Постанова

від 17.12.2015 по справі 805/4791/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р.                                                   Справа № 805/4791/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українських машинобудівних заводів» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративний позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2015 року №0000182202/4467, №0000202202/4468, №0000192202/4470. В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом з порушенням норм матеріального права, оскільки підприємство не порушувало норми пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.22.1 ст.22, п.185.1. ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2015 року №0000182202/4467, №0000202202/4468, №0000192202/4470.

16 грудня 2015 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду замінено первинного відповідача на Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.

Представник позивача до суду з'явився, через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача до суду з'явився, через відділ діловодства та документообігу суду надав заперечення в якому зазначив, що позивачем у порушення вимог Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ «Запорожский коксохимремонт» завищено суму витрат на 5000000 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 5000000 грн., в результаті чого завищено задекларовані показники з податку на додану вартість. Просив відмовити у задоволені позовних вимог, справу розглянути в порядку письмового провадження.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім українських машинобудівних заводів» (ЄДРПОУ 30346563, 84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вул.Щербакова, б.14) зареєстровано в якості юридичної особи 19.03.1999 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, видами діяльності за КВЕД-2010 є будівництво житлових і нежитлових будівель; перебуває на обліку, як платник податків на додану вартість в ДПІ у м.Краматорську.

Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім українських машинобудівних заводів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, з питань дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, про що 21 вересня 2015 року складено акт №56/05-15-22-02-30346563.

Перевіркою встановлені порушення:

п.22.1 ст.22, п.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, а саме завищено суму витрат всього у сумі 5000000 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 5000000 грн., в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 950000 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 950000грн.;

п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.22.1. ст..22, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 486789 грн., в тому числі за червень 2013 року на суму 486789 грн.;

завищення суми від'ємного значення по рядку 19 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 498457 грн., в т.ч. за червень 2013 року на суму 498457 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про завищення витрат на придбання послуг позивачем у ТОВ «Запорожский коксохимремонт» є нереальність здіснення операцій з отримання послуг у зв'язку із тим, що згідно баз даних ДПІ у м.Краматорську АС «Податковий блок» ТОВ «Запорожский коксохимремонт» має 7 стан – «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», кількість осіб, які рахуються на підприємстві згідно форми 1-ДФ за 2-й квартал 2013 року, - 1 особа.

02 жовтня 2015 року позивачем до ДПІ у м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області подано заперечення до акту №56/05-15-22-02-30346563 від 21 вересня 2015 року.

13 жовтня 2015 року листом №/465/05-15-22-02 ДПІ у м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області повідомила про залишення без змін висновків акту перевірки.

19 жовтня 2015 року ДПІ у м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області винесені податкові-повідомлення рішення, а саме:

№0000182202/4467, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 730183,50 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 486789,00 грн., за штрафними санкціями – 243394,50 грн.;

№0000202202/4468, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 1187500 грн., у т.ч. за основним платежем – 950000 грн., за штрафними санкціями – 237500 грн.;

№0000192202/4470, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 498457 грн.

Судом встановлено, що 15 січня 2013 року між замовником ТОВ «Торговий дім українських машинобудівних заводів» та первісним кредитором ТОВ «Запорожский коксохимремонт» (код ЄДРПОУ 34656607) укладено договір №150113-1 про надання послуг, предметом якого є надання за плату наступних послуг: підрядні будівельні роботи майнового комплексу КПЦ-3, місцезнаходження – 84306, Україна, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, 6.

Вартість замовлених робіт – 6000000 грн., в т.ч. ПДВ 1000000 грн. (п.1.2 договору).

Строк дії договору 31.12.2013 року.

27 червня 2013 року на виконання умов договору складено акт надання послуг №93 щодо виконаних підрядних будівельних робіт на суму 6000000 грн.

По стану на 15 січня 2013 року складена договірна ціна на облаштування одношарових промислових підлог КПЦ-3, що здійснюється у 2015 році.

27 червня 2015 року складена довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2013 року у розмірі 6000000 грн.

27 липня 2015 року між ТОВ «Торговий дім українських машинобудівних заводів» та ТОВ «Запорожский коксохимремонт» підписано акт № приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року.

27 червня 2013 року продавцем ТОВ «Запорожский коксохимремонт» виписана податкова накладна покупцю «Торговий дім українських машинобудівних заводів» на загальну суму 6000000 грн., у т.ч. ПДВ – 1000000 грн.

11 липня 2013 року між ТОВ «Торговий дім українських машинобудівних заводів» та ТОВ «Запорожский коксохимремонт» складено акт приймання – передачі векселів в рахунок погашення заборгованості по договору №150113-1 від 15.01.2013 року на загальну суму 5340000 грн. всього 11 векселів.

Господарська операція з вищевказаним контрагентом відображена позивачем у податковому обліку шляхом віднесення суми податку на додану вартість по податковій накладній до складу податкового кредиту та визначення валових витрат за перевіряємий період. Податкові декларація з податку на додану вартість за червень 2013 року разом із реєстром виданих та отриманих податкових накладних прийнята контролюючим органом, про що свідчить квитанція №2.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.27п.14.1ст.14 Податкового кодексу Українивитрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.1ст.138зазначеногоКодексувитрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цьогоКодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та устатті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2ст.138 ПК Українивитрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановленихрозділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п.139.1ст.139 ПК України).

При цьому, судом встановлено наявність усіх необхідних первинних бухгалтерських документів на оплату, які, в свою чергу, не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Згідно з п.140.5ст.140 ПК Україниустановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до пп.14.1.181п.14.1ст.14 Податкового кодексу Україниподатковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1ст.198зазначеногоКодексуправо на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.3ст.198 ПК Україниподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно достатті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1статті193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогстатті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу(п.198.6ст.198 ПК України).

Згідно положень п. п.201.1,201.8,201.10ст.201 Податкового кодексу Україниплатник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченомустаттею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені нормиПодаткового кодексу Україниможна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, виданих особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише посиланням на відсутність у контрагентів платника податку основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів тощо, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Отже, з огляду на те, що судом встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Запорожский коксохимремонт», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеним контрагентам є правомірним.

Слід зазначити, що платник податку (покупець товару (робіт, послуг)), який дотримався вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту. У разі коли безпосередній контрагент чи контрагенти по ланцюгу допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законодавством іншого не передбачено.

Між тим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов та ресурсів для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

При цьому, згідно з частиною 1статті 69 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4статті 70 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ «Запорожский коксохимремонт» матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Відповідно до пункту44.1статті44 Податкового кодексу Українидля цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ТОВ «Торговий дім Українських машинобудівних заводів» щодо формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах зі вказаним контрагентом.

Частина 2статті 71 КАС Українивизначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішеннявід 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та завищення валових витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі ст. 94 КАС України суд також вважає за необхідне присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача судові витрати у розмірі 36242,11 грн.

Керуючись ст. ст.221,223,224,230,231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українських машинобудівних заводів» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0000182202/4467 від 19.10.2015 року.

Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0000202202/4468 від 19.10.2015 року.

Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0000192202/4470 від 19.10.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українських машинобудівних заводів» (ЄДРПОУ 30346563, 84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вул.Щербакова, б.14) судовий збір в сумі 36242 (тридцять шість тисяч двісті сорок дві) грн. 11коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                             Кошкош О.О.