Рішення

від 16.12.2015 по справі 914/3487/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015р. Справа№ 914/3487/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» до відповідача:Телерадіоорганізації «Телефакт» про:стягнення 1369 грн. 36 коп.

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Корчинському О. І.

Представники:

Позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність від 20.10.2015 р. № 80/05.1-7/12151) Відповідача:ОСОБА_2 - директор

02.10.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. №3591 поступила позовна заява від Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» до Телерадіоорганізації «Телефакт» про стягнення 1369 грн. 36 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №515-2006 не оплатив вартість отриманих робіт в період з січня по серпень 2014 р. на загальну суму 1369,36 грн.

Ухвалою суду від 05.10.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 05.11.2015 р.

04.11.2015 р. до суду за вх. № 47527/15 від відповідача поступили заперечення проти позову.

В судовому засіданні 05.11.2015 р. оголошено перерву до 03.12.2015 р.

Ухвалою суду від 03.12.2015 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів та розгляд справи відкладено на 16.12.2015 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

16.12.2015 р. за вх. №54447/15 від позивача поступили додаткові письмові пояснення по суті справи.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав, подав заперечення на позовну заяву, проти позову заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Поданим запереченням (вх. № 47527/15 від 04.11.2015 р.) відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення обґрунтовую тим, що Західна філія ДП «Український державний центр радіочастот» не є юридичною особою, а отже не може бути стороною в господарському процесі. Також зазначає, що рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.2014р. у справі № 914/2385/14 частково задоволено позовні вимоги про стягнення з Телерадіоорганізації «Телефакт» на користь ДП «Український державний центр радіочастот» в особі Львівської філії. На думку відповідача, зазначене рішення ухвалено між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Суд зазначає, що позивачем у даній справі виступає ДП «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії ДП «Український державний центр радіочастот», а не Західна філія. Позовну заяву підписано начальником Західної філії ДП «Український державний центр радіочастот» ОСОБА_3, котрий діє від імені ДП «Український державний центр радіочастот» на підставі довіреності від 28.04.2015 р. № 05.1-7/4216 (копію долучено до матеріалів справи). Вказаною довіреністю передбачено, що начальник Західної філії ДП «Український державний центр радіочастот» ОСОБА_3 уповноважений представляти інтереси ДП «Український державний центр радіочастот» на території Львівської, Волинської, Тернопільської та Рівненської областей. У п. 4 зазначеної довіреності передбачено право ОСОБА_3 на подання позовних заяв від імені ДП «Український державний центр радіочастот».

Предметом спору у справі № 914/2385/14 було стягнення з Телерадіоорганізації «Телефакт» на користь ДП «Український державний центр радіочастот» в особі Львівської філії боргу за договором від 04.04.2006 р. № 515-2006 за період з 04.05.2011 р. по 31.12.2013 р. включно, що відображено у рішенні господарського суду Львівської області від 09.09.2014 р. у справі № 914/2385/14. Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 04.04.2006 р. № 515-2006 за період з 01.01.2014 р. по 31.08.2014 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

04.04.2006 р. між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі начальника Львівської філії (Виконавець, позивач у справі) та Телерадіоорганізацією «Телефакт» в особі директора ОСОБА_2 (Замовник, відповідач у справі) укладено Договір на роботи з технічного радіоконтролю параметрів випромінювання та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів № 515-2006 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно з ст. 16 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» та п. 1.3. Рішення НКРЗ від 16.07.2009 р. №1599 на ДП «Український державний центр радіочастот» покладено повноваження по проведенню радіочастотного моніторингу радіоелектронних засобів загальних користувачів радіочастотного ресурсу України.

Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом цього договору є проведення виконавцем технічного радіоконтролю параметрів випромінювання з метою забезпечення електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), а також виявлення та усунення ненавмисних радіозавад роботі РЕЗ Замовника.

Згідно з п. 3.5. Договору виконання робіт підтверджується забезпеченням ЕМС та відсутністю нерозглянутих скарг на радіозавади в смузі частот, що використовую Замовник.

В матеріалах справи відсутні будь які докази порушення позивачем умов п.3.5. Договору. З чого випливає, що позивачем виконано роботи згідно з Договором. На підтвердження виконання робіт Виконавцем направлено для підписання на адресу Замовника акти виконаних робіт: №14-11-134 від 31.01.2014 р.; №14-11-340 від 28.02.2014 р.; №14-11-573 від 31.03.2014 р.; №14-11-788 від 30.04.2014 р.; №14-11-1032 від 05.05.2014 р.; №14-11-1245 від 27.06.2014 р.; №14-11-1479 від 01.07.2014 р.; №14-11-1672 від 29.08.2014 р. Вказані акти Замовник не підписав, Виконавцю їх не повернув, ніякої відповіді не надав.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору, Замовник зобов'язується своєчасно сплачувати на користь Виконавця плату за виконання робіт.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що розрахунки між Виконавцем і Замовником за роботи з технічного радіоконтролю параметрів випромінювання та забезпечення ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що виставлена в платіжному документів, на розрахунковий рахунок Виконавця.

Для оплати виконаних робіт Виконавець виставив Замовнику рахунки: №134 від 08.01.2014 р.; №340 від 03.02.2014 р.; №573 від 03.03.2014 р.; №788 від 01.04.2014 р.; №1032 від 05.05.2014 р.; №1245 від 02.06.2014 р.; №1479 від 01.07.2014 р. та №1672 від 01.08.2014 р. на загальну суму 1369,36 грн.

Виставлені рахунки відповідач не оплатив, доказів протилежного до суду не представив.

24.09.2015 р. позивачем надіслано відповідачу претензію №Ф46-022/1104, якою повідомлено, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем на суму 1369,36 грн. за виконані роботи у період з січня по серпень 2014 року.

Відповіді на претензію позивачем не отримано.

Відповідач в судовому засіданні заперечував факт виконання робіт позивачем, стверджував, що представниками позивача не проводились ніякі роботи, крім того до відповідача на проведення передбачених Договором робіт не прибували представники Виконавця, а лише надсилали акти виконаних робіт. З даними актами відповідач не погоджувався, а тому їх не підписував.

Представник позивача заперечив проти пояснень відповідача, просив суд звернути увагу на те, що роботи не проводяться з виїздом на місце до відповідача, а проводяться спеціальним обладнанням, яке не потребує приїзду до відповідача.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч.1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору, Замовник зобов'язується своєчасно сплачувати на користь Виконавця плату за виконання робіт.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

24.09.2015 р. позивачем направлено відповідачу претензію №Ф46-022/1104, якою повідомлено, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем на суму 1369,36 грн. за виконані роботи у період з січня по серпень 2014 р. Відповідач відповіді на претензію позивачу не надав, доказів протилежного суду не представив.

На час розгляду справи, відповідач доказів сплати боргу, який є предметом даного спору, не представив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не представив доказів сплати заборгованості, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» до Телерадіоорганізації «Телефакт» про стягнення 1369 грн. 36 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судовий збір, сплачений позивачем за подання до господарського суду позовної заяви, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 11, 626, 627, 525, 530 ЦК України, ст. ст. 174, 235, 275 ГК України, ст.ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» до Телерадіоорганізації «Телефакт» про стягнення 1369 грн. 36 коп. - задоволити повністю.

2. Стягнути з Телерадіоорганізації «Телефакт» (вул. Мазепи, буд. 8, м. Самбір, Львівська область, 81400; ідентифікаційний код 13803093) на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (пр-т Перемоги, 15 КМ, м. Київ, 03179; ідентифікаційний код 01181765) в особі Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (вул. Стороженка, буд. 20, м. Львів, 79018; ідентифікаційний код 20857613) 1369 грн. 36 коп. боргу та 1218 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.