Рішення

від 11.12.2015 по справі 908/5188/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/127/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2015 Справа № 908/5188/15

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Полі-БегВ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 15)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Євролюкс-ХолдингВ» (69091, м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_1)

про стягнення суми боргу в розмірі 1162394,43 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1 від 18.11.2015 р.

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 30.11.2015 р.

Суть спору:

Заявлено позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Полі-БегВ» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Євролюкс-ХолдингВ» про стягнення 1223012,58 грн., які складаються з 1 047 104,42 грн. основного боргу за договором поставки № 01062014 від 01.06.2014 р., 10815,42 грн. втрат від інфляції, 51364,39 грн. - 25% річних та 113728,35 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2015 р. здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду судді Колодій Н.А.

Ухвалою від 01.10.2015 р. справа № 908/5188/15 прийнята до провадження, справі присвоєно номер провадження 32/127/15, судове засідання призначено на 18.11.2015 р.

Ухвалою суду від 18.11.2015 р. продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 30.11.2015 р.

01.12.2015 р. до господарського суду Запорізької області від ТОВ В«Полі-БегВ» надійшла заява (вих. б/н від 01.12.2015 р.), якою позивач просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача на його користь 948636,54 грн. основного боргу за договором поставки № 01062014 від 01.06.2014 р., 41584,07 грн. - 3% річних та 73187,96 грн. пені. Крім того, стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за надані послуги у розмірі 98467,89 грн. та 517,97 грн.-3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, приймаються судом. Суд розглядає позовні вимоги про стягнення 1162394,43 грн., які складаються з 948636,54 грн. основного боргу за договором поставки № 01062014 від 01.06.2014 р., 41584,07 грн. - 3% річних та 73187,96 грн. пені, 98467,89 грн. суму боргу за надані послуги та 517,97 грн.-3% річних.

В судових засіданнях оголошувались перерви до 09.12.2015 р., до 11.12.2015 р

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 525, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умовами договору поставки № 01062014 від 01.06.2014 р.

Відповідач позов не визнав, вважає вимоги позивача необґрунтованими, з підстав викладених у відзиві на позов (відзив на позов долучений до матеріалів справи).

В судовому засіданні 11.12.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду передано спір про стягнення з відповідача на користь позивача 948636,54 грн. основного боргу за договором поставки № 01062014 від 01.06.2014 р., 41584,07 грн. - 3% річних та 73187,96 грн. пені, а також про стягнення заборгованості за надані відповідачу послуги в сумі 98467,89 грн. та 517,97 грн.-3% річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тими обставинами, що 01 червня 2014 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Євролюкс-ХолдингВ» (покупець, відповідач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Полі-БегВ» (постачальник, позивач) було укладено Договір поставки № 01062014 (далі за текстом договір).

За умовами п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю певну продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором приймати й оплачувати продукцію.

Поставка товару здійснюється партіями. Партія товару, яку повинен поставити постачальник визначається у погодженому між сторонами додатку до договору, що є невід'ємною частиною договору. На основі погодженого сторонами додатку до договору постачальник складає видаткову накладну, яка підписується сторонами при прийманні - передачі товару та після її підписання стає невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

У додатку до договору та видатковій накладній сторони вказують ціну, вартість та кількість товару, його асортимент, номенклатуру за видами, групами, підгрупами, марками, типами, розмірами, які є предметом поставки конкретної партії товару (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.3. договору сторони передбачили, що товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар. Всі ризики випадкового знищення чи випадкового пошкодження товару переходять до покупця з моменту передачі йому товару. Право власності на партію товару виникає у покупця після оплати ним вартості цієї партії товару.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: № РН- 0000286 від 05.12.2014 р. (на суму 19094,40 грн.), № РН- 0000305 від 23.12.2014 р. (на суму 21337,01 грн.), № РН- 0000304 від 09.12.2014 р. (на суму 16757,28 грн.), № РН- 0000133 від 11.06.2014 р. (на суму 151581,72 грн.), № РН- 0000160 від 14.07.2015 р. (на суму 196637,88 грн.), № РН- 0000163 від 17.07.2015 р. (на суму 7119,84 грн.), № РН- 0000185 від 17.08.2015 р. (на суму 196188,96 грн.), № РН- 0000200 від 31.08.2015 р. (на суму 4425 грн.), № РН- 0000201 від 31.08.2015 р. (на суму 1417,64 грн.), № РН- 0000228 від 11.09.2015 р. (на суму 232634,40 грн.), № РН- 0000213 від 02.09.2015 р. (на суму 15200,64 грн.), № РН- 0000225 від 07.09.2015 р. (на суму 71833,32 грн.), № РН- 0000219 від 07.09.2015 р. (на суму 19860,98 грн.), копії яких міститься в матеріалах справи.

Зазначені видаткові накладні підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи та печатки сторін на вказаних видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.3. договору підставою для проведення взаємних розрахунків є видаткова накладна, підписана представниками сторін з відповідними на те повноваженнями.

Постачальник зобов'язаний оплатити товар у порядку і строк, встановлені цим договором та додатками до нього (п. 5.3.2 договору).

Позивач виставив відповідачу для оплати за поставлений товар рахунки-фактури, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару належним чином не виконав, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 948636,54 грн.

Крім того, свої вимоги позивач обґрунтовує тими обставинами, що протягом періоду з березня по серпень 2015 року на підставі усної домовленості він виконував замовлені відповідачем послуги, а саме, здійснив нанесення флексо печаті на загальну суму 98467,89 грн., що підтверджується Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг): № ОУ - 0000002 від 31.03.2015 р. на суму 21009,31 грн., № ОУ - 0000005 від 29.04.2015 р. на суму 37631,88 грн., № ОУ - 0000006 від 28.05.2015 р. на суму 3303,30 грн., № ОУ - 0000008 від 26.06.2015 р. на суму 10032,98 грн., № ОУ - 0000011 від 17.07.2015 р. на суму 10644,60 грн., № ОУ - 0000014 від 17.08.2015 р. на суму 12566,40 грн., № ОУ - 0000015 від 31.08.2015 р. на суму 1150,50 грн., (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно підписаних та завірених печатками сторін Актів здачі-приймання виконаних робіт за надані послуги, будь-яких претензій щодо виконання послуг до позивача, як виконавця, від відповідача не було.

Для оплати за надані послуги позивач виставив відповідачу рахунки-фактури, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач в повному обсязі не виконав свої зобов'язання щодо здійснення оплати за надані послуги по договору, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 98467,89 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 1 від 17.09.2015 р.) про оплату заборгованості за договором та за надані послуги. Відповідач заборгованість за надані послуги не оплатив.

Враховуючи наявну заборгованість відповідача за договором поставки та за надані послуги, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, за якою було порушено провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Як було встановлено судом, позивач передав відповідачу товар за умовами договору поставки № 01062014 р., що підтверджується вищезазначеними видатковими накладними. Відповідач отриманий товар за виставленими рахунками своєчасно та в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 948636,54 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначає, що посилання на договір поставки № 01062014 не може бути підставою для стягнення з ТОВ В«Євро-ХолдингВ» заборгованості у сумі 948 636,54 грн., оскільки такий договір між сторонами не укладався, а поставка товару здійснювалась позивачем за договором № 010614 від 01.06.14. Наявність між сторонами правовідносин саме на підставі договору поставки від 01.06.14 № 010614, відповідач підтверджує податковими накладним від 05.12.14 № 329 на суму 19094,40 грн., від 23.12.214 № 364 на суму 21337,01 грн. та від 09.12.14 на суму 16757,28 грн.

Суд, оцінивши пояснення сторін, фактичні обставини справи та оглянувши в судовому засіданні надані сторонами договори, дійшов висновку, що їх умови є ідентичними і різняться вони лише за номерами, які фактично відображають дату укладання договору № 010614 та № 01062014. Крім того, представники сторін пояснили, що інші договори між ними не укладалися і спірний договір є єдиним договором, який регулює правовідносини сторін по справі.

Враховуючи положення статей 179, 180 ГК України номер договору не є його істотною умовою в розумінні цивільного та господарського законодавства. До того ж, договір поставки укладений повноважними представниками сторін договору: з боку постачальника (позивача) - директором ОСОБА_4, з боку покупця (відповідача) - директором ОСОБА_5

Згідно ж ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За приписами ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем договірних зобов'язань, а саме видаткові накладні, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств. Також суду надані рахунки, що виставлялися відповідачу для здійснення оплати наданих послуг.

З огляду на викладене, зазначені вище документи складені відповідно до вимог чинного законодавства України, фіксують факти здійснення сторонами господарських операцій та підтверджують виконання сторонами зобов'язань за договором.

Щодо заперечень відповідача стосовно обов'язковості укладення додаткових угод під час поставки кожної партії товару, які повинні містити істотні умови щодо предмету та ціни договору суд зазначає наступне.

Партія товару - це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом

Товаророзпорядчим (товаросупровідним) документом є видаткова накладна, яка підтверджує факт приймання-передачі товару.

Відсутність додатків до договору не спростовує факт поставки товару, тому заперечення відповідача судом не приймаються . Крім того, відповідач підтвердив факт отримання товару за вищевказаними накладними.

Підставою для проведення взаємних розрахунків є видаткова накладна, підписана представниками сторін з відповідними на те повноваженнями (п. 4.3. договору).

Приймаючи до уваги, що відповідач отримав товар без будь-яких зауважень, він повинен його сплатити в строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2. договору, крім вартості кожної окремої партії товару в додатку, що підписується сторонами, повинні також бути визначені: кількість товару, ціна за одиницю товару та строк і умови розрахунку за партією товару.

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 роз'яснено, що обов'язок негайного виконання грошового зобов'язання випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 1 від 17.09.2015 р.) про погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Приймаючи до уваги, що, на момент розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість за отриману продукцію в сумі 948636,54 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 948636,54 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 41584,07 грн. - 25% річних з 29.09.2015 р. за 64 дня.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, встановлених у додатках до договору, покупець на вимогу постачальника окрім штрафних санкцій зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25 % процентів річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення 41584,07 грн. - 3% річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 73187,96 грн. пеню з 29.09.2015 р. за 64 дня.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 6.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати (не оплати) товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано вірно, вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 73187,96 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані відповідачу послуги із нанесення флексо печаті та пакування. Свої вимоги позивач обґрунтовує тими обставинами, що протягом періоду з березня по серпень 2015 року на підставі усної домовленості він виконував замовлені відповідачем послуги на суму 98467,89 грн., що підтверджується Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), копії надано в матеріалах справи.

Позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 1 від 17.09.2015 р.) про погашення заборгованості. Відповідач оплату не здійснив.

Відповідач заперечив проти стягнення заборгованості за надані послуги, мотивуючи тим, що вони не передбачені договором поставки.

Суд погоджується з доводами відповідача, вважає що ці послуги надавалися не на підставі договору поставки. А є підрядними правовідносинами.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт надання послуг підтверджується вищезазначеними актами здачі-приймання виконаних робіт за формою К-2. Надані послуги прийняті без зауважень, у зв'язку з чим на оплату послуг відповідачу були виставлені рахунки .

Відповідач оплату послуг не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 98467,89 грн., яку він визнав за актом звірки взаємних розрахунків від 14.09.2015 р. (копія міститься в матеріалах справи).

Позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 1 від 17.09.2015 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість за надані послуги.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ..., кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача про оплату послуг.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість за надані послуги в сумі 98467,89 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 98467,89 грн. основного боргу обґрунтована і підлягає задоволенню.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення 517,97 грн. - 3% річних з 29.09.2015 р. за 64 дня.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає його правомірним та обґрунтованим, тому з відповідача підлягають стягненню 517,97 грн. - 3% річних.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України В«Про судовий збірВ» , сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Також, і із змісту п. 2.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

З огляду на зазначене, згідно 49 ГПК України , в частині задоволених вимог, судовий збір слід покласти на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини, а судовий збір у розмірі 909,28 грн. підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Полі-БегВ» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Євролюкс-ХолдингВ» про стягнення 1162394,43 грн. задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Євролюкс-ХолдингВ» (69091, м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39199934) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Полі-БегВ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 15, код ЄДРПОУ 38952879) 948636 (дев'ятсот сорок вісім тисяч шістсот тридцять шість) грн. 54 коп. основного боргу, 41584 (сорок одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 07 коп. - 25 % річних, 73187 (сімдесят три тисячі сто вісімдесят сім) грн. 96 коп. пені, 98467 (дев'яносто вісім тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 89 коп. заборгованість за надані послуги, та 517 (п'ятсот сімнадцять) грн. 97 коп. - 3% річних та 17435 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 91 коп . судового збору. Видати наказ.

3. Повернути ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Полі-БегВ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 15, код ЄДРПОУ 38952879) із Державного бюджету України суму 909,28 грн., сплаченою платіжним дорученням № 927 від 28.09.2015 р.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України В« 18В» грудня 2015 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.