Ухвала

від 08.12.2015 по справі 807/2580/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 р. № 876/637/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Рахівському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Рахівському районі Закарпатської області про стягнення заборгованості, -

встановив:

11.08.2014 позивач - УПФ України в Рахівському районі Закарпатської області звернулося в суд з позовом до відповідача - ВВД ФСС НВВ ПЗ України в Рахівському районі Закарпатської області в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5358,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач всупереч ст.ст. 2, 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відмовився відшкодовувати позивачу понесені ним витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності громадянам, що одержали трудове каліцтво за межами України, в тому числі на території республік за період їх входження до складу СРСР.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 позов задоволено повністю.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Важає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання позивач склав та надав відповідачу для підписання Акти щомісячних звірок витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням щомісячної суми виплаченої пенсії громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за період з 01.03.2014 по 31.07.2014 (а.с.7-8, 15-16, 22-23, 29-30, 37-38).

Однак, Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Рахівському районі Закарпатської області не прийнято до заліку суму витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, призначених зазначеним вище особам, та витрати на їх доставку у розмірі 5358,37 грн за період з 01.03.2014 по 31.07.2014, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів щомісячної звірки витрат, таблицями розбіжностей, списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва (а.с. 7-46).

Крім цього судом встановлено, що ОСОБА_3 з 27.08.1980 отримує пенсію по втраті годувальника у зв'язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_10, який помер від нещасного випадку на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується долученими до справи документами (а.с. 128-133).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсія по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України, а тому Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Як випливає з положень статей 1, 4, 25, 26 Основ, а також статей 21, 24 Закону № 1105-XIV пенсії по втраті годувальника та по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком є Фонд, який і здійснює відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди, в тому числі на території республік за період їх входження до складу СРСР.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладеній, зокрема, у постановах від 12.11.2013 року № 21-394а13, від 20.05.2014 № 21-108а18.

Як вбачається із матеріалів справи, Факт отримання каліцтва вказаними вище пенсіонерами підтверджується наявними у справі копіями актів про нещасні випадки на виробництві (а.с. 100-117), оригінали яких неодноразово досліджували судами у аналогічних спорах за інші періоди. Так, у постанові Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 по справі № 807/1096/14, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 № 876/7192/15, зазначено, що судом першої інстанції були оглянуті пенсійні справи № 117114 ОСОБА_3, № 11713 ОСОБА_8, № 107108 ОСОБА_2, № 116573 ОСОБА_9, № 115541 ОСОБА_6, № 112506 ОСОБА_5 , № 115588 ОСОБА_7, № 13414 ОСОБА_4 в яких були наявні оригінали актів про нещасний випадок.

Таким чином, позивачем здійснено виплату громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 пенсії в загальній сумі 5358,37 гривень, яким встановлена інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а ОСОБА_3 пенсія по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, нещасний випадок з якими мав місце на території України та за межами України. Фактичне здійснення таких виплат встановлено під час судового розгляду відповідно до списків осіб.

Пункт 7 Порядку, якому, на думку відповідача, суперечать вимоги управління ПФУ про відшкодування витрат, не врегульовує спірні відносини, які виникли у цій справі, оскільки встановлене ним правило та механізм взаєморозрахунків на централізованому рівні між Фондом та ПФУ розраховані на відсутність спору та реалізуються за наслідками попередньо здійснених згідно з пунктами 5, 6 Порядку звірок витрат за особовими справами потерпілих, складання актів таких звірок, узгодження й подання відповідних довідок.

Статтею 16 Закону № 1105-XIV визначено, що безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. За змістом статті 18 зазначеного Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

З огляду на викладене вимоги управління ПФУ про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду, основними завданнями якої, крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 21.05.2013 року № 21-129а13.

Суд першої інстанції вірно відхилив доводи відповідача про те, що позивачем не передано до відповідача документи, у зв'язку з чим у відділення особові справи по них не сформовані і відсутні.

У матеріалах справи містяться акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності і внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, списки таких громадян за спірний період, а також таблиці розбіжності із зазначенням сум, які не прийняті відповідачем до заліку. Із змісту актів, списків і таблиць розбіжності вбачається, що вони складені по особових справах потерпілих, зазначено їх кількість, суми щомісячних виплат по таких особах та загальні умови непогодження - отримання травм на виробництві (каліцтва) в державах учасниць СНД та за межами України.

Вказані акти і таблиці підписані без застереження про відсутність особових справ та у них не зазначено, що відмовою у прийнятті до відшкодування є не передача їх до відповідача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення сум фактичних витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в тому числі витрат по її доставці, в загальній сумі 5358,37 гривень.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Рахівському районі Закарпатської області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі № 807/2580/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 14.12.2015.