Рішення

від 10.12.2015 по справі 161/16526/15-ц

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/16526/15-ц

Провадження № 2/161/5062/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої - судді Плахтій І.Б.,

секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2, треті особи, які на заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-колект», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корона», ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на іпотечне майно. Позов мотивує тим, що 28.09.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 11223925000, відповідно до умов якого останній отримав кошти в розмірі 163 000 дол. США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28.09.2007 року між банком та відповідачами, кожним зокрема, було укладено договори іпотеки, за умовами яких відповідач ОСОБА_5 «Корона» передавав в іпотеку нежитлове приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Медведєва, 2, а відповідач ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,0264 га, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Градний Узвіз, 16-а.

В подальшому АКІБ «УкрСиббанк» передало право вимоги за кредитним договором та договорами іпотеки ТОВ «Кей-колект», який в свою чергу відступив право вимоги за вищевказаними договорами ОСОБА_5 «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

17.05.2015 року між ОСОБА_5 «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ОСОБА_2 було укладено Договір відступлення прав вимоги № 150/ФК-15 та відступлення прав за іпотечними договорами, відповідно до яких до ОСОБА_2 перейшли усі права та підстави для стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмети іпотеки.

Належним чином зобов'язання основним боржником ОСОБА_4 не виконано, а тому ОСОБА_2, як іпотекодержатель має право в рахунок виконання основного зобов'язання звернути стягнення на іпотечне майно

А тому, просив суд в рахунок виконання кредитного зобов'язання звернути стягнення на предмети іпотеки, відповідно до укладених договорів, шляхом визнання права власності на майно, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги позову підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечувала щодо задоволення позову.

Від представника відповідача ОСОБА_5 «Корона» ОСОБА_6 на адресу суду надійшла заява про визнання позову. Розгляд справи просив проводити у його відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечував.

Від ОСОБА_5 «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ОСОБА_5 «Кей-колект», кожного зокрема, на адресу суду надійшли заяви про розгляд справи у їхній відсутності. Додатково зазначили, що права кредитора та іпотекодержателя ними були передані відповідно до укладених договорів, а тому не мають жодних заперечень щодо задоволення вимог позивача.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.197 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 28.09.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 11223925000, відповідно до умов якого останній отримав кошти в розмірі 163 000 дол. США, з розрахунку 11,5 % річних для будівництва житлового будинку (а.с. 6-9).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28.09.2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_3, площею 0,0264 га, кадастровий номер 0710100000:11:048:0024, яка знаходиться за адресою: місто Луцьк, вул. Градний Узвіз, 16-а. Вартість предмета іпотеки визначена в 237 240,96 грн. (а.с. 10-12).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28.09.2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_5 «Корона» було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку нерухоме майно - нежитлове приміщення, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Корона» на підставі свідоцтва про право власності серії САВ №027314 виданого 20.06.2007 року виконкомом Луцької міськради Волинської області та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Волинського обласного бюро технічної інвентаризації 09.08.2007 року за №3052439, кадастровий №1202 та знаходиться за адресою: місто Луцьк, вул. Медведєва, 2, складається з приміщень: із 48-1 по 48-5, загальною площею 79,6 кв.м. Вартість предмета іпотеки визначена в 824 867 грн. (а.с. 13-15).

Відповідно до договору факторингу №2 та договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 13.02.2012 року АКІБ «УкрСиббанк» відступило, а ОСОБА_5 «Кей-колект» прийняло право вимоги за кредитним договором № 11223925000, в тому числі за договором іпотеки укладеними в забезпечення виконання основного кредитного зобов'язання (а.с.56-63).

Як вбачається, з ухвали Господарського суду Волинської області від 10.11.2015 року, 17.07.2015 року між ОСОБА_5 «Кей Колект» та ОСОБА_5 «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу, відповідно до якого ОСОБА_5 «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», а ОСОБА_5 «Кей колект» зобов'язується відступити ОСОБА_5 «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» свої права грошової вимоги за договором споживчого кредиту № 11223925000 від 28.09.2007 року.

В подальшому на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги № 150/ФК-15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами укладеними 17.07.2015 року ОСОБА_5 «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» передала, а ОСОБА_2 прийняв право грошової вимоги за кредитним договором № 11223925000 та набув право вимоги за договорами іпотеки укладеними (а.с. 16-20).

Таким чином, права кредитора за договором про надання споживчого кредиту № 11223925000, що було укладено між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_4 та право вимоги, за договорами іпотеки належить ОСОБА_2

Згідно з ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, а право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» установлено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктами 5.2.1 Договорів іпотеки від 28.09.2007 року передбачене застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у виді передачі іпотекодержателю права власності на предмети іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У пункті 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до частини першої статті 590, статті 578 ЦК звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду, якщо для укладення такого договору щодо майна фізичної особи вимагалось отримання згоди чи дозволу іншої особи чи органу.

Оскільки ОСОБА_4 не виконав належним чином взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, що виразилося у неповерненні кредитних коштів згідно з умовами договору та графіку платежу та призвело до утворення заборгованості і порушення прав позивача як кредитора, то вимога позивача про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом передачі їх у власність іпотекодержателю підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону на іпотекодержателя покладається обов'язок надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору встановленої форми із зазначенням строку, протягом якого боржнику слід усунути порушення і який не повинен бути меншим ніж тридцять днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Надіслання такого повідомлення є обов'язковою передумовою для початку звернення стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачам ОСОБА_5 «Корона» та ОСОБА_3 21.10.2015 року ОСОБА_2 було направлено повідомлення-вимогу про порушення основного зобов'язання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (а.с. 53,54).

Розмір заборгованості позичальника за кредитним договором станом на 17.07.2015 року складає 167 749,24 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 3 708 482,77 грн. Такий розмір заборгованості заявлений в повідомленні про відступлення права вимоги і не заперечується відповідачами.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Позивач не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки. Наявність в іпотечному договорі пункту про позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність у даному випадку у позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та визнання права власності на предмет іпотеки за іпотеко держателем, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 197, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 510, 526, 590, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11223925000 від 28.09.2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, яка в загальному складає 3 708 482 (три мільйони сімсот вісім тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні 77 копійок, звернути стягнення на предмети іпотеки:

1) нежитлове приміщення, що належить іпотекодавцю Товариству з обмеженою відповідальністю «Корона» на підставі свідоцтва про право власності серії САВ №027314 виданого 20.06.2007 року виконкомом Луцької міськради Волинської області та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Волинського обласного бюро технічної інвентаризації 09.08.2007 року за №3052439, кадастровий №1202 та знаходиться за адресою: місто Луцьк, вул. Медведєва, 2, складається з приміщень: із 48-1 по 48-5, загальною площею 79,6 кв.м., на підставі Договору іпотеки від 28.09.2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корона», посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №1704;

2) земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_3, площею 0,0264 га, кадастровий номер 0710100000:11:048:0024, яка знаходиться за адресою: місто Луцьк, вул. Градний Узвіз, 16-а, на підставі Договору іпотеки від 28.09.2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №1702;

шляхом передачі предметів іпотеки у власність іпотекодержателю ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_2 права власності на предмети іпотеки, а саме на:

- нежитлове приміщення за адресою: місто Луцьк, вул. Медведєва, 2, яке складається з приміщень: із 48-1 по 48-5, загальною площею 79,6 кв.м.

- земельну ділянку площею 0,0264 га, кадастровий номер 0710100000:11:048:0024, яка знаходиться за адресою: місто Луцьк, вул. Градний Узвіз, 16-а.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корона», ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 3045 (три тисячі сорок п'ять) гривень судового збору з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій