Рішення

від 09.12.2015 по справі 914/3916/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015р. Справа№ 914/3916/15

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Малого колективного підприємства В«Магазин ПродуктиВ» , м.Дрогобич Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробничої компанії В«ЛьвівхолодВ» , м.Львів

про стягнення заборгованості.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін в судових засіданнях не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Малого колективного підприємства «Магазин Продукти» до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод» про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 87211грн. 72коп., пені у розмірі 11800грн. 81коп. та інфляційних втрат в розмірі 4536грн. 30коп.

Ухвалою суду від 16.11.2015р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.11.2015р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи невиконання сторонами в повному обсязі вимог попередньої ухвали суду, а також надання сторонам можливості добровільного врегулювання спору, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.12.2015р.

08.12.2015р. представник позивача, через канцелярію суду подав клопотання (вх.№53343/15 від 08.12.2015р.) про долучення документів разом із додатками.

В судове засідання 09.12.2015р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити. Позовні вимоги обґрунтовує наступним. 01.07.2014р. між МКП «Магазин Продукти» та ТзОВ ТВК «Львівхолод» укладено договір оренди нежитлового приміщення №1613, згідно якого відповідачу було передано в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі площею 294,3 за адресою: м.Дрогобич, вул.Стрийська, буд.103. На підтвердження передачі приміщення, сторонами було підписано акт приймання-передачі від 01.07.2014р. Загальний розмір орендної плати з врахуванням її коригування на індекс інфляції за період з 01.07.2014р. по 30.09.2015р. становить 419419грн. 69коп. За період з 01.07.2014р. по 16.10.2015р. відповідач частково сплатив орендну плату в розмірі 332207грн. 97коп., відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 87211грн. 72коп. За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем проведено нарахування пені та інфляційних втрат.

В судове засідання 09.12.2015р. представник відповідача явку забезпечив, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №6442 від 26.1.2015р. (вх.№51339/15 від 26.11.2015р.) на позовну заяву та в доповненнях (вх.№53347/15 від 08.12.2015р.) до відзиву. В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначив, що позивач помилково, при розрахунку місячної орендної плати застосував кумулятивний (складний) метод нарахування індексу інфляції, визначений п.13 Постанови КМУ «Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» від 04.10.1995р. №786, а саме: «розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць». Проте, як вважає відповідач, вказаний метод нарахування не передбачений п.3.2 договору. Зокрема, у відповідності з даним пунктом, базовою величиною для щомісячного коригування на індекс інфляції протягом усього строку дії договору є сума у 21573грн. 00коп. Крім того, як стверджує відповідач, п.12.1. договору чітко зазначено, що правовідносини сторін, що виникають за цим договором, не регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Також відповідач вважає, що позивач неправомірно визначив заборгованість відповідача за період з липня 2014р. по лютий 2015р. у загальній сумі 9789,21грн. (згідно розрахунку позовних вимог). Відповідач стверджує, що у кожному з наданих позивачем рахунків за вищевказаний період зафіксована сума у розмірі 21573,00грн. з призначенням платежу «орендна плата за відповідний місяць» без зазначення коригування на індекс інфляції. Також, як зазначає відповідач, сторонами у кінці кожного місяця за вищезазначений період підписано акти наданих послуг оренди з аналогічною сумою - 21573,00грн. із зазначенням відсутності двохсторонніх претензій щодо змісту документу. Відповідач стверджує, що на підставі отриманих рахунків, відповідачем своєчасно проведено оплату за період з липня 2014р. по лютий 2015р. у повному обсязі, а також і те, що станом на день подання позовної заяви, позивачем не надіслано рахунку відповідачу про необхідність сплати індексації орендної плати за вищевказаний період. Крім цього, відповідач стверджує, що оскільки він належним чином здійснював сплату орендної плати у повному обсязі на підставі отриманих рахунків та проведених розрахунків на підставі п.3.2. договору на протязі усього терміну дії договірних відносин, а отже у відповідача не лише відсутня заборгованість зі сплати орендної плати та пеня, але й наявна переплата у сумі 2594,10грн. Відповідач також зазначив, що позивач звернувся до відповідача з вимогою від 07.05.2015р. за №0705 про сплату коштів за період з липня 2014р. по березень 2015р. у сумі 17144,63грн., відповідач листом-відповіддю від 25.05.2015р. за №3124 звернув увагу не невірний метод розрахунку орендної плати (кумулятивний метод), здійснив розрахунок у відповідності до п.3.2. договору та запропонував сплатити розрахункову суму у випадку надання позивачем необхідного рахунку. Проте, як зазначає відповідач, позивач звернувся до відповідача з претензією від 19.06.2015р. за №1906 про сплату заборгованості за період з липня 2014р. по травень 2015р., збільшивши суму вимоги до 37186,14грн., відповідач повторно листом-відповіддю від 01.07.2015р. за №3852 звернув увагу не невірний метод розрахунку орендної плати (кумулятивний метод), здійснив розрахунок у відповідності до п.3.2. договору та запропонував сплатити розрахункову суму у випадку надання позивачем необхідного рахунку. З огляду на викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

01.07.2014р. між Малим колективним підприємством В«Магазин ПродуктиВ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробничою компанією В«ЛьвівхолодВ» (орнедар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1613 (надалі по тексту - договір оренди №1613 від 01.07.2014р.).

Пунктами 1.1-1.4 договору оренди №1613 від 01.07.2014р. встановлено, відповідно до цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташоване на першому поверсі та позначене у технічній документації під літ.«А-5», загальною площею 294,3кв.м., на вул.Стрийській, буд.103 в місті Дрогобичі - технічний паспорт та поверхневий план першого поверху є додаток №1 до даного договору. Вартість об'єкта оренди за домовленістю сторін становить 599017грн. 00коп. Об'єкт оренди передається орендарю для наступних цілей - ведення роздрібної торгівлі (надалі - «цільове використання»).

Відповідно до п.2.1 договору оренди №1613 від 01.07.2014р., що передача об'єкта оренди у користування орендаря здійснюється впродовж двох календарних днів з дня укладення цього договору та оформляється актом приймання-передачі об'єкта оренди, який з моменту підписання уповноваженими особами та скріплення відбитками печаток сторін є невід'ємною частиною цього договору. В акті приймання-передачі об'єкта оренди вказується технічний стан приміщення, характеристика об'єкта оренди на момент передачі майна орендарю.

На виконання умов договору оренди №1613 від 01.07.2014р. сторонами складено та підписано акт прийому-передачі від 01.07.2014р.

За умовами п.п.3.1-3.3 договору оренди №1613 від 01.07.2014р. за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату. Щомісячна орендна плата становить 21573грн. 00коп. в т.ч. ПДВ. Орендна плата починаючи з другого місяця оренди коригується щомісяця на індекс інфляції за звітний місяць відповідно до Держкомстату України. Орендна плата сплачується в гривнях. Розмір орендної плати може переглядатись за згодою сторін, за умови зміни кон'юнктури ринку (спад чи ріст оренди комерційної нерухомості), але не більше одного разу на рік. Зміна розміру орендної плати проводиться шляхом внесення змін до цього договору, підписаних двома сторонами. Орендар сплачує орендну плату в строк до 10 числа місяця наступного за звітним шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставлених рахунків.

Відповідно до п.5.3.2 договору оренди №1613 від 01.07.2014р. за цим договором орендар зобов'язаний у повному обсязі та своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно із п.8.1 договору оренди №1613 від 01.07.2014р. строк оренди за договором встановлюється на 2 роки 11 місяців, з 01.07.2014р. по 31.05.2017р. включно.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору оренди №1613 від 01.07.2014р., позивач виставив відповідачу рахунки-фактури: №5 від 25.07.2014р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ), №8 від 31.08.2014р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ), №9 від 29.09.2014р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ), №12 від 29.10.2014р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ), №13 від 29.11.2014р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ), №15 від 12.01.2015р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ), №1 від 29.01.2015р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ), №3 від 28.02.2015р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ), №6 від 31.03.2015р. на суму 28928грн. 42коп. (з ПДВ), №8 від 30.04.2015р. на суму 31748грн. 16коп. (з ПДВ), №10 від 31.05.2015р. на суму 32978грн. 40коп. (з ПДВ), №12 від 30.06.2015р. на суму 34429грн. 45коп. (з ПДВ), №14 від 31.07.2015р. на суму 34842грн. 61коп. (з ПДВ), №16 від 31.08.2015р. на суму 34842грн. 61коп. (з ПДВ), №18 від 30.09.2015р. на суму 33738грн. 70коп. (з ПДВ), №20 від 31.10.2015р. на суму 34236грн. 35коп. (з ПДВ). Також сторонами було складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №МЛ-1 від 31.07.2014р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ); №МЛ-6 від 31.08.2014р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ); №МЛ-7 від 30.09.2014р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ); №МЛ-9 від 31.10.2014р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ); №МЛ-13 від 30.11.2014р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ); №МЛ-17 від 31.12.2014р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ); №МЛ-1 від 31.01.2015р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ); №МЛ-3 від 28.02.2015р. на суму 21573грн. 00коп. (з ПДВ); №МЛ-18 від 30.09.2015р. на суму 33758грн. 70коп. (з ПДВ).

У позовній заяві позивач зазначив, що загальна вартість орендних платежів з урахуванням індексації за період з 01.07.2014р. по 30.09.2015р. становила 419419грн. 69коп. Також позивач зазначив, що на виконання своїх зобов'язань по договору оренди №1613 від 01.07.2014р., відповідач частково сплатив позивачу кошти в сумі 332207грн. 97коп., що підтверджується банківськими виписками та довідкою №143 від 25.11.2015р. ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_4».

Позивач на адресу відповідача направляв претензію №1 від 19.06.2015р. за вих.№1906, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8210002081290 від 22.06.2015р., в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість. Дана претензія залишена без реагування та задоволення.

Відповідно до ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається із умов укладеного між сторонами договору оренди №1613 від 01.07.14р, сторони погодили, що щомісячна орендна плата становить 21573грн. 00коп. в т.ч. ПДВ. та дана орендна плата, щомісяця коригується на індекс інфляції. Дана обставина також підтверджується проведенням нарахувань позивачем у виставлених відповідачу рахунках на оплату орендних платежів, та підтверджується відповідачем . Відтак, помилковим є твердження позивача про те, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць, тобто базовим місяцем для нарахування поточного місяця є попередній місяць помножений на індекс інфляції попереднього місяця по методу геометричної прогресії, в якій кожне наступне число, починаючи із другого, виходить із попереднього множенням його на певне число (в даному випадку індекс інфляції).

Тому, враховуючи встановлений щомісячний розмір орендної плати 21573грн. в т.ч. ПДВ , враховуючи щомісячне коригування на індекс інфляції за звітний місяць відповідно до Держкомстату України, починаючи з другого місяця оренди за період з 01.07.2014р. по 30.09.2015р. загальна сума нарахувань орендних платежів складає 334187,34грн. Враховуючи здійснену на виконання умов договору оренди оплату відповідачем у розмірі 332207грн. 97коп., відтак заборгованість відповідача перед позивачем складає 1979, 37грн. Тому, позовні вимоги щодо стягнення в решті нарахувань з орендної плати заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

Згідно із ч.1 ст.173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням. Згідно з ч.1 ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості з орендних платежів не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 1979грн. 37коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 договору оренди №1613 від 01.07.2014р. передбачено, що у випадку несплати орендарем орендної плати більш ніж 7 календарних днів від встановленого даним договором терміну, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний прострочений день. Так, згідно із п.7.3 договору оренди №1613 від 01.07.2014р., позивач, за період з 11.11.2014р. по 15.10.2015р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 11800грн. 81коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 4536грн. 30коп. за період з 11.09.2014р. по 30.09.2015р. Розрахунки долучені до матеріалів справи.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне. У пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Відтак, при перевірці проведених нарахувань, в межах періоду, визначеного позивачем, а також враховуючи п.п.3.1-3.3, 7.3 договору оренди №1613 від 01.07.2014р., фактичну заборгованість із орендної плати відповідача, суми та строки оплат проведених відповідачем орендних платежів, судом встановлено, що позивач припустився помилки в нарахуванні, тому пеня в перерахунку складає 416,75грн. та інфляційні витрати складають 590,17грн. тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення пені та інфляційних втрат належить відмовити.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення основного боргу з орендної плати в сумі 1979,37грн., пені у розмірі 416,75грн. та інфляційних втрат в розмірі 590,17грн є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.

Судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод» (79034, м.Львів, вул.Угорська, 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01553681) на користь Малого колективного підприємства «Магазин Продукти» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Стрийська, 103, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30084708) 1979грн. 37коп. - основного боргу з орендної плати, 416грн.75коп. - пені, 590грн. 17коп. - інфляційних втрат та 44грн. 79 коп. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 14.12.2015р.