Рішення

від 11.12.2015 по справі 910/29115/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2015Справа №910/29115/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттрейдсервіс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Чигиринський елеватор» простягнення 13345 грн. 68 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Киреєв А.В. - представник за довіреністю № 02/03-15 від 02.03.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.11.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттрейдсервіс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чигиринський елеватор» про стягнення 13345 грн. 68 коп., з яких 6840 грн. 00 коп. суми попередньої оплати за непоставлений товар, 1621 грн. 92 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 4883 грн. 76 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014, не у повному обсязі здійснив поставку узгодженого між сторонами товару, внаслідок чого у позивача (на підставі п. 5.4 договору) виникло право вимагати повернення частини попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 6840 грн. 00 коп. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 15 процентів за користування чужими грошовими коштами (сумою попередньої оплати) у розмірі 1621 грн. 92 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4883 грн. 76 коп. за період з квітня 2014 року по вересень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 порушено провадження у справі № 910/29115/15; розгляд справи призначено на 01.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 11.12.2015.

03.12.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та уточнений розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Представник позивача у судовому засіданні 11.12.2015 подав документи на виконання вимог ухвали суду, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.12.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034893830.

При цьому, суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, однак, враховуючи відсутність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, та зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 11.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесттрейдсервіс» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чигиринський елеватор» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити сільгосппродукцію (товар) на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014 найменування, кількість і ціна за одиницю товару визначається згідно з видатковими накладними продавця.

Згідно з п. 2.1 Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014 сторони домовились, що купівлі-продаж товару проводиться по попередній оплаті покупцем за товар, що купується.

Для здійснення попередньої оплати продавець направляє покупцю рахунок-фактуру, в якому вказує кількість, ціну і загальну суму товару. Покупець оплачує вартість товару у повному обсязі протягом 1-го банківського дня з моменту одержання рахунку-фактури (п. 2.2 Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014).

Відповідно до п. 3.1 Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014 продавець зобов'язується передати покупцеві товар на умовах EXW-франко-елеватор (згідно з Інкотермс 2010) ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», Кіровогорадська обл., Маловисківський р-н, с. Злинка, вул. Горького, буд. 25-А (зерновий склад).

Згідно з п. 3.2 Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014 термін передачі товару - протягом одного робочого дня з моменту отримання продавцем попередньої оплати відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014 кількість товару становить 202 тони (+/- 10%); ціна товару за одну тону - 2420 грн. 00 коп. (разом з ПДВ); орієнтовна сума договору - 488840 грн. 00 коп. (разом з ПДВ).

Відповідно до п. 5.4 Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014, якщо продавець, одержавши суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений у п. 3.1 договору строк, він протягом 3-х банківських днів повертає покупцю суму попередньої оплати. За користування коштами продавець зобов'язаний сплатити покупцю відсотки у розмірі 15% від суми попередньої оплати щодня з моменту, коли товар повинен був бути переданий покупцеві до моменту фактичного повернення грошей (надходження грошей на рахунок покупця).

Згідно з п. 5.5 Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014 у випадку, якщо продавцем товар переданий у кількості, меншій, чим оплачено покупцем, продавець зобов'язаний повернути зайво сплачену суму на рахунок покупця протягом одного банківського дня.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 39 від 11.04.2014 на суму 488840 грн. 00 коп., позивач 14.04.2014 здійснив попередню оплату вартості товару у розмірі 488840 грн. 00 коп. на рахунок відповідача, що підтверджується належним чином засвідченою копією банківської виписки за період з 11.04.2014 по 14.04.2014 (долучена позивачем до матеріалів справи 11.12.2015).

Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.2 Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014 термін передачі товару - протягом одного робочого дня з моменту отримання продавцем попередньої оплати відповідно до умов даного договору.

Таким чином, свій обов'язок з поставки товару на суму 488840 грн. 00 коп. відповідач повинен був виконати до 15.04.2014 (включно).

Судом встановлено, що відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 482000 грн. 00 коп. , що підтверджується видатковими накладними № 36 від 18.04.2014 на суму 72878 грн. 40 коп., № 37 від 22.04.2014 на суму 95508 грн. 30 коп., № 41 від 06.05.2014 на суму 78204 грн. 50 коп., № 51 від 17.06.2014 на суму 85434 грн. 50 коп., № 53 від 03.07.2014 на суму 149974 грн. 30 коп., які підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчені копії вказаних видаткових накладних долучені позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 11.12.2015).

Доказів поставки відповідачем позивачу товару за Договором купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014 на більшу суму (зокрема, видаткових накладних) відповідачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи суму здійсненої позивачем попередньої оплати (488840 грн. 00 коп.) та суму фактично поставленого відповідачем товару (482000 грн. 00 коп.), суд дійшов висновку, що відповідач не поставив позивачу товар на суму 6840 грн. 00 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 5.4 Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014, якщо продавець, одержавши суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений у п. 3.1 договору строк, він протягом 3-х банківських днів повертає покупцю суму попередньої оплати.

Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 6840 грн. 00 коп. у строк до 18.04.2014 (включно).

Однак, доказів повернення відповідачем позивачу суму попередньої оплати у розмірі 6840 грн. 00 коп. (платіжні доручення, банківські виписки, тощо) відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наявність обов'язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 6840 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, зокрема, відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 6840 грн. 00 коп., у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттрейдсервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чигиринський елеватор» суми попередньої оплати у розмірі 6840 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 15% річних за користування чужими грошовими коштами (сумою попередньої оплати) у розмірі 1621 грн. 92 коп. за період з 14.04.2014 по 12.11.2015 (відповідно до розрахунку, долучено до матеріалів справи через канцелярію суду 03.12.2015).

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Суд зазначає, що проценти за користування чужими коштами є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені п. 5.4 Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014 проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування сумою попередньої оплати та стягуються незалежно від наявності вини боржника.

Відповідно до п. 5.4 Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014, за користування коштами продавець зобов'язаний сплатити покупцю відсотки у розмірі 15% від суми попередньої оплати щодня з моменту, коли товар повинен був бути переданий покупцеві до моменту фактичного повернення грошей (надходження грошей на рахунок покупця).

При цьому, суд зазначає, що статтею 693 та статтею 536 Цивільного кодексу України не передбачено обов'язкового механізму нарахування процентів як річних, а отже сторони мають право погодити здійснення такого нарахування щоденно (як це зазначено у п. 5.4 Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами (нарахування здійснюється у відсотках річних), суд дійшов висновку в його необґрунтованості в частині неправильного визначення дати початку періоду нарахування процентів.

Так, враховуючи строк виконання відповідачем свого обов'язку з поставки товару - до 15.04.2014 (включно), суд дійшов висновку, що обґрунтованим початком періоду нарахування 15 процентів за користування чужими грошовими коштами є 16.04.2014 .

Крім того, суд зазначає, що позивач має право нараховувати проценти за користування грошовими коштами щодня з моменту, коли товар повинен був бути переданий покупцеві до моменту фактичного повернення грошей (надходження грошей на рахунок покупця), відповідно до п. 5.4 Договору купівлі-продажу № ЧГН-11/04-14-01 від 11.04.2014.

Разом з тим, враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання позивача, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню 15 процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі, заявленому позивачем, тобто, у сумі 1621 грн. 92 коп., на яку позивач має право у межах періоду нарахування з 16.04.2014 по 12.11.2015.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттрейдсервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чигиринський елеватор» 15 % за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1621 грн. 92 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 4883 грн. 76 коп. за період з квітня 2014 року по вересень 2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку , повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Суд зазначає, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченої суми попередньої оплати за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, а тому правові підстави для нарахування інфляційних втрат на суму попередньої оплати відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 30-90гс14.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттрейдсервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чигиринський елеватор» інфляційних втрат у розмірі 4883 грн. 76 коп. є необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чигиринський елеватор» (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 33, кв. 54; ідентифікаційний код: 36703124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттрейдсервіс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код: 38149285) основний борг у розмірі 6840 (шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп., проценти за користування грошовими коштами у розмірі 1621 (одна тисяча шістсот двадцять одна) грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 28 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 16.12.2015

Суддя І.М. Отрош