Рішення

від 11.12.2015 по справі 476/1012/15-ц

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/1012/15-ц

Провадження № 2/476/215/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2015 року Єланецький районний суд

Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Чернякової Н.В.

при секретарі Козаченко Л.М.

за участю представника позивачки ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Єланець цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 сільської ради Єланецького району Миколаївської області, ОСОБА_8 районної державної адміністрації Миколаївської області про встановлення факту належності документа та визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування та позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_7 сільської ради Єланецького району Миколаївської області, ОСОБА_8 районної державної адміністрації, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування

В С Т А Н О В И В :

09.09.2015 року представник позивачки ОСОБА_1 звернувся в суд позовом до ОСОБА_7 сільської ради Єланецького району Миколаївської області, ОСОБА_8 районної державної адміністрації Миколаївської області про встановлення факту належності документа та визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що 06.01.2003 року помер чоловік позивачки - ОСОБА_9 Позивачка прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Так, ОСОБА_6 на день смерті була зареєстрована та проживала з останнім в с. Возсіятське вул. Колгоспна, 39 Єланецького району. Спадкове майно чоловіка позивачки складалося із земельної ділянки загальною площею 8,24 га наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах ОСОБА_7 сільської ради Єланецького району Миколаївської області.

В видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_8 державною нотаріальною конторою позивачці було відмовлено, так як вказаний державний акт виданий після смерті спадкодавця, а тому вказана земельна ділянка не входить до складу спадкового майна. Крім того в державному акті не вірно зазначено по-батькові спадкодавця, а саме вказано "Михайлович" замість "Миколайович".

Посилаючись на викладене просив встановити факт належності ОСОБА_9 Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 004386 та визнати за ОСОБА_6 право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_9

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, просив задовольнити повністю. В задоволенні позовних вимог третьої особи ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування просив відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 сільської ради Єланецького району не заперечувала проти задоволення позову.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_8 районної державної адміністрації не заперечувала про задоволення заяви про встановлення факту належності Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 004386 померлому ОСОБА_9 Позовні вимоги про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування не відносяться до компетенції райдержадміністрації.

Третя особа ОСОБА_4 заявив в суді самостійні вимоги щодо предмету спору, подавши позовну заяву. Свої вимоги ОСОБА_4 мотивує тим, що у власності його покійного брата ОСОБА_9 перебувала земельна ділянка площею 8,24 га, кадастровий номер: 4823081000:02:000:007, особисті речі та інше майно. Його мати ОСОБА_10, а не позивачка, прийняла спадщину шляхом вступу в управління і володіння спадковим майном після смерті його брата. Позивачка після смерті ОСОБА_9 у с. Возсіятське Єланецького району фактично не проживала, а тому не могла вступити в управління або володіння спадковим майном. 03.09.2014 року його мати ОСОБА_10 померла. Він прийняв спадщину після смерті матері. Спірна земельна ділянка входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_10 Посилаючись на ст. 549 ЦК УРСР, ст.ст. 27, 34 ЦПК України просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 8,24 га в порядку спадкування.

Представник третьої особи ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні позову, суду пояснив, що позовні вимоги є необґрунтованими, факт спільного проживання та ведення господарства ОСОБА_6 з померлим не доведено належними та допустимими доказами. Також зазначав, що у позивачки відсутні докази, що вона вступила в спадкові права на земельну ділянку площею 8,24 га, оскільки спадкового майна у вигляді виділеної в натурі земельної ділянки не існувало. Позовні вимоги третьої особи ОСОБА_4 про визнання права власності просив задовольнити та визнати за останнім право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування.

Вислухавши представників сторін, третю особу, його представника, свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що і первісний позов і позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила

Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України від 10.11.1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» право на земельну частку (пай) може бути передано у спадщину.

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) їм земельної частки (паю), а також прийняття спадщини.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 06.01.2003 року помер чоловік позивачки ОСОБА_9 (а.с. 6).

За життя ОСОБА_9 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 9,93 ум. кад. га, яка розміщена на території ОСОБА_7 сільської ради Єланецького району Миколаївської області серії МК № 0042620. Вказані обставини підтверджуються листом відділу Держземагенства в ОСОБА_8 районі Миколаївської області № 279/6.1-10/13 від 05.12.2013 року, листом ОСОБА_8 районної державної адміністрації № 1458/04-34/15 від 07.12.2015 року, листом Держгеокадастру в ОСОБА_8 районі Миколаївської області № 0-14-0.53374/2-15 від 11.12.2015 року (а.с.10, 195, 222).

З відповіді ОСОБА_8 державної нотаріальної контори № 657/01-16 від 22.11.2013 року вбачається, що позивачці відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку в зв’язку з тим, що земельна ділянка не ввійшла до складу спадкового майна, а також в державному акті на право власності на земельну ділянку серії МК № 004386 помилково вказано по-батькові спадкодавця "Михайлович" замість "Миколайович".

Розпорядженням ОСОБА_8 районної державної адміністрації № 380-р від 18 квітня 2003 року про надання земельних часток (паїв) у приватну власність прийнято рішення виділити в натурі на місцевості земельну частку (пай) ОСОБА_9 (а.с. 224).

Розпорядженням ОСОБА_8 районної державної адміністрації № 516-р від 28 квітня 2004 року затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_7 сільської ради, в тому числі і ОСОБА_9 Передано у власність ОСОБА_9 земельну ділянку у розмірі 8,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 226-228).

Таким чином, Державний акт про право власності на земельну ділянку загальною площею 8,24 га надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах ОСОБА_7 сільської ради Єланецького району Миколаївської області відповідно до вищевказаного сертифікату було виготовлено 08.09.2004 року, тобто після смерті ОСОБА_9 Зі слів третьої особи ОСОБА_4 слідує, що вказаний Державний акт отримувала мати спадкодавця ОСОБА_10

За змістом ст. 125 ЗК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Із викладеного вбачається, що ОСОБА_9, який помер 06.01.2003 року, за життя не зареєстрував у встановленому порядку та не оформив і не отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 8,24 га.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкодавець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

У пункті 3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", звертається увага на те, що умовою для переходу в порядку спадкування права спадкування на об’єкти нерухомості, в тому числі земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Оскільки на час смерті спадкодавця його права власності на спірну земельну ділянку не існувало, Державний акт на право власності на земельну ділянку він не отримував, державну реєстрацію права власності на земельну ділянку не проводив, то спірна земельна ділянка не ввійшла до складу спадкового майна після його смерті, а тому спадкоємці не могли прийняти спадщину у вигляді земельної ділянки.

Із викладеного слідує, що вимоги заявлені в первісному позові та позові третьої особи ОСОБА_4 є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Що стосується встановлення факту належності Державного акту на право власності на земельну ділянку, то суд не може встановити факт його належності спадкодавцю ОСОБА_9, так як останній не отримав Державний акт за життя, а тому не набув права власності на спірну земельну ділянку.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено в ході розгляду справи, що до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9, ввійшло право на земельну частку (пай), але сторонами не заявлено вимоги про визнання за ними вказаного права, тому суд не може вийти за межі вказаних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИ Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_7 сільської ради Єланецького району Миколаївської області, ОСОБА_8 районної державної адміністрації Миколаївської області про встановлення факту належності документа та визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування відмовити.

В задоволенні позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_7 сільської ради Єланецького району Миколаївської області, ОСОБА_8 районної державної адміністрації, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Єланецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.В. Чернякова.