Ухвала

від 16.12.2015 по справі 641/10483/15-ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 4-с/641/56/2015 Справа № 641/10483/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Мельник І.М.

за участю секретаря - Севост'яновій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі Комінтернівського районного суду в м. Харкова скаргу ОСОБА_1, особа дії якої оскаржуються - державний виконавець Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, боржники ОСОБА_2, ОСОБА_3, на незаконні дії та неправомірну бездіяльність державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеною скаргою, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5, в провадженні якого перебувають виконавчі листи про виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7 з квартири за адресою: АДРЕСА_1, що полягає в невиконанні рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року протягом двох місяців відповідно до положень ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов'язати державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5 невідкладно вчинити дії щодо реального виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5 щодо ненаправлення до правоохоронних органів подання про притягнення боржників ОСОБА_6, ОСОБА_7 до відповідальності згідно ч. 1 ст. 382 КК України за умисне невиконання судового рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року по цивільній справі № 2-944/2011 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа: відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5 щодо ненадання відповіді за результатами розгляду заяви представника стягувача від 15.06.2015 року; зобов'язати державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5 невідкладно направити до правоохоронних органів подання про притягнення боржників ОСОБА_3, ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України за умисне невиконання судового рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року по цивільній справі № 2-944/2011 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа: ВГІРФО Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку, про що повідомити ОСОБА_1 письмово; стягнути з Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ понесені ним судові витрати на правову допомогу в розмірі 9 744 грн.

Свою скаргу заявник мотивує тим, що 27.09.2012 року на виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15.03.2012 року, Комінтернівським районним судом м. Харкова йому були видані три виконавчі листи по цивільній справі № 2-944/2011 про усунення йому перешкод в користуванні квартирою № 67 в будинку № 4 по вулиці Садовопарковій в місті Харкові шляхом виселення з неї ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6. 18.10.2012 року згідно ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» ним були подані до Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ три заяви про відкриття виконавчих проваджень та відповіді їм оригінали виконавчих листів. 24.10.2012 року державним виконавцем Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5 були винесені три постанови про відкриття за заявами заявника виконавчих проваджень. Проведення виконавчих дій з виселення боржників призначалось державним виконавцем неодноразово: на 17.04.2014 року, на 28.04.2014 та 12.05.2014 року, про що заявника кожного разу повідомляв начальник Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ, але виселення так і не відбулось. 23.05.2014 року ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку забезпечення позову ОСОБА_7 Комінтернівському ВДВС Харківського МУЮ було заборонено проводити виконавчі дії з виселення боржників ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_2. 22.09.2014 року ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова скасовані заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.05.2014 року. У зв'язку з цим, виконавче провадження було поновлене, а виконавчі дії з виселення боржників були призначені на 16.03.2015 року. 16.03.2015 року виселення боржників не відбулося через фізичне перешкоджання їх здійсненню зятем ОСОБА_7 та іншими невідомими заявникові особами, через що було перенесене на 17.04.2015 року. 17.04.2015 року виконавче провадження так само не відбулося через фізичне перешкоджання їх здійсненню зятем ОСОБА_7 та запрошеними ним невідомими заявникові особами в камуфляжі та балаклавах, озброєними кийками і молотками. При цьому, державним виконавцем був складений акт про відкладення проведення виконавчих дій до розгляду справи Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а ОСОБА_3 написала розписку про зобов'язання звільнити квартиру на протязі 10 - 15 днів після відхилення її касаційної скарги. 29.04.2015 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановлено ухвалу про відхилення касаційної скарги ОСОБА_7 Виконавчі дії з виселення боржників були призначені на 11.06.2015 року, але виселення знову не відбулося і було перенесене на 08.07.2015 року. 17.06.2015 року представник стягувача звернувся до Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ з клопотанням направити до правоохоронних органів подання про притягнення боржників до відповідальності згідно ч. 1 ст. 382 КК України за умисне невиконання судового рішення. 31.07.2015 року представником стягувача до Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ подано запит стосовно наслідків розгляду заяви від 15.06.2015 року, але відповіді на жодну з цих заяв так і не отримав. Призначені на 08.07.2015 року виконавчі дії з виселення боржників не відбулись. В подальшому, державний виконавець Хаблов В. М. повідомив представника стягувача про призначення проведення виконавчих дій на 10 год. 00 хв. 19.10.2015 року. Але 19.10.2015 року ані державний виконавець, ані працівники правоохоронних органів на місце проведення виконавчих дій не прибули, про що представником стягувача було складено акт.

В судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.

Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримала, наполягала на її задоволенні в повному обсязі з викладених у скарзі підстав.

Старший державний виконавець Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5 проти задоволення скарги заперечував, надав суду матеріали виконавчих проваджень ВП № 35098735 про виселення ОСОБА_7, ВП № 35097761 про виселення ОСОБА_6.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга стягувача ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю з огляду на викладене нижче.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлені наступні факти.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року по справі № 2-944/11 вирішено усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою № 67 в будинку № 4 по вулиці Садовопаркова в м. Харкові шляхом виселення ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та зобов'язати відділ імміграції та реєстрації фізичних осіб Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3.

15.03.2012 року по справі № 2-944/11 (провадження № 22-ц-2090/822/12) апеляційним судом Харківської області винесено ухвалу, якою вирішено апеляційну скаргу ОСОБА_7 в особі її представника ОСОБА_9 відхилити, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 2.11.2011 року залишити без змін.

На виконання рішення від 25.11.2011 року, 27.09.2012 року Комінтернівським районним судом м. Харкова заявникові видані три виконавчі листи - про виселення з квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6.

18.10.2012 року представником стягувача з належним чином оформленими повноваженнями всі три виконавчих листа були подані в Комінтернівський ВДВС Харківського МУЮ з заявами про відкриття за ними виконавчих проваджень.

24.10.2012 року за заявами представника стягувача державним виконавцем Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_11 були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 35098735 про виселення ОСОБА_7, ВП № 35098428 про виселення ОСОБА_8, ВП № 35097761 про виселення ОСОБА_6, якими боржникам був наданий строк на добровільне виконання рішення суду в 15-денний термін з моменту винесення цих постанов.

Рішення суду боржниками добровільно виконане не було.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є, крім іншого, завершальною стадією судового провадження і являє собою сукупність дій визначених Законом органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання, зокрема, рішень судів на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 6 Закону «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов'язок використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Задля забезпечення належного і своєчасного виконання рішень державний виконавець наділений широким колом повноважень, передбачених невичерпним переліком частини 3 ст. 11 Закону, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень; безоплатно одержувати від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в т. ч. конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд цих приміщень, відкривати та опечатувати такі приміщення; звертатися до суду з поданням про розшук боржника, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла боржника; викликати фізичних осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням; залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, в тому числі на платній основі, здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

До інших повноважень відноситься, зокрема, обов'язок згідно ч. 2 ст. 90 Закону, відповідно до якої, за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Відповідно до вимог норми ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Виконавчі провадження №№ 35098735, 35098428, 35097761 про виселення боржників ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 були відкриті 24.10.2012 року, але в строк до 24.12.2012 року державним виконавцем Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ судові рішення виконані не були.

За 19 (дев'ятнадцять) місяців в період з моменту відкриття виконавчого провадження про виселення боржників 24.10.2012 року до 23.05.2014 року державним виконавцем Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ взагалі не вчинено жодних дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, що набрало законної сили.

23.05.2014 року Комінтернівський районний суд м. Харкова ухвалою по справі № 641/5103/14-ц (провадження № 2-з/641/41/2014) заборонив Комінтернівському ВДВС Харківського МУЮ проводити виконавчі дії з виселення з квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_6 за виконавчими провадженнями №№ 35098735, 35098428, 35097761 до розгляду по суті цивільної справи № 641/4649/14-ц.

Під час розгляду справи № 641/4649/14-ц Комінтернівський районний суд м. Харкова прийшов до висновку, що заходи забезпечення позову, накладені ухвалою від 23.05.2014 року можуть призвести до зупинення виконання рішення по справі № 2-944/11 на користь заявника ОСОБА_1 про виселення боржників ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, що набрало законної сили, і скасував їх.

Про скасування судом заходів забезпечення позову по справі № 641/4649/14-ц і заборони проводити виконавчі дії з виселення боржників ОСОБА_13 ВДВС Харківського МУЮ в особі начальника був повідомлений заявою представника стягувача про поновлення виконавчого провадження, поданою через канцелярію 07.10.2014 року.

За більш як 5 (п'ять) місяців в період з моменту усунення перешкод у здійсненні виконавчого провадження 07.10.2014 року по 16.03.2015 року державним виконавцем Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ не вчинено ніяких виконавчих дій.

На 16.03.2015 року державним виконавцем Хабловим В. М. було призначене проведення виконавчих дій з виселення боржників, але виселення не відбулося.

Після цього державним виконавцем Хабловим В. М. проведення виконавчих дій призначалося на 17.04.2015 року, на 12.05.2015 року, на 11.06.2015 року, на 08.07.2015 року та на 19.10.2015 року, але станом на день розгляду судом скарги рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року залишається невиконаним.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заявник, керуючись правами згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», 17.06.2015 року та 31.07.2015 року звертався через свого представника до державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5 з клопотаннями направити до правоохоронних органів подання про притягнення боржників до відповідальності згідно ч. 1 ст. 382 КК України за умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили.

Але всупереч обов'язкам, покладеним на державного виконавця нормами ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 90 Закону, клопотання представника заявника були державним виконавцем Хабловим В. М. проігноровані, і подання до правоохоронних органів не подане.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Крім того, суд зобов'язаний враховувати не тільки норми національного законодавства, а й прецедентну практику Європейського ОСОБА_9 з прав людини - зокрема, щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий упродовж розумного строку судовий розгляд, завершальною стадією якого є виконання судового рішення.

Так, у своїх рішеннях від 29.06.2004 року по справі «Войтенко проти України», від 20.07.2004 року в справі «Шмалько проти України», від 27.07.2004 року у справі «Ромашов проти України», від 09.11.2004 року у справі «Бакай та інші проти України», від 11.01.2005 року у справі «Дубенко проти України», від 22.02.2005 року у справі «Шаренок проти України», від 05.04.2005 року у справі «Вараниця проти України», від 19.04.2005 року у справах «Піряник проти України», «Долгов проти України», «Щербанов проти України», від 03.05.2005 року у справі «Василенков проти України», від 07.06.2005 року у справі «Фукльов проти України», від 21.06.2005 року у справі «ОСОБА_14 проти України», від 13.09.2005 року у справі «Лютих проти України», від 06.09.2007 року у справах «Шамрай проти України», «Лозинський та інші проти України» Європейський Суд з прав людини відзначив, що право на суд, закріплене в ч. 1 ст. 6 Конвенції, було б лише ілюзією, якщо б держави допускали такий стан речей, коли рішення національних судів залишалися б невиконаними. З посиланням на свою попередню прецедентну практику, сформульовану в його попередніх аналогічних справах, Європейський Суд зазначив, що тлумачення ч. 1 ст. 6 Конвенції винятково як такої, що стосується доступу до суду та процедури розгляду справи у суді, було б несумісним із принципом верховенства права, який держави-учасниці зобов'язались дотримувати, ратифікуючи Конвенцію. Зважаючи на це, виконання рішення будь-якого суду повинно розглядатись у світлі вимог ст. 6 Конвенції як складова частина «процесу у справі» (trial).

Таким чином Європейський Суд дійшов висновку, що неспроможність держави вжити належних заходів для виконання рішення суду впродовж строку, визначеного національним законодавством, означає позбавлення ч. 1 ст. 6 Конвенції її корисного значення.

У зв'язку з цим, Європейський Суд з прав людини зазначив, що затримання виконання судового рішення може бути виправданим лише за виняткових обставин. Проте, в будь-якому разі, таке затримання не може бути настільки довгим, аби була знищена сама сутність того права, яке захищається частиною 1 ст. 6 Конвенції.

Крім того, Європейський Суд майже в кожному своєму рішенні проти України стосовно надто тривалого виконання судових рішень національних судів вказував, що неможливість особи домогтися виконання судового рішення на свою користь становить втручання в право цієї особи на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З огляду на тривалість виконавчих проваджень №№ 35098735, 35098428, 35097761 та наявні в матеріалах процесуальні документи, судом достовірно встановлено, що державний виконавець Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5 в рамках цих виконавчих проваджень не якісно використовує надані йому законом процесуальні права задля своєчасного, повного та неупередженого виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року, зокрема, не здійснює виконавчі дії, спрямовані встановлення контакту з боржниками (виклики, привід, розшук), не здійснює процесуальних заходів для мотивації боржників добровільно виконати судове рішення (звернення до суду для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосування санкцій за невиконання судового рішення, подання до правоохоронних органів про притягнення боржників до кримінальної відповідальності за умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, та законних вимог державного виконавця).

Бездіяльність державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5 щодо невиконання покладених на нього обов'язків свідчить про небажання вчасно та в повній мірі вчинити дії задля виконання судового рішення, що є підставою для сумніву в його неупередженості. Така бездіяльність державного виконавця призводить до безпідставного затягування виконавчого провадження зокрема і судового розгляду справи заявника взагалі, що зрештою порушує його право на володіння своїм майном.

Відповідно до висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених в п. 18 Постанови № 6 його Пленуму від 07.02.2014 року, виходячи зі змісту статті 387 ЦПК України, в разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Суд вбачає всі підстави для визнання бездіяльності старшого державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5 протиправною та необхідність відновлення й захисту порушених прав й інтересів заявника в судовому порядку.

У зв'язку з цим, суд вважає обґрунтованими і задовольняє вимоги заявника ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5, що полягає в невиконанні рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року протягом строку відповідно до положень ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» і зобов'язання його невідкладно вчинити дії щодо реального виконання рішення, визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Хаблова В. М. щодо ненаправлення до правоохоронних органів подання про притягнення боржників до відповідальності згідно ч. 1 ст. 382 КК України за умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Хаблова В. М. щодо ненадання ним відповіді стягувачеві за результатами розгляду заяви його представника від 15.06.2015 року, а також зобов'язання невідкладно направити до правоохоронних органів подання про притягнення боржників ОСОБА_7, ОСОБА_6 до відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України за умисне невиконання судового рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року по цивільній справі № 2-944/2011 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа: ВГІРФО Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку, про що повідомити ОСОБА_1 письмово.

Відповідно до ст. 388 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно з ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу й витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

В п. 48 Постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року зазначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано в п. 2 ч. 3 ст. 79, ст. ст. 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї Постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат, понесених скаржником на правову допомогу, до скарги заявника був доданий договір про надання правової допомоги із товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» з доданою до нього калькуляцією-рахунком про перелік виконаних робіт (наданих послуг) з надання правової допомоги, а також квитанція до прибуткового касового ордера про сплату послуг з надання правової допомоги у визначеному договором та додатком до нього розмірі в сумі 9 744 грн. 00 коп., а також клопотання допустити ТОВ «Харківський центр правової допомоги» до участі у справі в якості особи, яка надає правову допомогу. Крім того, суду надано копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зі змісту якої вбачається, що основним видом економічної діяльності підприємства ТОВ «Харківський центр правової допомоги» є діяльність у сфері права (код 69.10), наказ по підприємству про визначення особи, відповідальної за представництво інтересів скаржника в ході розгляду справи та копія диплому цієї особи про набуття нею вищої освіти за спеціальністю «Правознавство».

Судом задоволене клопотання представника заявника в частині допуску товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» до участі у справі в якості особи, яка надає правову допомогу.

За таких обставин, вимога про компенсацію скаржнику витрат на правову допомогу за рахунок органу державної виконавчої служби є обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 383 - 388 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1, особа дії якої оскаржуються - державний виконавець Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, боржники ОСОБА_2, ОСОБА_3, на незаконні дії та неправомірну бездіяльність державного виконавця - задовольнити повністю.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5, в провадженні якого перебувають виконавчі провадження №№ 35098735, 35097761 за виконавчими листами про виселення ОСОБА_7, ОСОБА_6 з квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка полягає в невиконанні рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року протягом строку, передбаченого ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Зобов'язати старшого державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5 невідкладно вчинити всі необхідні і достатні дії для реального виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5 щодо ненаправлення до правоохоронних органів подання про притягнення боржників ОСОБА_6, ОСОБА_7 до відповідальності згідно ч. 1 ст. 382 КК України за умисне невиконання судового рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року по цивільній справі № 2-944/2011 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа: відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5 щодо ненадання відповіді за результатами розгляду заяви представника стягувача від 15.06.2015 року.

Зобов'язати державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_5 невідкладно направити до правоохоронних органів подання про притягнення боржників ОСОБА_7, ОСОБА_6 до відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України за умисне невиконання судового рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року по цивільній справі № 2-944/2011 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа: ВГІРФО Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку, про що повідомити ОСОБА_1 письмово.

Стягнути з Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (ідентифікаційний код юридичної особи 33292013) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати, понесені ним на правову допомогу в розмірі 9 744 (дев'ять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 00 коп.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Суддя -ОСОБА_15