Рішення

від 16.12.2015 по справі 910/28133/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015Справа №910/28133/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "РЕАЛ БАНК" до Товариства з додатковою відповідальністю "РУТИКС" простягнення 70 639,13 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Саєнко В.В. - представник за довіреністю № 38 від 07.08.2015 від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 16.12.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "РЕАЛ БАНК" до Товариства з додатковою відповідальністю "РУТИКС" про стягнення 70 639,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.08.2011 між сторонами було укладено договір про надання кредитної лінії № 3958/09-2-08, на підставі якого відповідач отримав кредит у сумі 300 000,00 грн. на умовах сплати процентів за користування та з терміном остаточного повернення 25.08.2014. За доводами позивача, відповідач недобросовісно виконував умови договору, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 70 639,13 грн., з яких: 44 075,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 3 979,60 грн. - заборгованість за простроченими процентами, 20 708,82 грн. - заборгованість по сплаті пені, 1 875,71 грн. - заборгованості по сплаті пені за простроченими процентами.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28133/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 25.11.2015.

У судове засідання, призначене на 25.11.2015, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі подав через канцелярію суду документи, що долучені до матеріалів справи.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, суд, керуючись ст.. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 16.12.15.

В судове засідання з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м. Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд наголошує, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами від 03.11.2015 та від 25.11.2015 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судове засідання 16.12.2015 господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України , ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

25 серпня 2011 р. між Публічним акціонерним товариством "РЕАЛ БАНК" (далі - позивач, Банк) та Товариством з додатковою відповідальністю "Рутикс" (далі - відповідач, позичальник) було укладено договір № 3958/09-2-08 про надання кредитної лінії (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. - 1.5 договору Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі за текстом - "Кредит", на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину Договору. Кредит надається у формі непоновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в розмірі:

- 100 000,00 грн. з 30.08.2011;

- 200 000,00 грн. з 20.09.2011;

- 300 000,00 грн. з 10.10.2011.

Термін остаточного повернення Кредиту 25 серпня 2014 року. Процентна ставка за користування Кредитом на момент укладання цього Договору 22 проценти річних. Надання Кредиту буде здійснюватися в повному обсязі або окремими частками.

Згідно з п.2.3 договору нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється щоденно на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дня його надання позичальнику до терміну остаточного повернення, зазначеного в п.1.3. Якщо позичальником погашення кредиту в термін його остаточного повернення не здійснено, за цей день нараховуються відсотки користування кредитом, а з наступного за вказаним в п. 1.3 терміном позичальник сплачує банку пеню згідно з п.4.5. Якщо термін остаточного повернення кредиту припадає на вихідний або святковий день, днем повернення є перший за ним робочий день.

Згідно з п. 4.2. Договору позичальник зобов'язується використати Кредит на зазначені цілі і забезпечити повернення одержаного Кредиту та сплату нарахованих процентів за користування Кредитом на рахунки, вказані в п.5.1. цього Договору. Повернення кредиту здійснюється наступним чином:

- по 8825,00 грн. щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця, починаючи з листопада 2011 року;

- 8775,00 грн. до 25.08.2014 року (включно).

Нараховані проценти за користування Кредитом сплачуються Позичальником щомісячно у валюті наданого Кредиту платіжним дорученням не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. У випадку дострокового припинення дії цього Договору, Позичальник зобов'язаний в день такого дострокового припинення дії цього Договору сплатити Банку проценти, нараховані за період фактичного користування Кредитом в місяці, в якому дострокова припиняється дія цього Договору.

Пунктом 6.6. Договору сторони домовились, що Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання кінцевого терміну погашення Кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за Кредитом та/або процентами за користування ним, суму пені і штрафів, передбачених цим Договором, у випадках, які визначаються згідно з ним Договором істотними та можуть негативно вплинути на стан кредитної заборгованості Позичальника, зокрема, у випадку, якщо Позичальник прострочив свої зобов'язання щодо повернення Кредиту та/або сплаті процентів за користування Кредитом щонайменше на один календарний місяць (відповідно до умов цього Договору).

12.09.2011 сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої Банк надає Позичальнику частину кредитних коштів у сумі 100000,00 грн. для ведення господарської діяльності строком з 12.09.2011 до 25.08.2014 зі сплатою 22% річних.

20.09.2011 сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, за умовами якої Банк надає Позичальнику частину кредитних коштів у сумі 100000,00 грн. для ведення господарської діяльності строком з 20.09.2011 до 25.08.2014 зі сплатою 22% річних.

10.10.2011 сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, за умовами якої Банк надає Позичальнику частину кредитних коштів у сумі 100000,00 грн. для ведення господарської діяльності строком з 20.10.2011 до 25.08.2014 зі сплатою 22% річних.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що за управління невикористаними кредитними коштами за цією кредитною лінією позичальник зобов'язується сплатити Банку винагороду за їх резервування у розмірі 3,5 % річних від суми щоденного залишку невикористаного ліміту платіжним дорученням не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Нарахування процентів за управління невикористаними коштами проводиться не рідше одного разу на місяць.

За доводами позивача, відповідач не виконав взяті за договором зобов'язання, а саме, не повернув суму кредиту та не сплачував проценти за користування наданими коштами, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед банком у розмірі 70 639,13 грн., з яких: 44 075,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 3 979,60 грн. - заборгованість за простроченими процентами, 20708,82 грн. - заборгованість по сплаті пені, 1 875,71 грн. - заборгованості по сплаті пені за простроченими процентами.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи виписки по рахунку Відповідача, Позивач виконав свої обов'язки з видачі кредиту за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі. В той час як відповідач своїх зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом належним чином та у встановлений Договором строк не виконав, у зв'язку з чим станом на 26.08.2015 допустив заборгованість перед позивачем у розмірі 70639,13 грн. Факт існування заборгованості підтверджується випискою по рахунку Відповідача та розрахунком заборгованості, що наданий Позивачем.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що факт наявності заборгованості за договором № 3958/09-2-08 про надання кредитної лінії від 25.08.2011 у розмірі: 44075,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 3979,60 грн - прострочена заборгованість за процентами, належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований. А тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 20708,82 грн - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1875,71 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку щодо повернення кредиту та процентів за користування кредиту не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.5. Договору сторони встановили, що за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За обґрунтованим розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому порядку відповідачем, останній має, крім суми кредиту, також сплатити 20708,82 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована в період з 01.04.14 по 25.08.15.та 1875,71 грн. пені, що нарахована на заборгованість за простроченими процентами.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст. 44, ч. 2 ст. 49, ст.. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Рутикс" (99029, м. Севастополь, вул. Курганна, буд. 6; ідентифікаційний код 01885118) на користь Публічного акціонерного товариства "РЕАЛ БАНК" (61072, м. Харків, просп. Леніна, буд. 60; ідентифікаційний код 14360721) 44075 (сорок чотири тисячі сімдесят п'ять) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 3979 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 60 коп. заборгованості по сплаті процентів, 20708 (двадцять тисяч сімсот вісім) грн. 82 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 1875 (одну тисячу вісімсот сімдесят п'ять) грн. 71 коп. пені за прострочення сплати процентів та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.2015.

Суддя Пукшин Л.Г.