Постанова

від 08.12.2015 по справі 2а/447/37/15,447/974/15а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року № 876/8541/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Лемцьо І.В.

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Дяків Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 2 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: ТОВ «Миколаївспецрембуд» про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -

встановив :

21.04.2015 ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до ГУ ПФ України у Львівській області, третя особа: ТОВ «Миколаївспецрембуд» у якому просив скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах або вислугу років ГУ ПФ України у Львівській області (далі - Комісія) від 17.12.2014 відносно ОСОБА_2 та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу в пільговий стаж за Списком № 2 період роботи з 26.08.1980 по 04.01.2000.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Комісія протиправно оскаржуваним рішення відмовила йому у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 спірного періоду роботи, оскільки у нього є усі документи, якими підтверджується те, що з 27.08.1980 він працював на посаді футерувальника-муляра, а з 25.07.1995 переведений на посаду бригадира Миколаївського спеціального ремонтно-будівельного управління, звідки звільнений за власним бажанням 04.01.2000. Позивач зазначає, що його не було повідомлено про розгляд його заяви Комісією, внаслідок чого не з'ясовано, що футерувальник-муляр є специфічною професією, яка пов'язана з обслуговуванням обертових печей, які потребують ремонту у важких і шкідливих умовах праці та передбачена позицією 2180100а-19494 підрозділом І «Виробництво цементу» розділу XVII «Виробництво будівельних матеріалів» Списку № 2, затвердженим постановою КМ України від 11.03.1994 № 162 (далі - Список № 2 1994 року). Атестація цієї посади на підприємстві була проведена згідно наказу від 07.12.1994 № 84, що підтверджується записами у трудових книжках колег позивача.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 02.07.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії про результат розгляду заяви ОСОБА_2 від 22.12.2014 № 90/03-48. Зобов'язати ГУ ПФ України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача про підтвердження стажу роботи від 25.11.2014 відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 № 18-1 (далі - Порядок № 18-1). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною, так як прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Позивач та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про його дату, час та місце, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, позивача та представників сторін, перевірив матеріали справи, обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.11.2014 ОСОБА_2 подав до Комісії заяву про підтвердження стажу роботи (а.с. 74), за наслідками розгляду якої останньою прийнято рішення від 22.12.2014 № 90/03-48, яким відмовлено позивачу у підтвердженні пільгового характеру роботи за Списком № 2 1994 року в якості футерувальника-муляра ВАТ «Миколаївспецрембуд» (згодом ТОВ «Миколаївспецрембуд» код - 20791788, яке ліквідоване 01.04.2009).

Суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом скасування рішення Комісії та її зобов'язання повторно розглянути заяву позивача, оскільки в порушення Порядку № 18-1 його не було повідомлено про дату, час та місце розгляду заяви. Щодо позовних вимог про зобов'язання зарахувати спірний період роботи до пільгового стажу, то суд першої інстанції в цій частині відмовив, оскільки ці питання законодавством віднесені до повноважень районного, а не Головного управління Пенсійного фонду області.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції переглядає в межах доводів апеляційної скарги, тобто в частині задоволення позовних вимог, у якій фактично така і оскаржена відповідачем. У частині відмови у задоволенні позову постанова суду першої інстанції сторонами не оскаржена, а тому така у цій частині в апеляційному порядку не переглядається, що узгоджується з правовою позицією викладеною у п. 13.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

Переглядаючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, з огляду на таке.

Так, механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначає Порядок № 18-1.

За приписами абзаців 1, 2 пункту 7 Порядку № 18-1 для виконання покладених на Комісію завдань їй надається право заслуховувати на своєму засіданні особу, яка подала заяву про підтвердження стажу роботи (далі - заявник), або її законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

У свою чергу, комісії повідомляють заявника про час, дату та місце розгляду заяви про підтвердження стажу роботи та розглядають її не пізніше двох місяців з дня звернення за підтвердженням стажу роботи.

За правилами пункту 15 Порядку № 18-1, комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п'яти робочих днів з дня його прийняття направляють до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі, а також повідомляють заявника про прийняте рішення.

Отже, за змістом вищевказаних положень Порядку № 18-1 участь заявника у розгляді заяви про підтвердження стажу роботи не є обов'язковою, а розгляд такої заяви у присутності заявника може бути здійснено Комісією на його бажання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач подав заяву про підтвердження стажу роботи 25.11.2014, бажання про розгляд заяви у його присутності не виявив.

Розглядаючи цей спір, суд першої інстанції дійшов висновку про скасування спірного рішення лише на підставі того, що відповідачем, при розгляді заяви не враховано права особи на участь у процесі прийняття цього рішення, при цьому не з'ясував, як це вплинуло на законність оскаржуваного рішення і чи є це достатньою підставою для його скасування.

Суд першої інстанції не дослідив змісту спірного рішення та не надав останньому належної правової оцінки з урахуванням усіх документів, на підставі яких воно було прийняте.

Таким чином, суд першої інстанції, під час розгляду справи, не врахував положень частини 4 статті 11 та статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України і допустив ситуацію, коли може бути скасоване законне і обґрунтоване рішення суб'єкта владних повноважень з одних лише формальних міркувань без з'ясування усіх обставин справи, перевірки їх доказами, а також їх належної правової оцінки і дотримання критеріїв, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Усуваючи допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права та надаючи правову оцінку рішенню Комісії, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Пунктом 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років (п. 16 Розділу XV Закону № 1058-IV).

Згідно п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 призначаються працівникам зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за результатами атестації робочих місць, чоловікам - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Верховний Суд України, висновки якого мають враховуватись судами, у своїй постанові від 19 травня 2015 року № 21-175а15 зазначив, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Як вбачається із записів трудової книжки позивача (а.с. 19), 23.01.1979 позивача прийнято на посаду бетонувальника 3-го розряду в Миколаївське спеціальне ремонтно-будівельне управління, 26.08.1980 переведено на посаду футерувальника-муляра 4-го розряду, 01.05.1988 присвоєно 5-ий розряд футерувальника-муляра, а з 04.01.2000 звільнено з роботи за власним бажання. Крім цього, на підставі наказу від 26.07.1995 № 93-к позивача з 27.07.1995 поновлено бригадиром з доплатою за керування бригадою (а.с. 31).

Проте, трудова книжка позивача не містить запису про проведення атестації його посади та не відображає характеру умов праці, а також його зайнятості у шкідливих умовах праці повний робочий день, а тому ці обставини підтверджуються відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Пункт 1 Порядку № 637 передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За її відсутності або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

З наданих позивачем копій архівних довідок про заробітну плату та наказів про прийняття, переведення, присвоєння рангів і звільнення, не вбачається, що він повний робочий день працював у шкідливих умовах. Більше того, з наявної у справі копії особової карточки позивача (а.с. 35), вбачається, що йому не надавались додаткові відпустки за роботу у шкідливих умовах, а надавались лише чергові відпустки. Ці документи можуть підтверджувати лише трудовий, а не пільговий стаж, так як вони не відображають умов праці.

Також позивачем не надано доказів проведення атестації саме його умов праці, оскільки не надано копії відповідного наказу по підприємству, його трудова книжка не містить запису проведення такої атестації, а записи про це у трудових книжках інших осіб, які працювали з позивачем, не можуть підтверджувати проведення атестації умов праці саме позивача.

Таким чином, дослідивши усі надані позивачем документи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Комісії, що ці документи не підтверджують пільгового характеру роботи за Списком № 2 в період з 26.08.1980 по 04.01.2000, а тому рішення Комісії є законним та не може бути скасованим лише з формальних підстав.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування в цій частині та прийняття нової постанови, якою у задоволенні відповідних позовних вимогах відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 2 липня 2015 року у справі № 447/974/15-а - скасувати в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову в цій частині відмовити.

У решті постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 2 липня 2015 року у справі № 447/974/15-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена та підписана 14.12.2015.