Рішення

від 15.12.2015 по справі 922/6119/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р.Справа № 922/6119/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літмашімпекс", с. Яковлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чермет Харків", м. Харків про стягнення 31 484,26 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.11.2015 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Літмашімпекс" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чермет Харків" (відповідача) про стягнення 44 390,63 грн., з яких: 41 029,44 грн. плати за товар та 3 361,19 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача у судовому засіданні та у заяві про уточнення розміру позовних вимог (вх.№49061 від 08.12.2015 р.) повідомив суду про часткову оплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. та про помилкове обрахування позивачем 3 361,19 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі положень ст. 536 ЦК України, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 31 484,26 грн., з яких: 31 029,44 грн. основного боргу та 3% річних в розмірі 454,82 грн., нарахованих відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши зміст наданої позивачем заяви про уточнення розміру позовних вимог (вх.№49061 від 08.12.2015 р.), суд дійшов висновку про те, що вона за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що ст. 22 ГПК України наділяє позивача правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по суті спору, а також те, що такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає позовні вимоги у зменшеному розмірі - 31 484,26 грн., з яких: 31 029,44 грн. основного боргу та 454,82 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 08.12.2015 р. було задоволено клопотання відповідача (вх.№48868 від 07.12.2015 р., а.с. 21-22) та відкладено розгляд справи для ознайомлення з матеріалами справи та надання витребуваних судом доказів. Водночас відповідач у клопотанні повідомив суду про те, що позовні вимоги не визнає.

Відповідач про дату, час і місце проведення даного судового засідання був повідомлений належним чином. Однак в судове засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних документів до суду не подав.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості між позивачем та відповідачем позивач виставив відповідачеві рахунки-фактури №СФ-0000179 від 10.07.2015 р. на суму 21 004,20 грн. та №СФ-0000202 від 30.07.2015 р. на суму 20 025,24 грн., всього: на загальну суму 41 029,44 грн.

Відповідач, в свою чергу, передав директору позивача - ОСОБА_2 на підставі довіреностей № 268 від 10.07.2015 р. та №308 від 10.07.2015 р. товар на загальну суму 41 029,44 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками видатковими накладними: №РН-0000163 від 10.07.2015 р. на суму 21 004,20 грн. та № РН-0000186 від 30.07.2015 р. на суму 20 025,24 грн.

Відповідач отримав товар на загальну суму 41 029,44 грн., але оплатив його вартість частково на суму 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №612 від 16.11.2015 р., де у призначенні платежу зазначено: "сплата за тмц згідно рахунку №179 від 10.07.2015 р., у т.ч. ПДВ 20% = 1 666,67 грн.".

Таким чином суд встановив, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 31 029,44 грн. (41 029,44 грн. - 10 000,00 грн. = 31 029,44 грн.), яка до цього часу залишається непогашеною.

При цьому відповідач в судове засідання свого повноважного представника жодного разу не направив, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Аналіз вищевикладених обставин справи надає суду підстави для висновку про те, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб. Даний висновок суду ґрунтується на такому.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, слід зазначити, що у п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. № 9/252-10).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зі змісту вищезазначених накладних вбачається, що вони відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними обліковими документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладені обставини та приписи закону, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 31 029,44 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Через порушення відповідачем строків оплати позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 454,82 грн. (розрахунок на а.с. 27).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних в розмірі 454,82 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 205, 509, 525-526, 530, 610-612, 625, 627-629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чермет Харків" (61115, м. Харків, вул. Соколова, 11, код ЄДРПОУ 36455308, р/р 26007010010430 в ПАТ "А-Банк", МФО 307770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літмашімпекс" (62470, Харківська область, Харківський район, с. Яковлівка, вул. Ювілейна, 2, код ЄДРПОУ 36456830, р/р 26004052322353 в ХГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533) основний борг в розмірі 31 029,44 грн., 3% річних в розмірі 454,82 грн. та судовий збір в розмірі 1 218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_3