Рішення

від 14.12.2015 по справі 913/1047/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

14 грудня 2015 року Справа № 913/1047/15

Провадження №30/913/1047/15

За позовом Комунального підприємства В«Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарстваВ» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області

до відповідача ОСОБА_1 підприємства В«РомалексВ» , м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 6568 грн. 14 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Голенко І.П.

Секретар судового засідання - помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 14.01.2015 № 20/85 (НОМЕР_1, виданий Рубіжанським МВ УМВС України в Луганської області 03.02.2006);

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором на послуги з водопостачання та водовідведення від 18.08.2012 № 92 в сумі 6568 грн. 14 коп., з яких: основний борг - 4439 грн. 25 коп., 3% річних - 111 грн. 53 коп., інфляційні нарахування - 1418 грн. 30 коп., пеня - 599 грн. 06 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати послуг. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційні нарахування та пеня.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Разом з тим, на електронну скриньку суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 14.12.2015 № 1-14/12-1, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що акти надання послуг водопостачання та водовідведення за січень, лютий та березень 2015 року позивачем надані не були. Також, відповідач зазначає, що рахунки на оплату наданих послуг отримувалися неповноважними представниками відповідача або взагалі не містять відміток про їх отримання (вручення) відповідачу. А тому, строки здійснення такої оплати не настали.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між Комунальним підприємством В«Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарстваВ» Рубіжанської міської ради (позивач, виконавець) та ОСОБА_1 підприємством «Ромалекс» (відповідач, споживач) 18.08.2012 був укладений договір № 92 на послуги з водопостачання та водовідведення, за умовами якого виконавець зобов'язався надати споживачу послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач прийняти та своєчасно оплатити надані послуги (п.1.1 договору).

За умовами п. 5.1 договору приймання наданих послуг здійснюється щомісячно до 25 числа розрахункового місяця.

Згідно п.6.1 договору на підставі акту виконавець в строк до 25 числа розрахункового місяця виставляє споживачу рахунок на оплату за надані послуги.

Відповідно до п.6.2 договору споживач здійснює оплату за послуги з водовідведення протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку виконавця.

Пунктом 7.3 договору сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати, передбачених цим договором, споживач сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки. У випадку прострочки платежу, споживач сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочки, а також 3% річних від простроченої до сплати суми.

На виконання вказаних умов договору позивач у період з липня 2014 року по квітень 2015 року надав відповідачу послуги з центрального водопостачання та водовідведення на загальну суму 4439 грн. 25 коп. Відповідач прийняв вищевказані послуги, про свідчать належним чином підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств акти надання послуг з водопостачання та водовідведення (а.с. 25-28, 40-41). Викладене не заперечується ні позивачем, ні відповідачем.

Відповідач не погасив вказану суму, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість в сумі 4439 грн. 25 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг підтверджується матеріалами справи.

Доводи відповідача про ненадання до матеріалів справи актів надання послуг водопостачання та водовідведення за січень 2015 року, лютий 2015 року та березень 2015 року, не відповідають дійсності, оскільки вказані акти надані позивачем на виконання вимог ухвали суду від 16.11.2015 (а.с. 40-41).

З матеріалів справи вбачається невиконання відповідачем договірних зобов"язань в частині оплати прийнятих послуг. Доказів оплат послуг суду не надано та в матерілах справи відсутні.

Посилання відповідача на те, що рахунки на оплату наданих послуг отримувалися неповноважними представниками відповідача або взагалі не містять відміток про їх отримання (вручення) відповідачу відхиляються судом з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405 та постановах Вищого господарського суду України від 25.03.2015 у справі № 910/24812/13 та від 23.06.2015 у справі № 910/23347/14.

Таким чином, позовна вимога про стягнення боргу за послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 4439 грн. 25 коп. підлягає задоволенню повністю.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 599 грн. 06 коп. за період з 09.11.2014 по 29.10.2015, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений п.6.2 договору строк оплату наданих послуг не здійснив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.7.3 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати, передбачених цим договором, споживач сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки. У випадку прострочки платежу, споживач сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочки, а також 3% річних від простроченої до сплати суми.

Як зазначалось вище, строки оплати наданих послуг сторонами було встановлено в п.6.2 договору, відповідно до якого споживач здійснює оплату за послуги з водовідведення протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку виконавця.

Частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписом вказаної статті передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін . Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про ідповідальність за порушення грошових зобо"язань").

Перевіривши розрахунок пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд дійшов до висновку, що розмір пені за обґрунтовані періоди є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Таким чином, позовну вимогу про стягнення пені в сумі 599 грн. 06 коп. слід задовольнити у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов до наступного висновку.

Заявлені позивачем вимоги по стягненню 3% річних за період з 02.08.2014 по 09.11.2015 (згідно із розрахунком, а.с. 10) підлягають задоволенню частково з наступного.

Позивачем невірно було визначено періоди нарахування 3% річних. Так:

- за рахунком № 3 від 31.03.2014 строк виконання грошового зобов'язання настав з 03.10.2014 відповідно до приписів п. 6.2 договору, тому 3% річних слід нараховувати з 04.10.2014, в той час як позивач здійснює нарахування з 27.09.2014;

- за рахунком № 4 від 30.04.2014 строк виконання грошового зобов'язання настав з 05.11.2014 відповідно до приписів п. 6.2 договору, тому 3% річних слід нараховувати з 06.11.2014, в той час як позивач здійснює нарахування з 30.10.2014;

- за рахунком № 5 від 30.05.2014 строк виконання грошового зобов'язання настав з 02.12.2014 відповідно до приписів п. 6.2 договору, тому 3% річних слід нараховувати з 03.12.2014, в той час як позивач здійснює нарахування з 26.11.2014;

- за рахунком № 6 від 30.06.2014 строк виконання грошового зобов'язання настав з 31.12.2014 відповідно до приписів п. 6.2 договору, тому 3% річних слід нараховувати з 01.01.2015, в той час як позивач здійснює нарахування з 25.12.2014;

- за рахунком № 7 від 31.07.2014 строк виконання грошового зобов'язання настав з 05.02.2015 відповідно до приписів п. 6.2 договору, тому 3% річних слід нараховувати з 06.02.2015, в той час як позивач здійснює нарахування з 30.01.2015;

- за рахунком № 8 від 29.08.2014 строк виконання грошового зобов'язання настав з 04.03.2015 відповідно до приписів п. 6.2 договору, тому 3% річних слід нараховувати з 05.03.2015, в той час як позивач здійснює нарахування з 26.02.2015;

- за рахунком № 9 від 30.09.2014 строк виконання грошового зобов'язання настав з 01.04.2015 відповідно до приписів п. 6.2 договору, тому 3% річних слід нараховувати з 02.04.2015, в той час як позивач здійснює нарахування з 26.03.2015;

- за рахунком № 10 від 31.10.2014 строк виконання грошового зобов'язання настав з 08.05.2015 відповідно до приписів п. 6.2 договору, тому 3% річних слід нараховувати з 09.05.2015, в той час як позивач здійснює нарахування з 30.04.2015.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних за період з 02.08.2014 по 09.11.2015 в сумі 109 грн. 76 коп.

Щодо інфляційних втрат, то суд вважає, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню у сумі 1418 грн. 30 коп. за період з вересня 2014 року по жовтень 2015 року.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг в сумі 4439 грн. 25 коп., пеня в сумі 599 грн. 06 коп., 3% річних в сумі 109 грн. 76 коп. та інфляційні втрати в сумі 1418 грн. 30 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1217 грн. 63 коп.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Комунального підприємства В«Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарстваВ» Рубіжанської міської ради до ОСОБА_1 підприємства В«РомалексВ» про стягнення 6568 грн. 14 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства В«РомалексВ» , м. Рубіжне Луганської області, вул. 30 років Перемоги, б. 14 «В», ідентифікаційний код 35283016, на користь Комунального підприємства В«Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарстваВ» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області, вул. Менделєєва, б. 49, ідентифікаційний код 32026192, борг в сумі 4439 грн. 25 коп., пеня в сумі 599 грн. 06 коп., 3% річних в сумі 109 грн. 76 коп., інфляційні втрати в сумі 1418 грн. 30 коп. та судовий збір в сумі 1217 грн. 63 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 17.12.2015.

СуддяОСОБА_3

Надр. прим.

1 - до справи

2 - позивачу за адресою: 93010, м. Рубіжне Луганської області, вул. Менделєєва, 49

3 - відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: 9300, м. Рубіжне Луганської області, вул. 30 років Перемоги, 14 В«ВВ»