Ухвала

від 24.11.2015 по справі 804/15785/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2015 рокусправа № 804/15785/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року

у адміністративній справі № 804/15785/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року частково задоволено адміністративний позов, визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2013 року № 0007811703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 1 080 182,50 грн., у тому числі за основним платежем 864 146,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 216 036,50 грн. В частині визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та складання Акту від 23 серпня 2013 року №309/1/173/217/8515312 судом позивачу відмовлено, та стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 560,28 грн.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволення вимог позивача з підстав помилкового застосування норм матеріального права, та неврахування доводів податкового органу про заниження позивачем суми оподатковуваного доходу за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, в результаті чого ним було занижено ПДФО за 2012 рік на загальну суму 864146 грн., що відбулося внаслідок укладення позивачем нікчемних правочинів з його контрагентами, тобто, фіктивних правочинів, які згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України вчинялися без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції у цій справі, та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є законність рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування прийнятого Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2013 року № 0007811703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 1 080 182,50 грн., у тому числі за основним платежем 864 146,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 216 036,50 грн

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем на підставі акту №309/1/173/2178515312 від 23 серпня 2013 року, оформленого за результатом проведеної посадовими особами ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, і відповідно до наказу від 12.08.2013 року №171 - позапланової документальної невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 травня 2013 року, за висновками якої перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2, 177.2 статті 177, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження суми оподатковуваного доходу за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, в результаті чого занижено ПДФО за 2012 рік на суму 864146 грн..

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, а підставою для відсутності у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій або недоліки таких документів.

Надаючи оцінку правомірності проведення позивачем податкового обліку судом першої інстанції перевірено відповідність вимогам законодавства первинних документів та їх наявність у позивача, який в період з 01.01.2012р. по 31.05.2013р.: проводив розрахункові операції за готівкові кошти; діяльність здійснював на загальній системі оподаткування та був платником таких податків: податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку на доходи фізичних осіб з заробітної плати та платником податку на додану вартість; був платником збору за впровадження деяких видів підприємницької діяльності та мав право займатися: 52.48.9 - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань; 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; мав патенти на здійснення оптової торгівлі акумуляторами: - ТПБ №621904 від 01.02.11 (діє до 31.01.16); -ТПБ №621903 від 01.02.11 (діє до 31.01.16); а для здійснення господарської діяльності використовував орендовані приміщення: складське приміщення, розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Старокодакська, б.7 яке орендовано згідно договору оренди №5 від 05.01.2011р.; склад масел у магазині «Авто-Світ», розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополь-1, буд.18, кор.3, яке орендовано згідно договору оренди №1 від 03.01.2011р.; а також застосовував в своїй діяльності відповідно до вимог ст.9 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із врахуванням змін та доповнень) наступні реєстратори розрахункових операцій для розрахунків із споживачами: Міпі - 500.02, фіскальний номер 0462006493, дата реєстрації 13.10.04р., знятий з обліку 22.09.11р., місце використання - склад масел у магазині «Авто-Світ», м.Дніпропетровськ, ж/м Тополь-1, буд.18; і Міпі - 500.02, фіскальний номер 0462008372, дата реєстрації 23.04.08р., місце використання: м. Дніпропетровськ, вул. Старокадацька, б. 7.

При цьому судом першої інстанції належним чином досліджено реальність вчинення господарських операцій позивача, в результаті чого встановлено, що господарські операції позивача в перевіряємий період з контрагентами у 2012-2013 р.р.: ТОВ «Веста Індастріал», ТОВ «Ін-Веста», ФОП ОСОБА_3, ПП «Веста-Дніпро», ТОВ «Компанія Ремєлектросервіс», ПП «Промтехтрейд», ТОВ «Техкомплект», ТОВ «АКОПТ», ТОВ «Торгсервіс ЛТД», ТОВ «Арагон Торг», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Автоакум», ТОВ «Ін-веста», ПП «Нова», ФОП ОСОБА_2 - мали реальний характер, підтверджені дослідженими у судовому засіданні, та відображеними у акті перевірки відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку: договорами та додатками до них, специфікаціями, накладними, видатковими та податковими накладними, розрахунками коригування кількості і вартості показників по податковим накладним, банківськими виписками з рахунків, та актами.

Судом першої інстанції також встановлено, що на момент здійснення господарських операцій із зазначеними підприємствами-контрагентами позивача, останні знаходилися на податковому обліку як платники податку, їх свідоцтва про державну реєстрацію та про реєстрацію платників податків на час здійснення цих операцій не були анульовані, правочин з цими суб'єктами господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

При безпосередньому дослідженні доказів судом першої інстанції встановлено, що первинні документи позивача, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, та відповідають дійсності, а позивач по справі при виконанні господарських операцій з перелічиними в акті перевірки податкового органу контрагентами дотримувався всіх необхідних вимог чинного законодавства України, вчиняв дії, спрямовані на виконання договорів, а саме: отримував товар від контрагентів-постачальників та сплачував за нього грошові кошти, а також передавав товар контрагентам-покупцям та отримував грошові кошти. Спільні дії позивача та його контрагентів при укладанні та виконанні договорів були направлені на набуття тих прав та обов'язків, які випливають з цих договорів, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

До того ж судом першої інстанції встановлено, що податковий орган посилаючись в акті перевірки на нікчемність укладених правочинів, які не спричиняють реального настання правових наслідків, та не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети), при цьому не посилається на конкретні правочини (договори, контракти) та не зазначає, який саме правочин є недійсним, або нікчемним, або фіктивним на думку відповідача, хоча в обґрунтування своїх доводів відповідач повинен був чітко зазначити які саме правочини він вважає недійсними, або нікчемними, або фіктивними на підставі чого це встановлено та які правові наслідки це має.

Задовольняючи вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції враховуючи вищенаведені обставини, та правильно посилаючись на положення п.14.1.27 п.14.1 ст.14, ст.44, п.138.2 ст.138, п.177.1, п.177.2, п.177.3, п.177.5.3 ст.177 п.189.4, п.189.6 ст.189, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ст.ст.1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.4, 2.14-2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 - дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем факту отримання та фактичного використання у власній господарській діяльності отриманих товарів, про належне документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентами,що свідчить про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами, і про протиправність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 4 жовтня 2013 року №0003992205 прийнято контролюючим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Судова колегія погоджуються з висновками суду першої інстанції у цій справі, оскільки податковим органом при вирішенні справи в суді першої та апеляційної інстанцій не надано належних, достатніх та допустимих доказів тому, що правочин вчинено позивачем з метою незаконного отримання податкових вигод.

Погоджується також суд першої інстанції з висновками суду першої інстанції в тій частині, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, а чинне законодавство не зобов'язує позивача, як платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту

Доводи апеляційної скарги податкового органу не спростовують висновків суду першої інстанції, і не підтверджують порушення судом першої інстанції норм матеріального права, або невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справ, тому апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, як необґрунтована, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року - залишенню без змін

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року - залишити без змін

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов