призначено до розгляду на 11.12.2015 року.

В судовому засіданні 11.12.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору. Подав заяву, якою підтвердив суму боргу зазначену в позовній заяві. Представник відповідача заперечив проти розрахунків позивача та подав суду власні пояснення.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2013 року між Державною установою "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаблайф" (надалі - відповідач, покупець) було укладено Договір про закупівлю № 274 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір), відповідно до п.п. 1.1., 3.2 якого на умовах Договору позивач зобов'язується поставити прилади для контролювання фізичних характеристик (код ДК 016:2010 - 26.51.5) - Лот № 4 (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару та інших елементів, пов'язаних з виконанням зобов'язань по Договору безпосередньо позивачем. Загальна вартість Договору складає 516 000,00 грн.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору постачальник передав, а покупець прийняв товар на суму 516 000,00 грн., однак покупець за товар не розрахувався, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач мав заборгованість за Договором в розмірі 516 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/15035/14 від 22.09.2014 року (суддя Балац С.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" (03680, м. Київ, вул. М. Амосова, буд. 5; ідентифікаційний код 02011947) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лаблайф" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; ідентифікаційний код 38683189) основну заборгованість в сумі 516 000,00 (п'ятсот шістнадцять тисяч) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 10 320,00 (десять тисяч триста двадцять) грн 00 коп.

10 жовтня 2014 року судом було видано наказ про примусове виконання рішення № 910/15035/14 від 29.09.2014 року.

13 жовтня 2015 року представник позивача звернувся до Господарського суду з позовною заявою про стягнення 3% річних в розмірі 27 524,71 грн. та інфляційних втрат в розмірі 390 612,00 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, внаслідок прострочення оплати основного боргу відповідачем в розмірі 516 000,00 грн. на підставі рішення Господарського суду м. Києва № 910/15035/14 від 22.09.2014 року.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Так рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/15035/14 від 22.09.2014 року (суддя Балац С.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" (03680, м. Київ, вул. М. Амосова, буд. 5; ідентифікаційний код 02011947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаблайф" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; ідентифікаційний код 38683189) основну заборгованість в сумі 516 000,00 (п'ятсот шістнадцять тисяч) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 10 320,00 (десять тисяч триста двадцять) грн 00 коп. 10 жовтня 2014 року судом було видано наказ про примусове виконання рішення № 910/15035/14 від 29.09.2014 року.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вищезазначене судове рішення набрало законної сили, доказів зворотного суду не надано, тому обставини, встановлені у вказаному рішенні, не підлягає доказуванню.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. у справі № 910/11595/13.

Відповідно до позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладеній в постанові від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що він є правильним та за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з замовника, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь постачальника підлягає 390 612,00 грн. інфляційних втрат. Окрім того, судом було встановлено, що 3% річних позивач арифметично розрахував невірно, тому суд, здійснивши власний розрахунок зазначив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 23 156,38 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 516000.00 01.01.2014 - 30.06.2015 546 3 % 23156.38

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги стягнення з відповідача за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/15035/14 від 22.09.2014 року на користь позивача основного боргу в розмірі 516 000,00 грн. за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару, суд дійшов висновку про те, що стягненню з покупця на користь постачальника підлягає 413 768,38 грн. 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач подав клопотання, яким оформив контррозрахунок інфляційних втрат позивачу, де зазначив, що стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 300 828,00 грн. Однак, судом було здійснено розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого, судом встановлено, що позивачем арифметичний розрахунок інфляційних втрат було здійснено вірно в розмірі 390 612,00 грн. на противагу відповідачу, а тому позовні вимоги в частині стягнення 390 612,00 грн. інфляційних втрат підлягають повному задоволенню.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.01.2014 - 30.06.2015 516000.00 1.757 390614.35 906614.35

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 413 768,38 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 6 206,53 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" (03680, м. Київ, вул. М. Амосова, буд. 5; ЄДРЮОФОП 02011947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаблайф" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; ЄДРЮОФОП 38683189) грошові кошти: 3% річних - 23 156,38 грн. (двадцять три тисячі сто п'ятдесят шість гривень 38 копійок), 390 612,00 грн. (триста дев'яносто тисяч шістсот дванадцять гривень) та судовий збір - 6 206,53 грн. (шість тисяч двісті шість гривень 53 копійки). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.12.2015 року.

Суддя О.С. Комарова